ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Євтушенко (1992) /
Проза
Відгомін минулого
«Відгомін минулого» Євтушенко Юлія
Дощ. Я чую, як його краплини вистукують свій ритм по шибці. Я підходжу до спітнілого вікна, намагаюся вгледіти щось у пітьмі, але зусилля марні. Раптом думки поринули в минуле. Згадала, як колись у дитинстві я малювала квіти на шибках, згодом їх витіснили сердечка та написи «кохаю». Зараз холодні пальці вже не тягнуться до шибки…
Дощ стих, і я навіть трохи зраділа. Його шум мені заважав абстрагуватися від спогадів. Тиша. Але тепер ніби чогось не вистачає. Можливо, звичного ритму? І я беру прозору коробку зі своїм минулим. Серед фантиків, листів, засушених пелюсток троянд знаходжу свого годинника. Золотистий браслет, великуватий за розміром, з циферблатом та нерухомими стрілками – це саме та річ, якій я колись так щиро раділа. І не тільки через те, що я давно мріяла мати годинник, а й тому, що ця річ була від Нього.
На великому камені сиділи ми, дивилися на далекі зорі, і з нами була Осінь, але не в ролі третьої зайвої, а як помічниця. Вона махне своїм віялом чи поправить свій багряний шарфик, а Він пригорне мене і зігріє холодні руки. Саме того вечора Він подарував частину себе, яку я носила кожного дня. Часто я просто прислухалася до тікання, а потім уже не могла позбутися цієї звички. Його подарунок був безцінний для мене. Я не відчувала землі під ногами, але в голові вертілася думка: «Звідки він знав, що я хотіла годинник?» Якось потім я запитала в Нього про це. Він пояснив: «На першому побаченні ти зізналася, що ніколи не мала годинника». Мене тоді дуже вразила його уважність до моїх слів.
Пам’ятаю, як уперше забула годинник удома, і цілий день був догори дригом. Таким невдалим днем буває у когось п’ятниця тринадцятого.
Час плинув, а Він був у моєму серці. Здавалося, що наше кохання буде вічним. Але не так сталося… Я шукала причину, будь-що, що б допомогло зрозуміти зміну в наших стосунках. Мої пошуки були безрезультатними. А тим часом Осінь крала Його в мене, ставала поміж нами. Кохання доживало останніх днів. Залишалося тільки поставити крапку, і я її поставила.
На руці ще блищала Його частинка, тому що мені не хотілося забувати минуле. Із дня в день я переходила зі своїми спогадами і думала, що час буде найкращим порятунком.
Раніше я не була забобонною, але потім згадала, що годинник – на розлуку.
Місяці передавали один одному естафету плинності, а годинник якимось чином опинився в тій коробці, що досі зберігає відгомін минулого.
2010р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Відгомін минулого
«Відгомін минулого» Євтушенко Юлія
Дощ. Я чую, як його краплини вистукують свій ритм по шибці. Я підходжу до спітнілого вікна, намагаюся вгледіти щось у пітьмі, але зусилля марні. Раптом думки поринули в минуле. Згадала, як колись у дитинстві я малювала квіти на шибках, згодом їх витіснили сердечка та написи «кохаю». Зараз холодні пальці вже не тягнуться до шибки…
Дощ стих, і я навіть трохи зраділа. Його шум мені заважав абстрагуватися від спогадів. Тиша. Але тепер ніби чогось не вистачає. Можливо, звичного ритму? І я беру прозору коробку зі своїм минулим. Серед фантиків, листів, засушених пелюсток троянд знаходжу свого годинника. Золотистий браслет, великуватий за розміром, з циферблатом та нерухомими стрілками – це саме та річ, якій я колись так щиро раділа. І не тільки через те, що я давно мріяла мати годинник, а й тому, що ця річ була від Нього.
На великому камені сиділи ми, дивилися на далекі зорі, і з нами була Осінь, але не в ролі третьої зайвої, а як помічниця. Вона махне своїм віялом чи поправить свій багряний шарфик, а Він пригорне мене і зігріє холодні руки. Саме того вечора Він подарував частину себе, яку я носила кожного дня. Часто я просто прислухалася до тікання, а потім уже не могла позбутися цієї звички. Його подарунок був безцінний для мене. Я не відчувала землі під ногами, але в голові вертілася думка: «Звідки він знав, що я хотіла годинник?» Якось потім я запитала в Нього про це. Він пояснив: «На першому побаченні ти зізналася, що ніколи не мала годинника». Мене тоді дуже вразила його уважність до моїх слів.
Пам’ятаю, як уперше забула годинник удома, і цілий день був догори дригом. Таким невдалим днем буває у когось п’ятниця тринадцятого.
Час плинув, а Він був у моєму серці. Здавалося, що наше кохання буде вічним. Але не так сталося… Я шукала причину, будь-що, що б допомогло зрозуміти зміну в наших стосунках. Мої пошуки були безрезультатними. А тим часом Осінь крала Його в мене, ставала поміж нами. Кохання доживало останніх днів. Залишалося тільки поставити крапку, і я її поставила.
На руці ще блищала Його частинка, тому що мені не хотілося забувати минуле. Із дня в день я переходила зі своїми спогадами і думала, що час буде найкращим порятунком.
Раніше я не була забобонною, але потім згадала, що годинник – на розлуку.
Місяці передавали один одному естафету плинності, а годинник якимось чином опинився в тій коробці, що досі зберігає відгомін минулого.
2010р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію