ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2021.03.06 15:14
Крім сонечка, ніхто не ходить в гості,
До мене прилітають лиш вітри.
І хмари пропливають в високості,
Де вітами хитають явори.

Неприбраність в усьому березнева,
Осіннє листя шурхотить в саду.
Хоч сплять бруньки на сонних ще деревах,

Микола Дудар
2021.03.06 13:53
Бывает праздничный коллаж
В стиралку просится под утро,
А после этого в гараж -
Свое пристанище как будто…


2.
Не от избытка ведь ума

Ігор Шоха
2021.03.06 13:44
ІГотову манну і мокву небесну
не висіває жоден зодіак...
і віриться, й не віриться ніяк,
що казка у житті не має сенсу,

що є іще і Той, що греблі рве,
і Той, що у горі сидить високій...
Славута сивий стогне і реве,

Ніна Виноградська
2021.03.06 13:39
У вікна сонце променями лине,
Шугає всюди вітер весняний.
Ізнов прийшло тепло до України,
А з ним пора чекання і надій.

Стримлять, немов мізинчики, тюльпани,
Барвінок зеленіє з-під снігів.
Але весна тоді лише настане,

Дума Козак
2021.03.06 12:15
Розчинимось у карамелі часу,
у всесвіті казкової нуги,
хай ніжні ритми зоряного джазу
обмежень розтинають ланцюги…

Розтанемо в кохання ароматі,
різноголоссі Еросу пісень.
Зануримось у пристрасті багаття,

Сергій Губерначук
2021.03.06 07:17
Вона мала руки, мов дуги,
привітно розкинуті влітку.
Він ускочив до неї вже вдруге
у глибоку грудну клітку.

Вона приручила його хлібом
і привчила літати на нитці.
Мокре пір’я здіймалося дибом,

Олександр Сушко
2021.03.06 06:58
Дружба з жінкою - велика рідкість. Чоловіки, в основному, бачать у протилежній статі знадливе створіння, з яким можна створити сім’ю, наплодити діточок та повісити на нього всі домашні турботи. В ідеалі - сидить така пишногруда весталка удома, варить каш

Микола Соболь
2021.03.06 05:46
Думками горнуться до неба,
тепла чекають на землі
в мокві холодній лісостепу
весни заждались журавлі.

Їх зігріває зранку сонце,
парують спини, аж туман…
Та все одно в своїй сторонці

Олександр Сушко
2021.03.05 19:31
Сьогодні уранці зробив трансорбітальну лоботомію Рабіновичу, а увечері громадянинові Шарієві. Обох доправили в мою клініку зі столичної психлікарні імені академіка Павлова. Там видатні лікарі довго билися над їхньою біснуватістю, але все марно: як р

Сергій Гупало
2021.03.05 16:06
Нагрішу – подивлюся невинно.
Ти надалі – розгублено-ніжна.
Як та кров холодиться в судинах,
Так і ми – посередині тижня.

Не підвладна ні серцю, ні оку,
Ні людьми, ані псом не почута,
Ти постала відверто-глибоко,

Петро Скоропис
2021.03.05 15:39
Починати філософствувати слід, у ліпшому разі,
після п’ятдесяти. Вибудовувати модель
суспільства – й поготів. Спершу слід
навчитись готувати суп, смажити – нехай не ловити –
рибу, варити пристойну каву.

У протилежному випадку, моральні засади
відг

Тетяна Левицька
2021.03.05 13:35
Він так жагуче, солодко її любив,
та оминати інших не збирався.
Вона ж чекала райдуг і шалених злив -
жіночого незвіданого щастя.

Ділити яблуко спокус на двох одне,
не озираючись в самотні зими,
і смакувати разом чорне Каберне,

Олена Музичук
2021.03.05 11:46
Це явно означає, що тобі
уже байдужі радощі людини,
а я радію і твоїй журбі
за мною, і лихій годині.

Ти опинився на своїм горбі,
я почиваю у своїй долині,
а там, де кожен судить по собі,

Ігор Деркач
2021.03.05 11:42
Немає часу жити до кінця,
нема куди подітися одному,
тому шукають душі і серця
одне одного ще у світі цьому.

Іди хоч до окраїни землі –
немає долі однієї масті,
та є у неї радощі й жалі,

Микола Дудар
2021.03.05 11:13
Ти відокрем, спинись, окресли…
Забудь все те, що Світ псує.
Он там, по-переду, небесне
Воно, насправді, не твоє…

Воно чекає свого часу -
На кілька мість один квиток…
І ця божественна прикраса

Сергій Губерначук
2021.03.05 08:33
Малесенька свіжа тендітна рослинка –
листочки ще менші на ній –
цвіте непомітно,
ледь біло-блакитно,
й корінчик пускає в глибінь.

Стеблинка – з пів голки, ще вітру не чула,
а квітка – не знала бджоли,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослав Артимович (1949) / Проза

 НІЖНІСТЬ ПРОЩАННЯ (Новела)
…Вони сиділи за кухонним столом і пили каву: вона, як звикло, з молоком, він – чорну й міцну. На денцях коньячних келихів брунатно вигравав п’ятизірковий напій, який потроху смакували впереміж із кавою. Для стороннього спостерігача співрозмовники скидалися на добрих друзів, що мило обговорюють цікаві для них теми. І лише вони самі (принаймні, їм так хотілося вважати) знали, що їх єднає не лише, чи, може, й зовсім не дружба, а давні, вже кількарічні, близькі стосунки.
Їхні зустрічі не були аж такими частими й регулярними, а радше – принагідними. Але поза ними – й це вже постійно, майже щоденно, – вони спілкувалися телефоном, причому переважно вона першою подавала звістку, як тільки була змога. А коли телефон мовчав, він почувався як сам не свій.
Нинішній зустрічі теж передував її дзвінок, і нічого дивного в цьому не було: вона запрошувала до себе на каву. Втішений її запросинами, одразу ж погодився завітати через годинку, залагодивши деякі справи.
Зустріла його, як завше, привітна й усміхнена, лиш зауважив, що той традиційний вітальний поцілунок уста-в-уста був якимось формальним коротким дотиком, сказати б – байдужим, а не звиклим – багатообіцяльним як для близької людини. Він, правда, не надто переймався: ще не бачив причини для хвилювання. Аж пізніше, на кухні, коли вона подавала на стіл якісь наїдки, обнявши її за плече, одразу ж уловив відчужений спротив. Інколи вона так загравала з ним, однак цього разу заграванням тут і не пахло. Все ж якось перевів цю ситуацію в жарт, хоча тепер уже не сумнівався у своїх попередніх здогадках.
…Історія їх взаємин мало скидалася на, сказати б, традиційні стосунки двох інтимно налаштованих партнерів: вони могли зустрічатися щотижня, але й не страждали, коли не бачились довший час: після зустрічі все ставало на свої місця. Незвичним винятком стали останні три місяці. Не йдеться навіть про зустрічі, – майже обірвався телефонний діалог: вона пояснювала це зайнятістю та певними побутовими клопотами, про які він знав, тому й не сприймав її мовчанку аж так близько до серця. Хоча в недалекому минулому зайнятість не була на заваді, принаймні, телефонних розмов. А тут… Він відчував, що існує якась вагоміша причина такої її поведінки й інтуїтивно домислював у чому річ: колись, раніше чи пізніше, це мало статися. Він і сам добре розумів той стан тимчасового – хоча й тривалого – зв’язку, в якому вони перебували, і не раз замислювався над фіналом їхніх взаємин. Але, щоб не травмувати властивого їй почуття першості у прийнятті важливих рішень, сам не наважувався зробити вирішальний крок, хоч і зізнавався собі, що не хоче повного розриву стосунків: вона стала невіддільним приємним атрибутом його життя, як-от ранкове пробудження чи щоденний кавовий ритуал …
… Смакували напої, розмовляли, жартуючи, як давні друзі. Але в її очах уже не скакали ці спокусливі бісики, що з півоберту запалювали його, й від яких він забував про навколишній світ…
– Дай мені свою руку… – Бісиків замінили промінчики здивування, але руку
простягла. – Наші стосунки зазнали суттєвих змін, чи не так?
– Мені не легко далося це рішення, але, здається, воно єдино-правильне, принаймні, зараз… – Хвилювалася, вимовляючи цю, либонь не просту для неї, фразу. А очі – в кришталиках сліз – як люстерко, випромінювали її душевний стан.
У цьому погляді, попри відсутність бісиків, він уловив… ніжність.
Ніжність прощання…
А за вікном так спокусливо шаленіла весна…
27.04.2012





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-06-17 12:31:11
Переглядів сторінки твору 2387
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.920 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алла Грабинська (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-29 12:06:29 ]
Мені сподобалося описання почуттів героя. Я відчула внутрішню напругу і передчуття розв'язки відносин у дійових осіб.Наснаги вам!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-10 16:02:12 ]
Дякую, Алло, за увагу до моєї писанини. І Вам наснаги!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-07-10 13:49:20 ]
Думаю, не буде перебільшенням, якщо Вас охарактеризую, як Майстра літературної психології.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-10 16:01:01 ]
Олександре! Я ж лише Л.П./Л.П....
Дякую за таку оцінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-07-10 17:10:16 ]
Надання Вам статусу МК - це справа часу (впевнений - недовгого). Бажаю наснаги і чекаю на нові прозові твори. Ви з тих поетів, які і прозу пишуть поетичну. І в цьому - її особлива цінність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-10 18:56:15 ]
Я ніколи у житті не прагнув реалій. І в творчості теж. Якщо те, що я роблю, подобається людям, - це найвища нагорода. Я вже не в тому віці, щоб лукавити.
З повагою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-10 20:12:15 ]
Вибач, Олександре, - регалій.