Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.10
17:20
Вся голова - у творчому процесі!
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.
Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.
Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,
2026.06.10
13:35
Хтось уривається в буття
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.
Хтось уривається у сон,
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.
Хтось уривається у сон,
2026.06.10
06:20
Мляво позначається на ранок
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.
2026.06.09
19:11
Запорошило всі мости,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.
Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.
Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,
2026.06.09
13:34
Михайло Свєтлов (1903-1964; народився й провів молодість в Україні)
Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.
Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,
Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.
Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,
2026.06.09
11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.
2026.06.09
09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
2026.06.09
08:20
Смарагдові очі, волосся руде,
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра
2026.06.09
07:21
Ягідками чорними ожина,
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.
2026.06.09
06:16
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
2026.06.09
01:42
бо кожен тримає дорогу свою
і помилки робить на власний розсуд
я з ким не буває багато п'ю
вона тупо трощить посуд
і так воно все день за днем трива
і котиться повагом далі й далі
і тільки байдужість, немов трава
і помилки робить на власний розсуд
я з ким не буває багато п'ю
вона тупо трощить посуд
і так воно все день за днем трива
і котиться повагом далі й далі
і тільки байдужість, немов трава
2026.06.09
00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
2026.06.08
22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
2026.06.08
21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
2026.06.08
12:51
Як добре, що не треба поспішати
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
2026.06.08
11:31
Будь ласка!-довгий сквош
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2023.12.07
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катруся Матвійко (1989) /
Новини (Публіцистика)
Заява українських літераторів на підтримку Міли Іванцової
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Заява українських літераторів на підтримку Міли Іванцової
Шановні колеги!
Ми, літератори України що нижче підписалися, просимо з увагою та співчуттям поставитися до непростої ситуації, що склалася у родині нашої колеги, відомої української письменниці Міли (Людмили) Іванцової.
Зараз Міла намагається рятувати свою п´ятирічну онуку від її батька, колишнього зятя, який вже кілька років, м´яко кажучи, неадекватно поводиться з донькою. Вона постійно голодна, недоглянута, проводить час в замкненому просторі приватної будівлі в с. Мєна Чернігівської області, боїться людей, не ходить в дитячий садок, жодного разу не була на огляді у лікаря і т.п.
За свідченнями очевидців, батько регулярно пиячить, годуючи дитину залишками своєї «трапези». Ситуація ускладнена тим, що мати дитини втекла від чоловіка у стані глибокого нервового розладу і по суті відмовилася від доньки, виїхавши до Білорусі і передавши батькові всі права на дитину, в тому числі і на вивіз за кордон. Всі намагання Міли Іванцової перейняти опіку над дитиною досі не мали успіху, позаяк юридична сторона ситуації досить складна. Цілком випадково вона дізналася, що найближчими днями колишній зять зібрався виїхати з донькою за межі України у невідомому напрямку. Доведена до відчаю, Іванцова помчала у Чернігів, де горе-батько тимчасово поселився з дитиною, з допомогою колишньої няньки забрала онуку і змушена була просити захисту у правозахисних органів. Розлючений батько вимагає повернути йому дитину, оскільки формально закон на його боці. До честі правоохоронців, вони відмовили йому до вияснення всіх обставин справи. Вся надія - що відбудеться суд, але він теж буде складним процесом.
У зв´язку з цим ми хотіли б підкреслити, що давно знаємо Мілу Іванцову як людину врівноважену, порядну, надійну, що виховала двох чудових доньок. Не з її вини старша з них потрапила під згубний вплив людини, якій цілковито довірила своє життя. Ми повністю поділяємо тривогу нашої колеги і друга за долю її крихітної онуки, котра може бути зруйнована так само, як доля її матері.
З повагою,
Ірен Роздобудько, письменник, журналіст, сценарист
Лариса Денисенко, письменник, адвокат
Ігор Жук - поет, бард, кіносценарист
Леся Воронина - письменник, радіожурналіст
Микола Кравченко - громадська організація «Книжковий простір»
Андрій Кокотюха - письменник, журналіст, сценарист
Ми, літератори України що нижче підписалися, просимо з увагою та співчуттям поставитися до непростої ситуації, що склалася у родині нашої колеги, відомої української письменниці Міли (Людмили) Іванцової.
Зараз Міла намагається рятувати свою п´ятирічну онуку від її батька, колишнього зятя, який вже кілька років, м´яко кажучи, неадекватно поводиться з донькою. Вона постійно голодна, недоглянута, проводить час в замкненому просторі приватної будівлі в с. Мєна Чернігівської області, боїться людей, не ходить в дитячий садок, жодного разу не була на огляді у лікаря і т.п.
За свідченнями очевидців, батько регулярно пиячить, годуючи дитину залишками своєї «трапези». Ситуація ускладнена тим, що мати дитини втекла від чоловіка у стані глибокого нервового розладу і по суті відмовилася від доньки, виїхавши до Білорусі і передавши батькові всі права на дитину, в тому числі і на вивіз за кордон. Всі намагання Міли Іванцової перейняти опіку над дитиною досі не мали успіху, позаяк юридична сторона ситуації досить складна. Цілком випадково вона дізналася, що найближчими днями колишній зять зібрався виїхати з донькою за межі України у невідомому напрямку. Доведена до відчаю, Іванцова помчала у Чернігів, де горе-батько тимчасово поселився з дитиною, з допомогою колишньої няньки забрала онуку і змушена була просити захисту у правозахисних органів. Розлючений батько вимагає повернути йому дитину, оскільки формально закон на його боці. До честі правоохоронців, вони відмовили йому до вияснення всіх обставин справи. Вся надія - що відбудеться суд, але він теж буде складним процесом.
У зв´язку з цим ми хотіли б підкреслити, що давно знаємо Мілу Іванцову як людину врівноважену, порядну, надійну, що виховала двох чудових доньок. Не з її вини старша з них потрапила під згубний вплив людини, якій цілковито довірила своє життя. Ми повністю поділяємо тривогу нашої колеги і друга за долю її крихітної онуки, котра може бути зруйнована так само, як доля її матері.
З повагою,
Ірен Роздобудько, письменник, журналіст, сценарист
Лариса Денисенко, письменник, адвокат
Ігор Жук - поет, бард, кіносценарист
Леся Воронина - письменник, радіожурналіст
Микола Кравченко - громадська організація «Книжковий простір»
Андрій Кокотюха - письменник, журналіст, сценарист
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
