ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Казки
Корзинка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Корзинка
КАЗКА
Що то в полі робить гарненька дівчинка в зеленому платтячку? В руках у неї корзинка, до якої вона часто зазирає, щось дістає і сипле в землю. Та це ж Веснонька! Он як радісно щебечуть біля неї пташки! Як весело скачуть пухнасті сонячні зайчики! І всі намагаються їй допомогти. Сонечко зігріває землю, щоб швидше проросли зернятка, які щедро розсипає Веснонька. Хмарки поливають дощиком, щоб гарний урожай був.
Високо вже сонечко. Та й дівча притомилося. Коли це голосок дзвінкий поряд,
- Здрастуй, Веснонько! Давай свою корзинку, допоможу.
Обернулася дівчинка, а поряд хлопчик кароокий стоїть, посміхається. Зраділа Веснонька помічникові.
- Здрастуй, Літечко! Дякую тобі!
Взяв Літечко корзинку, та й подався у поле, а там і до лісу дійшов. Трохи вже й притомився. Зупинився біля річки. Вирішив,
- Трохи відпочину. Водичка он яка! Чиста, прохолодна. Скупаюся, відпочину, а тоді вже далі піду.
Гарно плескатися у річці. Гарно бавитися разом із сонячними зайчиками. Сидить Літечко біля річки, відпочиває, вишнями ласує. Джмелі гудуть, метелики пурхають. Краса! Коли це біля самого вуха,
- Привіт, Літечко!!!
Хлопчик аж підскочив від несподіванки. Озирнувся, а поряд дівчинка рудокоса, зеленоока. Стоїть, посміхається.
- І тобі привіт, Осінь! От невгамовна! Чого ти так репетуєш?
- Та бачу, занудився ти, та й подумала розвеселити. А що то в тебе? Корзинка? Гарна! А звідки? А навіщо? А можна подивитися?
- Звичайно, можна, - підвівся із землі Літечко, - то я Весноньці допомагав.
Осінь взяла корзинку, покрутила, всередину зазирнула,
- От би мені таку!
Літечко замислився,
- Думаю, що Веснонька не образиться, якщо я тобі корзинку віддам. Вона все одно порожня.
- Дякую-дякую! - підстрибнула з радощів Осінь, - То я побігла? Бо у мене ще справ багато.
- Та біжи вже, - посміхнувся хлопчик.
Побігла Осінь стежкою. Через ліс, на поле, а там і садок поряд. Всюди побувала непосидюча Осінь. Ледве корзинку тягне. А там і яблука, і грушки, і горіхи, і овочі різні. Коли це голос поряд,
- Привіт, подружко! Давай допоможу.
Озирнулася Осінь, побачила дівчинку синьооку із білявою довгою косою.
- Ой, Зимонько, як добре, що ти нагодилася! - зраділа Осінь.
Підхопили дівчатка корзинку. Із другом і тяжка ноша легкою стане.
- Дякую тобі, Зимонько, за поміч. Візьми собі, що хочеш. У мене в корзинці всього багато.
Набрала гостинців Зимонька і вже йти зібралася, коли це Осінь зупинила її.
- Зачекай, подружко! Тепер корзинка легша, то може віддаси її Весноньці, там і для неї гостинців вистачить.
- Залюбки передам, вона зрадіє.
Попрощалися дівчатка і пішла Зимонька своєю дорогою. Нарешті дійшла до поля, де Веснонька відпочивала.
- Здрастуй, Веснонько! Осінь вітання переказувала і гостинців передала.
Зраділа дівчинка,
- Здрастуй, Зимонько! Та це ж моя корзинка! От як гарно прислужилася! - зазирнула Веснонька до корзинки, а там не лише яблучка та грушки, а й зерняток багато.
- Дякую тобі, Зимонько, і Осені дякую, буде чим землю засівати!
Попрощалися дівчатка. Підхопила Веснонька корзинку. Весело защебетали пташки, заусміхалося сонечко, гарний буде день.
Що то в полі робить гарненька дівчинка в зеленому платтячку? В руках у неї корзинка, до якої вона часто зазирає, щось дістає і сипле в землю. Та це ж Веснонька! Он як радісно щебечуть біля неї пташки! Як весело скачуть пухнасті сонячні зайчики! І всі намагаються їй допомогти. Сонечко зігріває землю, щоб швидше проросли зернятка, які щедро розсипає Веснонька. Хмарки поливають дощиком, щоб гарний урожай був.
Високо вже сонечко. Та й дівча притомилося. Коли це голосок дзвінкий поряд,
- Здрастуй, Веснонько! Давай свою корзинку, допоможу.
Обернулася дівчинка, а поряд хлопчик кароокий стоїть, посміхається. Зраділа Веснонька помічникові.
- Здрастуй, Літечко! Дякую тобі!
Взяв Літечко корзинку, та й подався у поле, а там і до лісу дійшов. Трохи вже й притомився. Зупинився біля річки. Вирішив,
- Трохи відпочину. Водичка он яка! Чиста, прохолодна. Скупаюся, відпочину, а тоді вже далі піду.
Гарно плескатися у річці. Гарно бавитися разом із сонячними зайчиками. Сидить Літечко біля річки, відпочиває, вишнями ласує. Джмелі гудуть, метелики пурхають. Краса! Коли це біля самого вуха,
- Привіт, Літечко!!!
Хлопчик аж підскочив від несподіванки. Озирнувся, а поряд дівчинка рудокоса, зеленоока. Стоїть, посміхається.
- І тобі привіт, Осінь! От невгамовна! Чого ти так репетуєш?
- Та бачу, занудився ти, та й подумала розвеселити. А що то в тебе? Корзинка? Гарна! А звідки? А навіщо? А можна подивитися?
- Звичайно, можна, - підвівся із землі Літечко, - то я Весноньці допомагав.
Осінь взяла корзинку, покрутила, всередину зазирнула,
- От би мені таку!
Літечко замислився,
- Думаю, що Веснонька не образиться, якщо я тобі корзинку віддам. Вона все одно порожня.
- Дякую-дякую! - підстрибнула з радощів Осінь, - То я побігла? Бо у мене ще справ багато.
- Та біжи вже, - посміхнувся хлопчик.
Побігла Осінь стежкою. Через ліс, на поле, а там і садок поряд. Всюди побувала непосидюча Осінь. Ледве корзинку тягне. А там і яблука, і грушки, і горіхи, і овочі різні. Коли це голос поряд,
- Привіт, подружко! Давай допоможу.
Озирнулася Осінь, побачила дівчинку синьооку із білявою довгою косою.
- Ой, Зимонько, як добре, що ти нагодилася! - зраділа Осінь.
Підхопили дівчатка корзинку. Із другом і тяжка ноша легкою стане.
- Дякую тобі, Зимонько, за поміч. Візьми собі, що хочеш. У мене в корзинці всього багато.
Набрала гостинців Зимонька і вже йти зібралася, коли це Осінь зупинила її.
- Зачекай, подружко! Тепер корзинка легша, то може віддаси її Весноньці, там і для неї гостинців вистачить.
- Залюбки передам, вона зрадіє.
Попрощалися дівчатка і пішла Зимонька своєю дорогою. Нарешті дійшла до поля, де Веснонька відпочивала.
- Здрастуй, Веснонько! Осінь вітання переказувала і гостинців передала.
Зраділа дівчинка,
- Здрастуй, Зимонько! Та це ж моя корзинка! От як гарно прислужилася! - зазирнула Веснонька до корзинки, а там не лише яблучка та грушки, а й зерняток багато.
- Дякую тобі, Зимонько, і Осені дякую, буде чим землю засівати!
Попрощалися дівчатка. Підхопила Веснонька корзинку. Весело защебетали пташки, заусміхалося сонечко, гарний буде день.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію