ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2022.10.03 05:31
Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –
Працюють теж на оборону
І захист рідної землі.
Нема нечулих і бездушних,
Усі відчули біль сповна, –
Іде запекла й відчайдушна
Війна…

Микола Соболь
2022.10.03 04:54
Павук у лісі плів тенета,
гукав кохану тетерук,
а вже стріла із арбалета
летіла на пташиний звук.
На жаль так створена людина –
вбивати будь-що, будь-коли,
підступно ціляться у спину
іржею з’їдені стволи.

Іван Потьомкін
2022.10.02 23:26
Старе вино в міхи нові переливаю.
Колись воно гуло і вирувало...
Настояне на почуттях і мріях,
Воно й сьогодні грати не вгаває…
Угамуватися в нових міхах не вміє.

Євген Федчук
2022.10.02 19:32
Іван злютований метавсь
По переходах і кімнатах.
Служилий люд увесь ховавсь,
Бо поміж них кому ж не знати,
Що краще схоронитись десь,
Аніж потрапити під руку.
І увесь гнів тоді впаде
На нього – та й помре у муках.

Микола Соболь
2022.10.02 18:39
Ні бабиного літа, ні тепла.
Дощі, дощі…,
а поміж ними зливи
і клен стоїть самотній, сиротливо
розглядує себе крізь сльози скла…
Одна скотилась, як моя печаль.
А інші вслід їм байдуже, що осінь.
Крик журавлиний пролетів між с

Сергій Губерначук
2022.10.02 18:06
Я раніше – був добрішим?..
Злішим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрішав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

24 липня 2007 р., Богдани

Віктор Кучерук
2022.10.02 06:59
Г. С...

Мовчазна, запізніла, непрохана,
Ніби осінь в ошатнім гаю, –
Ти своєю красою сполохала
Угамовану душу мою.
Золотистими, довгими віями,
На краях ворухливих повік, –

Микола Соболь
2022.10.02 05:41
Пізнавши ночі божевілля
назад не буде вороття
коли твого торкнувся тіла
була ти грішна і свята.
І подиху легке тремтіння,
і плоть розбурхана вогнем…
Чи то було гріхопадіння?
Чи шлях, що двох веде в Едем?

Іван Потьомкін
2022.10.01 19:35
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Микола Соболь
2022.10.01 05:44
Тихими переливами, дзвонами зорі
заспівала пісню квітневу Десна.
Небо ще холодне й скупе, але десь в горі
вперше чорногузи клекочуть. Весна
цього року воєнна ні сну, ні спокою…
птахи ледь взнають місцевість згорілу.
Попелища сіл. Кружляючи над рікою

Віктор Кучерук
2022.10.01 05:41
Непроглядні осінні тумани
Від світань аж до смерків щодня, –
Повз світіння листочків багряних
Без стежинок ходжу, навмання.
Мов крізь сон, поглядаю під ноги,
Щоб об щось не спіткнутись ніде, –
Час так скручує трави вологі,
Наче пряжу старанно пря

Ярослав Чорногуз
2022.10.01 00:03
Ця осінь справжня — дощова, сумна,
А так хотілося ще дрібку літа.
Душа схолола і необігріта,
Як неприкаяна, бреде вона.

Як вересень, нахмурене життя,
Все більше горя, і все менше щастя,
І сипляться на голову напасті,

Володимир Бойко
2022.09.30 14:32
Геббельс у захваті від соловйова,
Жде з нетерпінням пропагандона.
В пеклі компанія пречудова –
Сталіна, жиріка і кобзона.

Тих, що загинули за росію,
Щиро смолою усіх зігріють.

Козак Дума
2022.09.30 13:44
Я не кацап і я не московит –
в мені нуртує кров мого народу!
У цьому ми переконали світ,
відважно захищаючи свободу.
І я не орк чи дикий гамадрил,
не представник мокшанської еліти,
що об’єднала сотню-другу рил
і прагне нині керувати світом.

Іван Потьомкін
2022.09.30 09:26
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Віктор Кучерук
2022.09.30 05:40
Як вогню божевільне шаленство
Палахтіло, світило, пекло, –
Відчуття неземного блаженства
І безмежного щастя було.
Мов очей осяйна осолода
Струменіла, звивалась, жила, –
Оминала чіпкі перешкоди
І в єдине єднала тіла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Дениско (1954) / Проза

 Гордий шакал

Лучше впасть в нищету, голодать или красть,
Чем в число блюдолизов презренных попасть.
Лучше кости глодать, чем прельстится сластями
За столом у мерзавцев, имеющих власть.

Омар Хайям

Образ твору Східна Африка. Танзанія. Кратер Нгоронгоро площею двісті п’ятдесят квадратних кілометрів. Ця велетенська, глибока тарілка, що окільцьована похилими горами і лісом, – унікальний оазис життя диких тварин.
На початку року в молодої сім’ї чепрачних шакалів народилося четверо цуценят. Порівняно з двома іншими видами – звичайним і смугастим – чепрачні шакали найкрасивіші. Їхня шерсть знизу тулуба має відтінок темного золота, а спина – сріблясто-сіра, з червоно-бурим відблиском і темними смужками по боках.
Малята були сліпі і безпомічні, лише у одного, найбільшого, цуцика вже відкрилися очі. На дев’ятий день після народження сталася трагедія, коли батьки пішли на полювання і химерне спекотне марево перетворило їхні силуети на привиди, що пливли крізь міраж долини кратера.
Зі сходу в небі збиралися лиховісні хмари. Відлуння далекого грому накликало біду. Незабаром страшенна злива затопила дно кратеру і перетворила маленьку річечку Мунге на бурхливий потік. Відчутний шум і дзюрчання води між камінням та високою травою змусили зряче цуценя вилізти з нори. Це його і врятувало від смерті. Невдовзі вода затопила нору. Ранком було чути довготривале, пронизливе виття – ніби похоронне голосіння родини шакалів...
Життя тривало. Мати годувала цуценя три місяці та ще стільки ж батьки приносили йому їжу. Одного разу малому дістався незабутній делікатес – велике, чорно-фіолетове, м’ясисте й волохате вухо капського буйвола. Маленький шакал, побачивши його, спершу злякався, а потім довго грався вухом: стрибав на нього чи, підкравшись, устромляв мордочку всередину та підкидав угору.
Протягом місяців ситого життя молодий шакал уже випереджав батьків зростом і на рівних із ними міг бігати на полювання. Їв він усе: комах, гризунів, змій і навіть гриби. При нагоді пожадливо смакував перестиглими, п’янкими і солодкими плодами інжиру. Від них йому спершу хотілося спати, а потім – бігати швидко і весело.
Сім’ї чепрачних шакалів доводилося щодня мітити власну територію, а також відганяти інших шакалів у жорстоких сутичках. Пораненого у боях решта членів сім’ї старанно вилизувала. Ця ритуальність скріплювала сімейні зв’язки.
Зазвичай у численних зграях життя шакалів було іншим. Жорстка дисципліна, яку встановлювала домінантна пара самця і самки, вимагала від решти чіткої ієрархії. Той, хто внизу, зносив знущання і приниження від тих, хто перебував на вищому щаблі ієрархічної драбини. Тушу вбитої газелі спершу їли домінантні, а шакалам-ізгоям доводилося чекати, або демонструвати послух і покору, перекидаючись на спину та терплячи удари кривдників.
Наш герой зростав сам у батьківській любові. Йому не потрібно було живитися з чужого корита. Інстинкт боротьби за виживання, втілений у агресії до інших (навіть до членів зграї), пригас у ньому. В його характері з’явилися риси якогось благородства і справедливості. Навіть у сутичках за територію з іншою зграєю він не проявляв надмірної жорстокості. Нерідко загрозлива поза шакала – хижий оскал, вигнута дугою спина та піднята шерсть на загривку – лякали супротивника, і той втікав.
На жаль, мисливська територія шакалів належала також добре організованому і безстрашному кланові гієн. Інколи, маючи чисельну перевагу, гієни нападали на левів! Одного разу вони вислідили нору, розкопали її і вбили батьків шакала. Молодий знову вцілів, бо його там просто не було. Невдовзі інша сім’я витіснила його з території. А можливо, він її полишив сам через небезпеку. Невідомо. Шакал не просився до чужої зграї. Він не став ізгоєм і не канючив недоїдки чужої трапези. Наш герой був гордовитим!
Тривалий час йому довелося жити кочівником, подорожуючи за тисячними стадами голубих гну. Коли ж у антилоп стали народжуватися телята – шакал жирував. Найсмачнішими були плаценти, залишені після пологів. У сезон дощів міграція гну припинилася і шакал поселився у покинутій норі мурахоїда. Прайд левів, що жив неподалік, розігнав інших хижаків – гієн, леопардів і гепардів, – котрих боявся шакал.
Якось уранці до його нори пришкандибала поранена самочка чепрачного шакала. Хтось її добряче покусав за лапи і шию. Вона жалібно скавучала, припадаючи до землі, а ще намагалася лизнути його ніс. Настороженість самця змінилася цікавістю. Обнюхавши, він пустив її до нори, а сам побіг полювати.
Біля озера велетенський лев із чорною гривою сторожував свою нічну здобич – тушу буйвола. Він так об’ївся м’ясом, що лінувався навіть відганяти хмари мух, які обліпили його морду. Від туші залишилось ще чимало наїдку. Побачивши лева, що дрімав, шакал завмер, оцінюючи можливість поживитися залишками буйвола. А далі, пригнувшись, ніби стріла випущена з лука полетів до здобичі. Вхопивши вухо буйвола він стрімголов поніс його до нори своїй нещасній подрузі...
Долиною кратера Нгоронгоро, ніби грім, лунав могутній рик царя звірів, ображеного сміливістю та нахабством якогось шакала. Проте для нашого героя це вже було несуттєвим...

2011 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-22 15:39:23
Переглядів сторінки твору 1147
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.967 / 5.5  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.09.18 10:00
Автор у цю хвилину відсутній