ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.01
00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
2024.06.01
00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
2024.05.31
18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
2024.05.31
10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
2024.05.31
09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
2024.05.31
05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
2024.05.31
05:24
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
2024.05.31
00:10
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
2024.05.31
00:04
Він інший. Він - мачо. А я – звичайнісінький хлопець.
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.
У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.
У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд
2024.05.30
20:32
Зимова ніч спустилася на ліс.
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п
2024.05.30
14:08
Струмки шукають виходу із ринв,
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у
2024.05.30
09:40
Вам тут сподобається. На вибір багато міст.
Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.
До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,
Чи хтось із демократичної більшості.
Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.
До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,
Чи хтось із демократичної більшості.
2024.05.30
08:50
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,
2024.05.30
05:00
Хоч мав безліч інших справ, –
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап
2024.05.30
02:13
Моє терпіння стегнами її,
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.
Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.
Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…
2024.05.30
00:37
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Лисенко (1997) /
Публіцистика
Без названия
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Без названия
Ты просто сидишь и мечтаешь. Начинаешь создавать какие-то общие планы, цели, мечты. А главное ведь, что этот человек о них ничего не знает. А ты все думаешь, никак не можешь забыть, страдаешь, вспоминаешь и потом вдруг резко понимаешь насколько это бессмысленно. Насколько обидно осознавать, что кому-то ты дорог не так сильно как он тебе. Что этот человек возможно и ценит, но эта цена абсолютно другая, тебе совсем непонятная. Ждешь, ждешь и так ничего не решив, перелистываешь еще одну страницу. Ты хотел задать так много вопросов, получить на них четкие ответы. Ты так хотел, чтобы тебе сказали раз и навсегда то самое отношение. Ты так хотел договориться с определенным человеком. Но, увы, ничего не получилось.
Жизнь – театр и все мы в нем актеры. Каждый играет свою роль и чаще всего она остается такой на весь период. Люди ведь не меняются. Не дано им это природой, физиологией и психологией. Они просто играют роли, как в театре, временно играют роли, чтобы добиться чего-то. Играют роли ради своих интересов. И это снова обидно. Их ведь не перевоспитать. Коронной фразой является то, что они такие и им это нисколечко не мешает. Они не собираются что-то предпринимать или решать, пока не наступит какой-то момент. Пока их не прижать, не выдавить всю информацию. Пока их не заставить действовать, не поставить контрольный вопрос, который все может кардинально изменить. Пока не начать шантажировать или манипулировать. Да, это плохо. Но нельзя по-другому. По-другому ничего не добьешься. И как бы это не печально было, но это так.
Еще говорят, что бывают люди, которые любят и которые разрешают любить. Не глупо ли? Возможно. Но именно на этом строятся отношения. Кто-то влюблен по уши, а кто-то этим пользуется. Кто-то испытывает чувства, а кому-то просто скучно. Кстати, о скучно. А вас это не раздражает? Скучно то, скучно это. А может из-за того, что скучно начнем замуж выходить и строить новое поколение? Может из-за того, что скучно, обленимся и перестанем быть независимыми, перестанем бороться за свою свободу? Хотя бы свободу мысли, не говоря уже о чем-то другом. Ведь дай мысли свободу, и ты сможешь многого добиться. Разреши самому себе выражать свои эмоции и все будет, как ты хочешь. Перестань себя стесняться, прими себя таким, какой ты есть. Оставь заметный след, хорошие воспоминания. Это главная цель жизни.
Жизнь – театр и все мы в нем актеры. Каждый играет свою роль и чаще всего она остается такой на весь период. Люди ведь не меняются. Не дано им это природой, физиологией и психологией. Они просто играют роли, как в театре, временно играют роли, чтобы добиться чего-то. Играют роли ради своих интересов. И это снова обидно. Их ведь не перевоспитать. Коронной фразой является то, что они такие и им это нисколечко не мешает. Они не собираются что-то предпринимать или решать, пока не наступит какой-то момент. Пока их не прижать, не выдавить всю информацию. Пока их не заставить действовать, не поставить контрольный вопрос, который все может кардинально изменить. Пока не начать шантажировать или манипулировать. Да, это плохо. Но нельзя по-другому. По-другому ничего не добьешься. И как бы это не печально было, но это так.
Еще говорят, что бывают люди, которые любят и которые разрешают любить. Не глупо ли? Возможно. Но именно на этом строятся отношения. Кто-то влюблен по уши, а кто-то этим пользуется. Кто-то испытывает чувства, а кому-то просто скучно. Кстати, о скучно. А вас это не раздражает? Скучно то, скучно это. А может из-за того, что скучно начнем замуж выходить и строить новое поколение? Может из-за того, что скучно, обленимся и перестанем быть независимыми, перестанем бороться за свою свободу? Хотя бы свободу мысли, не говоря уже о чем-то другом. Ведь дай мысли свободу, и ты сможешь многого добиться. Разреши самому себе выражать свои эмоции и все будет, как ты хочешь. Перестань себя стесняться, прими себя таким, какой ты есть. Оставь заметный след, хорошие воспоминания. Это главная цель жизни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію