ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Единая Вселенная
Единая Вселенная. Единая для вас, для тебя, для меня. Для нас. Компоненты для теста, из которого мы все слеплены, давно уже не меняются, и не поменяется никогда. По крайней мере, до конца этой Вселенной. До конца тебя и меня.
Тесто довольно прагматично. Оно отожествляет любовь- морковь , вечность, абсолютное «ничто» , мать – прародительницу и прочую чепуху, но стремится к безликому сексу зверей, оправдывая себя своим началом, своим источником вдохновения. Это тесто тянется к небесам, не отрываясь от земли. Оно ищет небеса в ней, в недрах прокопанной – перекопанной землюшки . И называет эту проклятую землю небесами.
Единая Вселенная. Хоть что-то, что нас объединяет.
Если я умела бы рисовать , я бы написала портрет твоей жизни. Не уверена, что это был бы человек. Это было бы между «что-то» и « кто – то», где то на грани природы и тебя. Ты был бы частью погоды, ты жил бы в каждой капле дождя, ты несся бы по весенним водопадам , у тебя было бы тысячи глаз, в которых я искала тебя, у тебя бы было тысячи рук, теплых, крепких , привыкших к труду. Рук, которые я вылавливала в автобусах, в метро, на улицах, рыская глазами и впиваясь в прохожих. Рук, которые я создала сама по своему подобию.
Ты не имеешь никакого отношения к этому миру. У тебя нет рамок, нет залитых границ, нет определенного тембра, твои пальцы в жизни не брали сигарет (хотя сам ты соткан из пропахших сигаретным дымом пабов). Твой мозг не знает, что такое падение Берлинской стены, бенгальские тигры и революция в Тунисе. Ты «шаришь» в моде. Ты « не шаришь» в моде. Тебе нравится худощавость Одри Тотту, тебе не нравится она….Этого я не знаю. Но я ищу тебя.
Если бы у меня были краски и кисти, я нарисовала бы тебя. Я научилась бы рисовать. (на бумаге это же намного легче, чем в мозгу. ). Ты бы был противоречив и прост , как настоящий русский алкаш. Ты бы был ,и мне этого бы хватило. Видишь, как все просто.
Единственное, что меня радует- это то, что ты явно где-то и как-то. И это уже хоть какие-то координаты. И плевать мне, дышишь со мной ты одним воздухом, ездишь голой задницей на зебре или просишь денег в метрополитене. Это и козе понятно, ведь мы все живем на планете Земля. Возможно даже так , что мы никогда и не встретимся и я не увижу твои глаза мира моего. И это я уже просчитала. Не это главное. Главное – то что мне легче с твоим образом жить. Легче вставать каждое утро и идти не на плаху , а на кухню за кофе, в университет, на работу, в театр только для того, чтобы найти тебя. Ведь ты так прекрасен. Ты так прекрасен, чудак.
И , как последняя неудачница, я ищу тебя в других . У кого-то твоя радужка, у кого-то так же поднимаются уши при улыбке , кто-то морщит лоб так же , как ты. И мне это нравится. Это заставляет меня смотреть на других, задавать вопросы, исследовать их , а потом видеть странные сны. Самые прекрасные и потому не запоминающиеся сны.
Дайте мне краски или я себя уничтожу. Нет, правда, господа. Уничтожу к чертовой матери. Я устала видеть тебя нечетким серым очерком , черно- белой «мазаниной». Это же вульгарно и не культурно. Ты ведь такой красивый. Я хочу мяса и крови. Дайте мне хотя бы красок.
Ты существуешь где-то за полями моего ощущения, моего понимания этого мира. Я пишу тебя метафорами, чтобы очередные дуры и дураки нашли в тебе свои мечты. Ведь для того, чтобы объяснить мечту нужно не так много слов, они стандартны , как набор хромосом. И черт бы побрал все эти будущие Мальдивы, Парижи и Камчатки, если я так и не увижу тебя. Хотя бы краешек твоего аристократического носа. Ведь у тебя аристократический нос?
Я не хочу тебя узнавать. В теории. Я буду тебя узнавать. На практике. Но главное, это то, что тебе придется узнавать меня. Смотреть как раздуваются мои ноздри, когда я дышу, запоминать, сколько ложек сахара кладу в утренний, а сколько в дневной кофе, как крепко сжимаются мои веки, когда чихаю. Это будет чертовски интересное занятие.
Дай мне краски. Мне надоело кормить себя потоками сознания , обманывая толи мозг, толи сердце твоим присутствием в теории и отсутствием на практике. Этот мозг и это сердце – те еще штучки, и придет время, когда они все поймут, и мне некуда будет деться. А пока….я изливаю твой образ в себя, придумывая диалоги – монологи про себя. Порой ты мне даже отвечаешь.
Хочется верить , что ты также встречаешь приливы - отливы ,суетишься в немытом городе, плачешь на остановках и чуть-чуть думаешь обо мне. И спрашиваешь меня. И слушаешь. Господи, во истину, как важно для женщины быть услышанной. Если честно , мне бы хватило просто твоего желания спросить меня о чем –то. Хотя бы о погоде. Мне надоело спрашивать самой. Чертовски скучно слушать других, если они не интересуются тобой. Людей очень легко поймать, стоит им только позволить рассказать тебе что-то. И пошло – поехало. Они заводятся как бесконечный двигатель, и нет ни конца , ни начала их рассказам. Только дай людям слово, их уже не остановишь.
А мне нужны краски, желательно масляные, чтобы они своими рельефными буграми возвышались над бумагой, доказывая твое существование. А еще для того, чтобы смыть их могла только кровь. Ведь шедевры искусства может смыть только время и кровь. А ты не хуже ни Моны Лизы, ни собора Парижского Богоматери.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 22:28:18
Переглядів сторінки твору 1752
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Виктор Кордобин (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-30 00:20:49 ]
Доволі гарно і яскраво. Дещо суперечливо. Навряд чи варто було доточувати до такого конкретизованого образу і послідовного викладу ще й поняття Єдиного Всесвіту. Надто вузько. Але загалом гарно і проникливо=)