ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Людвенко (1974) /
Поеми
Авессаломова вдова
по щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Авессаломова вдова
"А во всем Израиле не было мужчины, столь славного красотою, как Авессалом: от стопы его до темени не было в нем изъяна..."
"И поставили для Авессалома палатку на кровле, и вошел Авессалом к наложницам отца своего пред глазами всего Израиля."
"И пришел Давид в свой дом в Иерусалиме, и взял царь десять жен наложниц, которых он оставлял стеречь дом, и поместил их в особый дом под надзор, и содержал их, но не ходил к ним. И содержались они там до дня смерти своей, живя как вдовы."
2-я книга Царств
Побежала капелькапо щеке,
Задержалась искоркой
на руке.
Седины жемчужина
чуть видна.
Не жена я мужняя,
я одна.
У наряда черного
шит подол,
Нет суда на времени
произвол.
В жены я царю была
отдана,
А осталась горькая
песнь одна.
… О, сын мой, сын, Авессалом!
Давид рыдает днем и ночью.
Кто ж злую долю напророчил,
Кто ветвь мою пустил на слом?
О, царь Давид! Когда б спросил ты
О днях тех горестных меня…
Но время сеется чрез сито,
Всю быль на небыль променяв.
О, царь Давид, к дверям чертогов
Твоих уже мне не ступать.
Господь, Ты спрашиваешь строго
За флирт с грядущим.(Мне ль не знать?)
… Если дева юная
– все к лицу!
(Впору бы прислушаться
хоть к отцу)
Только кровь горячая,
киноварь.
Сам берет в наложницы
светлый царь!
Кто считает, сколько там
лет ему?!
По богатству равных нет,
по уму.
Будет дева в золоте
да шелках,
Будет в ложе царь нести
на руках!
... Свершилось… Глаз поднять не смею
И в дом родной возврата нет.
Все во дворце мудры, как змеи,
И в остальном змеиный след…
Свершилось. Та ли мне досада,
Что царь приветлив и богат.
О, я теперь под властью яда
Совсем иного! Только взгляд
Один лишь взгляд был дерзко брошен
Перед царем, перед дворцом.
Он грудь обжег каленой брошью.
О, юный бог, Авессалом!
Кому молиться, как молиться?
Все, что я знала – блеклый лист.
Мир этот взгляд затмил зарницей,
Так гонорлив, и так лучист.
Я жизнь свою отдать готова!
(Нельзя так? Ладно, не учи!
Я понимаю цену слова!)
Уснут зануды-трубачи
Дворцовой стражи. Евнух сонный
Дает разгоны голытьбе.
А я… я буду бить поклоны.
Я выпрошу его себе!
… Я прошу, о Господи,
не вмени!
О другом просить уже
я ни-ни!
Я одну лишь ночь прошу,
ночь любви.
И вовеки славен будь,
и живи!
Тусклый свет означился в силуэт.
Крылья мне мерещатся, или нет?!
Мне Господь поведает что потом?
Сядет на сидении золотом
Сын Давидов, третий сын, тронный зал…
Ты б еще немножко мне рассказал!
Будет все просимое не во сне?
На глазах народа войдет ко мне?!
Ну конечно,
этого я хочу!
Я молитвой ревностной
отплачу!
Ты мне эти грустные
вздохи кинь,
Мудрость не просила я, все.
Аминь!
… Был царь гоним, узрел Израиль
То, что не видано в веках.
Кудрявый змей задворки рая
Оставил, здесь учуяв прах.
По крыше шел до самых пяток
Неповторимый идеал.
Он знал – по заработку плата.
Он царский сын был, много знал.
На шаткой кровле беззаконья
Триумф сверкнул, как сталь клинка.
Лишь с долговечностью вороньей
Авессаломова рука.*
…Царь посмертно почести
раздает.
Будет имя сыново
почтено.
Жены будут вдовами.
Краткий взлет
Карим взглядом белого
домино.
***
По ланитам капелька, ей ли счет?!
Их набисерилось тут за года.
По большим прошениям Бог дает,
Только вот, нам с выпрошенным куда?
Умань 2010
* И.Флавий: «Авессалом раньше воздвиг в так называемой царской долине, находящейся в расстоянии двух стадий от Иерусалима, мраморную колонну, которую назвал „собственною своею рукою“»
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію