ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Теревені від Зеня. Жарти. :-)
Нинька в клюбі... файно! :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нинька в клюбі... файно! :-)
Котилося літо у розбитій від старости та процьхнутій гноєм фірі. Гупнуло на задок сонце. Субота... і ніч зависла над селом у місячім сяйві. Воно вело до льоху Баби Рузі тоненькою змійкою підзеленькуватого кольору. Доки є те місячне сяйво - доти і змійка в`ється. Так же хлопи надвечір змійок вудять, бахурі бавлєтьсі на бомбетях, а всі хто любит культурно відпічнути то йдут до клюбу.
Нинька там кіно. Всі сходєтсі колєйков, як панчохи на пущенім вочку. На брамці Воксана Файна роздає бльочки. У Міська Попертого морда зализана, що аж блистит (тіко тєжко сказати як "шо" і як "у кого"). З тилу споднів торчит б-лохогін. Єден бік вже ма зубців через єден, а другий ще цілий, бо вуса у Міська ше не виросли. А там дівки скубочуть зернєта і культурно попльовують через плече. Хлопаки ще не веселі, але знають же Баба Рузя нігди їх сумними не полише.
Молодєта пхаютьсі на ґальорку, жеби потискатись. А фустинки в цвіточках допереду, бо не кожна вокуляри взєла. Ой набилося людисок - нема де бомка пустити. Пішла хроніка. Ну чого? Не у хроніка ж пішла, а пішла хроніка - світле майбунє, схоже на літо, але без фіри.
Прокрутився й час для фільми, субтитри показували на мігах, шо час помінєти покришки кінострічки. І тут кіномеханік Василь Квазіморда, перехиливши колєний бокал бурачанки і пропікірувавши головов 1 м 23 см, приземливсі достойно і праведно на перекинуту миску зпід зупи і засьорбнувчи носом два макарони, прикинувсі небіжчиком другої групи інвалідности, але без інвалідної хусьтавки.
До кубрика механіка заскочили два бахура з кугутиками, вони то свистали у задки їм, то витирали об механіка свої сунь-далі від курєчок. Зобачивши першу попавшу покришку - встромили її до апарата - то булa індійська драма "Для чого Раджі тобі Капур?"
До другої апарати поруч вони встромили частину другу "Коли вражий льотчик не здаєсі! 2" . Обидва апарати увімкнули сі синхронно...
Почалось все з перемішки підтанцьовуючих індусів і діалога (колєги льотчика Валіка Кардана) Зеня Збитка зо своїм псом Сірком. Зеньо на дежурці Повітяної Бази і кличе через коридор Сірка, а ідуси танцюють екзотично дригаючись коло нього. Hазустріч, по коридору біжить слонь, а за ним Сірко з кобасов. Звук теж наклався, наче в сподні: "Сірко..Джімі-джімі..морда..ачі-ачі..." - Зеньо тримає у руці тріпачку від мух і б`є нею по бивні слона - той падає на Сірка і Сірко відносить його разом зі заплаканими індусами за небокрай, який знаходиться в спіжарці.
"Ето ти убіл ...Мою ковбасу...я нікоґда не вийду за Тєбія...курв...мать". Починаєтьсі бійка між ідусами (не пойнятно хтоє хто), воден постріл і три додолу, вони вже всюди падають - хто викидаєтьсі з вишки, хто вже зробивсі мутантом - бо голова його, а решта пропелєр "ЯК"а. Зеньо лапає мертвих індусів кукурудзяними паличками і запихає по-єдному собі до писка. Показують кадри бою Валіка Кардана з впертим протівніком...
Ну там всьо по німецьки: "Ziel unter, beginnen mit der Handlung. Die Tankstelle, angreifen! drei, zwo, eins, Bomben los!", а індуси по небу сажають рис і так сапками легенько розкручують пропелєри. Протівнік не втримавшись від скачки на хвості коняки Раджі, підпалює собі свій зі словами "Вернісь у нас будет ре..ееееееууууууаааабах!!!!" Раджа обернувшись, жалісно дивиться на насуплений лоб Валіка і вони зустрічаюся носами і починають обнюхувати одне одного на бруден...того. Видко же кабіна димит і якась жінка миє собі голову на крилі, виливаючи на себе полум`я. З кабіни вилізає закашляний Валік і скаче прямо у глечик зпід молока.
Показують знову Базу на фоні поліцейського участку в ПенДжабі. Вбігає (Зенін колєга по вахті) Петро Кнедлик за ворота, а за ним обмотані полотєнцами поліцаї з палками. Скрізь них - як з фільмів про духів проривається Комісар Гриць Буцім і знову все на купу: "Держі Его...Сірко, я тобі посц...ето не он ето...мої шлюбні мешта..."
Сірко мудро оцінивши обстанівку залазит в ідуську кнайпу і бавиться там з мертвою головою застріленого поліцейського у якого на голові торчит недоїджена ковбаса. Раджі падає на коліна "Отец...Сірко віддай...мой последній...вогирок хоч. Я тебя ... вб`ю заразо ти..." - Раджі плаче, встромивши голову до Сіркової д.пи. Він бере на руки поліцая і Сірко вивозить їх на поверхню проритого ним запасного виходу. Всі індуси довго дивляться і здоймають шапки до Сіркової ду-и, котра промовляє голосом Раджі:"Он бил моім..ПРПРПР(Сіркова ду-а)...і остался такім...ПРПРПРП..." і починаєсі сумна пісня на хінді з лемківським діалектом. Прибігає вся База, приземляєсі на мертву голову поліцая Валік... і всі дружно (тримаючись своїх носів і замонтанених полотенец індусів) кричать Сіркови: "Ну Ти й набзд..Раджі."
Плівка рветья і публіка падає...
Нинька там кіно. Всі сходєтсі колєйков, як панчохи на пущенім вочку. На брамці Воксана Файна роздає бльочки. У Міська Попертого морда зализана, що аж блистит (тіко тєжко сказати як "шо" і як "у кого"). З тилу споднів торчит б-лохогін. Єден бік вже ма зубців через єден, а другий ще цілий, бо вуса у Міська ше не виросли. А там дівки скубочуть зернєта і культурно попльовують через плече. Хлопаки ще не веселі, але знають же Баба Рузя нігди їх сумними не полише.
Молодєта пхаютьсі на ґальорку, жеби потискатись. А фустинки в цвіточках допереду, бо не кожна вокуляри взєла. Ой набилося людисок - нема де бомка пустити. Пішла хроніка. Ну чого? Не у хроніка ж пішла, а пішла хроніка - світле майбунє, схоже на літо, але без фіри.
Прокрутився й час для фільми, субтитри показували на мігах, шо час помінєти покришки кінострічки. І тут кіномеханік Василь Квазіморда, перехиливши колєний бокал бурачанки і пропікірувавши головов 1 м 23 см, приземливсі достойно і праведно на перекинуту миску зпід зупи і засьорбнувчи носом два макарони, прикинувсі небіжчиком другої групи інвалідности, але без інвалідної хусьтавки.
До кубрика механіка заскочили два бахура з кугутиками, вони то свистали у задки їм, то витирали об механіка свої сунь-далі від курєчок. Зобачивши першу попавшу покришку - встромили її до апарата - то булa індійська драма "Для чого Раджі тобі Капур?"
До другої апарати поруч вони встромили частину другу "Коли вражий льотчик не здаєсі! 2" . Обидва апарати увімкнули сі синхронно...
Почалось все з перемішки підтанцьовуючих індусів і діалога (колєги льотчика Валіка Кардана) Зеня Збитка зо своїм псом Сірком. Зеньо на дежурці Повітяної Бази і кличе через коридор Сірка, а ідуси танцюють екзотично дригаючись коло нього. Hазустріч, по коридору біжить слонь, а за ним Сірко з кобасов. Звук теж наклався, наче в сподні: "Сірко..Джімі-джімі..морда..ачі-ачі..." - Зеньо тримає у руці тріпачку від мух і б`є нею по бивні слона - той падає на Сірка і Сірко відносить його разом зі заплаканими індусами за небокрай, який знаходиться в спіжарці.
"Ето ти убіл ...Мою ковбасу...я нікоґда не вийду за Тєбія...курв...мать". Починаєтьсі бійка між ідусами (не пойнятно хтоє хто), воден постріл і три додолу, вони вже всюди падають - хто викидаєтьсі з вишки, хто вже зробивсі мутантом - бо голова його, а решта пропелєр "ЯК"а. Зеньо лапає мертвих індусів кукурудзяними паличками і запихає по-єдному собі до писка. Показують кадри бою Валіка Кардана з впертим протівніком...
Ну там всьо по німецьки: "Ziel unter, beginnen mit der Handlung. Die Tankstelle, angreifen! drei, zwo, eins, Bomben los!", а індуси по небу сажають рис і так сапками легенько розкручують пропелєри. Протівнік не втримавшись від скачки на хвості коняки Раджі, підпалює собі свій зі словами "Вернісь у нас будет ре..ееееееууууууаааабах!!!!" Раджа обернувшись, жалісно дивиться на насуплений лоб Валіка і вони зустрічаюся носами і починають обнюхувати одне одного на бруден...того. Видко же кабіна димит і якась жінка миє собі голову на крилі, виливаючи на себе полум`я. З кабіни вилізає закашляний Валік і скаче прямо у глечик зпід молока.
Показують знову Базу на фоні поліцейського участку в ПенДжабі. Вбігає (Зенін колєга по вахті) Петро Кнедлик за ворота, а за ним обмотані полотєнцами поліцаї з палками. Скрізь них - як з фільмів про духів проривається Комісар Гриць Буцім і знову все на купу: "Держі Его...Сірко, я тобі посц...ето не он ето...мої шлюбні мешта..."
Сірко мудро оцінивши обстанівку залазит в ідуську кнайпу і бавиться там з мертвою головою застріленого поліцейського у якого на голові торчит недоїджена ковбаса. Раджі падає на коліна "Отец...Сірко віддай...мой последній...вогирок хоч. Я тебя ... вб`ю заразо ти..." - Раджі плаче, встромивши голову до Сіркової д.пи. Він бере на руки поліцая і Сірко вивозить їх на поверхню проритого ним запасного виходу. Всі індуси довго дивляться і здоймають шапки до Сіркової ду-и, котра промовляє голосом Раджі:"Он бил моім..ПРПРПР(Сіркова ду-а)...і остался такім...ПРПРПРП..." і починаєсі сумна пісня на хінді з лемківським діалектом. Прибігає вся База, приземляєсі на мертву голову поліцая Валік... і всі дружно (тримаючись своїх носів і замонтанених полотенец індусів) кричать Сіркови: "Ну Ти й набзд..Раджі."
Плівка рветья і публіка падає...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Найвища оцінка | Ростислав Санів | 6 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Найнижча оцінка | Тарас Кремінь | 5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію