ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
06:20
юро! Що ти знову лайно на вентилятор кидаєш? Я маю право висловити свою думку щодо твоєї «патріотичності»! Не ховайся за вишиванку, би ти – вишиватник звичайний. Не кічся своїми публікаціями на урядовому сайті, бо ти там штани протирав і вів Україну до ві
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
2024.05.18
00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
2024.05.17
20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
2024.05.17
19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
2024.05.17
15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
2024.05.17
09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»…
Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово
2024.05.17
05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
2024.05.17
04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
2024.05.17
00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
2024.05.16
20:19
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
2024.05.16
09:45
травня - День вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (1)
Я – білоплямистий виростогуб, простіше мовлячи – звичайнісінький собі кажан Хоча тут одразу виникає категоричне заперечення, оскільки ми, кажани, звичайнісінькими не можемо бути за визначенням. Бо ми загадкові, таємничі, оповиті, так би мовити й огорнуті. Ну, а я ще й білоплямистий, хоча кіт Крошка, бува, намагається дошпетити мені, дражнячи пьострим, але то в нього задавнено – не зважайте. Крошка поведений на великому – трапилася йому якось на Різдво добряча шмата перепеченого ошийка, то Крошка на ціле життя забив собі в довбеху, що велике – це клас! Тепер аж міниться, коли чує слова з "великий" усередині – "великодержавний" там, "великорос", або оце: "великий і могучий", еге. Міниться аж…
Бо в нас у хліві радіоточка – тарабанить цілий день, трансляції з Верховної Ради слухаємо, еге. Я на бантині вишу, догори ногами, природно, як і личить порядному виростогубу, вночі метеликів ловлю, а вдень слухаю. В хліві корова, коза, вівця, підсвинок, гуси-кури, дрібнота різна словом. Нікого ніяк не звуть, корову коровою просто, козу козою, кота тільки Крошкою кличуть та пса тутешнього – Кап'яром. Що воно за біда Кап'яр – ніхто не зна, бо по радіо про Кап'яр ніхто нічого не казав, а це Іван так собаку назвав; теревенів Крошка, що то з армії щось, коли служив Іван себто.
Іван – господар наш, і жінка, Одарина його – хазяйка. Ці все мріють відпочити, ціле білоплямисте життя, скільки себе пам'ятаю, мріють Іван із Одариною відпочити – ні про що більш не мріють, але ніколи не відпочивають. Ніколи! Ні́коли їм!
Зрозуміло, найбільше спати мені не дає Крошка, ну – корова ж на горище не вилізе! Це сидить, облизується: "А ти ж, виростогубе, – каже, – насправді ніякий не кажан – ти летюча миша! А я – кіт, уловлюєш, до чого хилю? – Я, – кажу, – телепню, вловляю лише ультразвукові хвилі, чого тобі й довіку не втямити, а миша я ніяка не миша, та й не схожий! – А я трансляцію слухав, там прийняли закон, що великий і могучий тепер із державним урівнюють, а на ньому, на великому й на могучому, кажанів нема – тільки миші! – Дурний ти й дурна твоя трансляція – поки на кажана облизуватимешся, гляди – правдиві миші хвоста одгризуть!"
Далі буде…
Бо в нас у хліві радіоточка – тарабанить цілий день, трансляції з Верховної Ради слухаємо, еге. Я на бантині вишу, догори ногами, природно, як і личить порядному виростогубу, вночі метеликів ловлю, а вдень слухаю. В хліві корова, коза, вівця, підсвинок, гуси-кури, дрібнота різна словом. Нікого ніяк не звуть, корову коровою просто, козу козою, кота тільки Крошкою кличуть та пса тутешнього – Кап'яром. Що воно за біда Кап'яр – ніхто не зна, бо по радіо про Кап'яр ніхто нічого не казав, а це Іван так собаку назвав; теревенів Крошка, що то з армії щось, коли служив Іван себто.
Іван – господар наш, і жінка, Одарина його – хазяйка. Ці все мріють відпочити, ціле білоплямисте життя, скільки себе пам'ятаю, мріють Іван із Одариною відпочити – ні про що більш не мріють, але ніколи не відпочивають. Ніколи! Ні́коли їм!
Зрозуміло, найбільше спати мені не дає Крошка, ну – корова ж на горище не вилізе! Це сидить, облизується: "А ти ж, виростогубе, – каже, – насправді ніякий не кажан – ти летюча миша! А я – кіт, уловлюєш, до чого хилю? – Я, – кажу, – телепню, вловляю лише ультразвукові хвилі, чого тобі й довіку не втямити, а миша я ніяка не миша, та й не схожий! – А я трансляцію слухав, там прийняли закон, що великий і могучий тепер із державним урівнюють, а на ньому, на великому й на могучому, кажанів нема – тільки миші! – Дурний ти й дурна твоя трансляція – поки на кажана облизуватимешся, гляди – правдиві миші хвоста одгризуть!"
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію