Досить багато часу пройшло з моменту заснування ПМ. Трохи менше часу з моменту запуску системи Самвидаву.
Які проміжні підсумки? Напевно, в кожного свої, бо в кожного ніби свої цілі, так? І кожен бачить, оцінює ситуацію згідно власного стану справ?
У беземоційному залишку, напевно, передусім - створення активними учасниками ПМ (тими, що публікуються в нас самостійно) кожен своєї творчої майстерні, а заодно і візитки, - сторінок віршів, прози, публіцистики, аналітики, тощо.
З іншого боку адміністрація ПМ виробила певні програмні рішення, котрі акцентують авторські досягнення в різних напрямках читацького та, певно, і експертного зацікавлення.
Вочевидь, можна стверджувати, що, інколи навіть надто різні, творчі світи, які зустрілися на наших шпальтах - достатньо природно переплелися. Що відбуваються певні енергетичні впливи більшого на менше, - в основному, на молоде покоління, що приходить заявити про своє народження. Можна стверджувати, що в цілому завершився і перехідний процес у становленні ПМ. Що явище набуло і втримує свої характерні риси, не дивлячись на особистісні перехідні періоди, якими розпочинають ПМ-існування молоді, чи нові автори, і з якими час від часу стикаються постійні наші автори. І основними такими рисами є загальна прихильність до краси і позитиву творчих спроб, можливість знайти однодумців і підтримка ресурсу на кожному рівні, де зримо чи не зримо, перебувають групи авторів.
І автори здебільшого зростають у своїй майстерності. Навіть ті, що почувають себе грандами, отримують на ПМ більш-менш точні відчуття дійсного стану справ, і, якщо вистачає смаку і таланту, то шліфують своє вміння далі.
Зрозуміло, що загальна проблема - писання, в цілому, про Батьківщину, чи про інших, інше, тільки не те, що насправді важким муром перед автором стоїть, розростається - нікуди не подівалася. Та й себе дорогого являти на очі проникливих читачів дуже не просто - напевно відчуття прекрасного не дозволяє. Утім, навіть "вкрай закостенілі" "гранди" йдуть шляхом поглиблення саморозкриття. Ясно, їм важче, бо вони більш-менш бачать, відчувають, знають, що показують. Молодь, здебільшого, навіть не здогадується, що являє іншим, безстрашно використовуючи "я". Але як без цього? І "гранди" іронічно помовкують. А молодь коли ще побачить, відчує...
Та й істини від молоді, ще тільки колись доростуть до тих, чи тих актуальних критеріїв. Але про спільність характерного принципу творчого вирішення вже можна говорити - це краса. І чим вищий творчий рівень автора, тим більш домінантною є ідея краси, до якої долучається зрілий автор, на відміну від багатьох і багатьох юних, у яких краса перебуває, начебто, вже в самому авторові. Звичайно, можна було би в таких випадках обмежитися публікацією лише світлини аватарки, бо як тільки з'являються пояснення у вигляді вірша до неї, то видихаєш із полегшенням, і ми такі були, все нормально.

Стало остаточно ясно, що творчі інтернет-майстерні - це таки проміжний етап авторських діянь. Що автор таки зобов'язаний дійти до власної книжки. Бо книжка - суть відбиток живого у живому, й існуватиме, в ідеалі, наприклад, як і малярська картина, нехай поволі і втрачаючи кольори, зате увиразнюючи явище автора. Тобто, творчий процес, який постійно йде всередині автора, має час від часу видавати комплексні вирішення-розв'язки, зрілими відбитками яких, у випадку літератури, є тілесна магія книжки.

Ще однією постперехідною характерною рисою ПМ є, переважно, схильність до "коментувального" мовчання, чи ефемерної присутності вмілих авторів, і досить активне спілкування тих, хто навчається. Тих, хто ще не готові навчатися, що напевно дуже добре, також не чутно. І це все виглядає досить природно. Вочевидь, зриме на ПМ є і спілкування в мовчанні, де частіше більше істинного, аніж у рясному коментуванні, але ж чим вище, тим завше тихіше? Теж природно. Було б навіть дивно, якби багато дзвінких голосів турбувало вершини? :)
Хоча до остаточних своїх вершин нашим грандам, щиро сподіваюся, ще й досить далеко, і їх щасливе творче життя триватиме і триватиме на втіху "простому" народу, який, разом із сивинами, таки осягне вгорі написане і просвітліє від щастя причетності. )

Словом, динамічна стереоскопія ПМ, як на мене, цілком задовільна. Одні навчаються, інші вже навчилися, побігли видавати книжки, але потім знову прийдуть - вчитися далі, аби знову видати книжки. І це нормальний процес - формально. А по суті, сподіваюся, з'ясовуватимемо в наступних оглядах. )