ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.05.12 16:33
* * *
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т

Світлана Пирогова
2024.05.12 16:32
Мамі
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)

Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.

Олександр Сушко
2024.05.12 13:29
Червоне
Кров на руках у сивих дітлахів,
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.

На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -

Юрій Гундарєв
2024.05.12 09:46
Збирач душ Олексій Юков
Від самого початку війни Олексій Юков очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк

Олександр Сушко
2024.05.12 07:42
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!

Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,

Віктор Кучерук
2024.05.12 06:30
* * *
У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.

Артур Курдіновський
2024.05.11 22:46
Гнівний вірш
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!

Тихі русофіли!

Віктор Михайлович Насипаний
2024.05.11 20:58
* * *
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.

В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у

Іван Потьомкін
2024.05.11 13:21
З голосу Езопа
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Микола Соболь
2024.05.11 06:12
Травнева мелодія
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.

Віктор Кучерук
2024.05.11 05:31
* * *
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.

Володимир Каразуб
2024.05.10 14:43
Панна
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля

Борис Костиря
2024.05.10 12:55
Жебрак
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.

Юрій Гундарєв
2024.05.10 10:02
Сором
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко


Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,

Віктор Кучерук
2024.05.10 05:42
* * *
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.

Світлана Пирогова
2024.05.09 21:35
Індигові волошки
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.

Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Степанчук Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Ольга Чернетка
2023.12.19

Іван Кушнір
2023.11.22

Діана Новикова
2023.11.18

Галина Шибко
2023.11.06

Сніг Теплий
2023.10.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 Ніде, ніколи, нікого
відлітайте!
пусті остороги, як крига
на розі зими,
що життя нам сигналить дощем
і міняє вокзали,
і дороги важкі,
як німі покаяльні псалми, –
небосхилами ангели
нас пов'язали.
відлітайте!
приймаючи тіні
печальних своїх хризантем,
у морозяних арках стоять
галереї і зали,
ми примерзли до пам'яті,
з нами залишиться щем –
порожнеча тепла,
що його, наче борг,
не віддали.
відлітайте!
усе ж
кожен вирій – як віра –
то трішечки рай,
і в ударах аорт,
що у безвість лягли,
ніби шпали, –
кожен поштовх любові,
її невловиме: чекай –
як ніде і ніколи
нікого ще так
не чекали.
відлітайте.

я вирішила опублікувати цей вірш в тому вигляді, як він з'явився на папері - з нерівним ритмом, без поділу на строфи. Спочатку спробувала його вирівняти, і побачила, що він втратив щось суттєве. Ось "правлений" варіант:


відлітайте!
то пусті остороги, як крига на розі зими,
що життя нам сигналить дощем і міняє вокзали,
і дороги важкі, як німі покаяльні псалми, –
небосхилами ангели нас до землі прив'язали.

відлітайте!
пам'ятаючи тіні печальних своїх хризантем,
у морозяних арках стоять галереї і зали,
ми примерзли до пам'яті, з нами залишиться щем –
порожнеча тепла, що його, наче борг, не віддали.

відлітайте!
бо усе ж кожен вирій – як віра – то трішечки рай,
і в ударах аорт, що у безвість лягли, ніби шпали, –
кожен поштовх любові, її невловиме: чекай –
як ніде і ніколи, нікого ще так не чекали.

відлітайте.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-10 21:58:16
Переглядів сторінки твору 4929
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.173 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:25:47 ]
Дуже гарно, Олю!)
Якщо чесно, то дуже і дуже.
Тим більше, що це лише перше сприйняття вірша, на його найповерховішому рівні. Бо вже звик, що вірші в тебе з якимись глибинними змістами. І мені подобаються обидва варіанти. Бо практично не відчуваю різниці.
Може ще щось скажу коли почитаю на свіжу голову.
Супер, як на мене!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:38:54 ]
о, дуже дякую, Слава!
бо я вже в правленні цього вірша дійшла до повного відчаю - от не звучить мені "рівний" варіант - і все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:27:58 ]
Дуже мені сподобався Ваш вірш, Олю! Такий настрій у ньому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:41:17 ]
дякую дуже, Яно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 22:38:43 ]
Прозорий вірш, Олю.
Порожнеча тепла, що його наче борг, не віддали.
Влучно. Сподобались оба варіанти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:44:20 ]
навіть не знаю, Женю... подумала, що вже треба спинитися правити...
мені наче мотив з'явився - і я почала підбирати до нього слова.)) і цей найкрасивіший рядок - останній - останнім і написався... )))
дякую за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:06:30 ]
так несподівано, і так по-справжньому!

дуже сподобалось! - а нерівність лише підкреслює красу емоційного малюнку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:46:44 ]
дякую, Вікторіє! я дуже рада чути це від вас, бо мені теж дуже подобаються ваші вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:24:49 ]
Приєднуюсь до схвальних відгуків, Олю. Мені здається, що ось цей перший варіант, має більш привабливий і оригінальний вигляд. Колись моя вчителька математики любила повторювати, що "ота сама найперша ваша думка, на 90 відсотків і є найвірнішою, все інше помикове".:) Не знаю на скільки відсотків вона була права, аде часто й за собою помічала, що в цьому твердженні є сенс.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:50:28 ]
напевне, те, про що казала твоя вчителька, - це і є голос інтуїції? Я звичайно любитель правити вірші (іноді до невпізнання! :))) але щось цей мені не піддався.
Може, й справді, цей момент - коли долається тривога - а він головний у вірші - і треба передавати так рвучко, трохи нерівно...
дякую, Адель!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:25:47 ]
Перепрошую, *але.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:54:54 ]
правлене форматування мені імпонує більше. так вірш виглядає не таким розхристаним, більш струнким. дуже хороший перший чотирирядок: покаяльні псалми... небосхилами ангели нас до землі прив'язали... це файно.
у такому варіанті мені подобається закінчувати читання на другому чотирядкові. третій дещо недороблений, як на мене. і, більше того, в другому катрені перший рядок має "лишні" слова, які просто заповнюють ритмічні пустоти, а смислового навантаження, як такого, не несуть: тіні, своїх... до другого рядка в мене виникає питання - як це? тобто, краєм свідомості я розумію, що ви хотіли сказати, але образ не читається, він для мене невірний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:52:46 ]
дякую, Сергію!
мені дуже цікаво знати ваше враження.
ви мені зауважили на те, що я й сама вважаю найслабшим. Звичайно, я ще буду працювати над цим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 01:12:45 ]
класний перший картен. милозвучний, зі стрункою образністю.про другий влучно написав Сергій. я напишу про третій.

на фоні усього вірша він видається розхристаним, образи не надто тримаються купи. ідея його хороша, але подача потребує допрацювання.

"бо усе ж кожен вирій – як віра – то трішечки рай" - по суті, вирій не може бути "трішечки" раєм, бо в українській міфології це і є рай. але алітерація вирій/віра - хороша. це плюс.

"і в ударах аорт, що у безвість лягли, ніби шпали" - удари самих аорт не уявляються. я розумію, що ви хотіли сказати. але образ побудовано невірно. артерії можуть, приміром, пульсувати. але не "ударятись". тим важче уявити як вони пролягають у безвість, подібно шпалам. саме порівняння аорт зі шпалами - на рівні ідеї – мені імпонує. але подача - не краща. цей образ вартує окремої роботи.

"як ніде і ніколи, нікого ще так не чекали" - ідея фіналу мені взагалі дуже заімпонувала. але враження знову розвіяло виконання. автори часто не помічають цього, але в одному рядку краще не вживати багато слабонавантажених рівнозначимих слів. зміст розмивається, в очах рябить, рядок видає перевантаженим і "пустим". я би радила підібрати більш місткі слова при меншій їх кількості. щось накшталт:
"як ніколи у світі нікого іще не чекали".

наголошую, ваш вірш вартує того, аби ви не полишали роботу над ним :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:53:04 ]
дякую, Ніка. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-11 09:21:18 ]
Підтримую Сергія. Але перший варіант теж хороший!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 09:55:36 ]
дякую!
мені дуже важливо це знати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 16:02:42 ]
У Вас теж святково...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 10:10:23 ]
Авжеж, гості приходять навіть вночі... ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-11 21:39:34 ]
Олю!
Рамки,
форми,
огорожі...
А є суттєве:
"Її невловиме: чекай..." !!!
Зупиняє враз! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 10:12:14 ]
Дякую, пане Василю!
буде все - і рамки, і огорожі! )))
головне - щоб було що сказати. )))