ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Зозуля (1947) /
Критика | Аналітика
на Ваше світло (од третьої особи)
А турбує Вас одна з лун Життя, Його Поезійність; прошу бути по-простому, і вважати мене звичайною реалією! Як опинилася отут незнайомка? Одкрила Вашу сторінку, і чемно залишаю на ній слід; і трохи розповім про себе, адже...
матерія є покривадло,
яким підтикуємо Сутність:
дбайливий розум не вміщає
навіть того, що в собі має.
бо Справжній Світ – за пеленою,
а вся химера – з цього боку:
і лише кілька днів за року
щось відбуває із душою.
розчахується нижнє Небо,
святішають з водою люди:
з повітрям Справжність входе в груди…
оця-то мить така, як треба!!!
Кому, як не Поезійності, відомі усі надможливості тіл, їх культура і культ,– вони чудові! А душа жива й творить на єдиній уродженій можливості. І, знати, тонших матерій: голоднісінька, душевно пригощає усім, що має; роботящая, терпляча, скромная. Охоче, щасливо вкрилюється самою висотою... Приводи й прояви піднесень вибира поміж поезій слів (направду, образностей: змігши призвати, й скількись утримати їх підхожими словами), любих інших (звуків, тиш, прагнень; ба, й кожна духовна потреба поезійна: так піднесена, рівно на стільки й собою підійма!)
Не знаю, чи помітне таке у вас, а не вирізані на букети поезії квітують: при сонці, зорях; у рідні й удома; це вони і засвітлюють душий світ. Їх, поезій, найчуттєві дотики суті*, неймовірнії її відбитки: вбогі, пласкі, але сяйні своїм торком. Суть явить: зрідка, у баченні; то вічності вхожі щомиті, а тут сама суть. Та й сутні сліди бліднуть-мов-щезнуть темрявою с(у)тулених сторінок, чому причиною брак контактної яскравості: немає захоплених читань, декламацій мимоволі; найбільше ждані бачення (бо їх не прозрівають...)
А ще таке про себе! - Найвидніще виглядати і досвітлювати світлечка, коли простір життя сяга котрого абсолюту: зачаття, вираження, звучання, сприйняття. Тоді творяться дива зо словами, ясними рухами пензлів, думок; йде "просте" чуття Божого... Чи простого геніального, тобто спільного.
й стане стан.
на слух й зір..
й вір...
не знаю, здадуться цікавими й дійсними наступні мої якості?
поезія
ще й засіб
просвітління:
якогось захисту
від розкладу
та тління:
Бо’дай,
дрова для
нашого горіння:
бо що то воно є,
звичайне
розуміння?..
В таїні од таких "розумінь" перебуває не затребувана при-сутняя Звичайність: гаряче-світлий сплав Сущого й Заповідних знань-цінностей-умінь... Одкривається тому, хто живе, а не підживає по-земному похапцем, втемну, на замінниках усього. Бо, змалечку, приступилися життя (джерельно-свіжої книги, дбайливо вготованої натхненню!) – то хто її відкривав, кому вкортіло хоч підгледіти? Там усі рядочки на виріст і дорослість до тієї Звичайності...
Аж ось про найзвичайнісінькі звичайності, як "джентльменський набір"!
всьому є місце на землі,
й частині – прямо просто неба.
заквітчані Ви навесні,–
здаруйте квіти: це так треба.
як вже на плід, зберіть-но рід;
й сусідів, друзів, ворогів.
...серед буденностей доріг,
я й Вам звичайностей вберіг:
ось спільний беріг усіх їх...
Зізнаюся, занадто мале те у моєму переказі, але є. Прямо у його березі стріну Вас, радо вітаючи; заходьте!
З повагою та найкращими побажаннями, щиро,- Поезійність Життя (і Вашого!)
залишено 2010-го року, незадовго Різдва
*) – усі знають, що то є суть! Але крадуся з іншого відомого боку: "не суть" означа "не є" (нема: не-ма-є!) Як не круть,- "Є" лиш Суть: Те, що Є.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
на Ваше світло (од третьої особи)
дочікування Сонця:
...їла очі не роса,-
бо вона лише цілюща,
усім вмістом багатюща;
а хуткая, мов краса...
Добрий вечір, вельмишановна пані Аналітико!
А турбує Вас одна з лун Життя, Його Поезійність; прошу бути по-простому, і вважати мене звичайною реалією! Як опинилася отут незнайомка? Одкрила Вашу сторінку, і чемно залишаю на ній слід; і трохи розповім про себе, адже...
матерія є покривадло,
яким підтикуємо Сутність:
дбайливий розум не вміщає
навіть того, що в собі має.
бо Справжній Світ – за пеленою,
а вся химера – з цього боку:
і лише кілька днів за року
щось відбуває із душою.
розчахується нижнє Небо,
святішають з водою люди:
з повітрям Справжність входе в груди…
оця-то мить така, як треба!!!
Кому, як не Поезійності, відомі усі надможливості тіл, їх культура і культ,– вони чудові! А душа жива й творить на єдиній уродженій можливості. І, знати, тонших матерій: голоднісінька, душевно пригощає усім, що має; роботящая, терпляча, скромная. Охоче, щасливо вкрилюється самою висотою... Приводи й прояви піднесень вибира поміж поезій слів (направду, образностей: змігши призвати, й скількись утримати їх підхожими словами), любих інших (звуків, тиш, прагнень; ба, й кожна духовна потреба поезійна: так піднесена, рівно на стільки й собою підійма!)
Не знаю, чи помітне таке у вас, а не вирізані на букети поезії квітують: при сонці, зорях; у рідні й удома; це вони і засвітлюють душий світ. Їх, поезій, найчуттєві дотики суті*, неймовірнії її відбитки: вбогі, пласкі, але сяйні своїм торком. Суть явить: зрідка, у баченні; то вічності вхожі щомиті, а тут сама суть. Та й сутні сліди бліднуть-мов-щезнуть темрявою с(у)тулених сторінок, чому причиною брак контактної яскравості: немає захоплених читань, декламацій мимоволі; найбільше ждані бачення (бо їх не прозрівають...)
А ще таке про себе! - Найвидніще виглядати і досвітлювати світлечка, коли простір життя сяга котрого абсолюту: зачаття, вираження, звучання, сприйняття. Тоді творяться дива зо словами, ясними рухами пензлів, думок; йде "просте" чуття Божого... Чи простого геніального, тобто спільного.
й стане стан.
на слух й зір..
й вір...
не знаю, здадуться цікавими й дійсними наступні мої якості?
поезія
ще й засіб
просвітління:
якогось захисту
від розкладу
та тління:
Бо’дай,
дрова для
нашого горіння:
бо що то воно є,
звичайне
розуміння?..
В таїні од таких "розумінь" перебуває не затребувана при-сутняя Звичайність: гаряче-світлий сплав Сущого й Заповідних знань-цінностей-умінь... Одкривається тому, хто живе, а не підживає по-земному похапцем, втемну, на замінниках усього. Бо, змалечку, приступилися життя (джерельно-свіжої книги, дбайливо вготованої натхненню!) – то хто її відкривав, кому вкортіло хоч підгледіти? Там усі рядочки на виріст і дорослість до тієї Звичайності...
Аж ось про найзвичайнісінькі звичайності, як "джентльменський набір"!
всьому є місце на землі,
й частині – прямо просто неба.
заквітчані Ви навесні,–
здаруйте квіти: це так треба.
як вже на плід, зберіть-но рід;
й сусідів, друзів, ворогів.
...серед буденностей доріг,
я й Вам звичайностей вберіг:
ось спільний беріг усіх їх...
Зізнаюся, занадто мале те у моєму переказі, але є. Прямо у його березі стріну Вас, радо вітаючи; заходьте!
З повагою та найкращими побажаннями, щиро,- Поезійність Життя (і Вашого!)
залишено 2010-го року, незадовго Різдва
*) – усі знають, що то є суть! Але крадуся з іншого відомого боку: "не суть" означа "не є" (нема: не-ма-є!) Як не круть,- "Є" лиш Суть: Те, що Є.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію