ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лія Огастес (1991) /
Проза
2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
2012
-От не люблю страшенно свого пажа!Він завжди човгає перед тим як зайти у кімнату,а ще співає про якусь Катюшу.Та як розкриє глотку,то звідти натхнення так і тхне!Не люблю!
-Моя королево,що сьогодні вам подавати на вечерю?
-Милий мій,мені б хотілось присмоктати трішки маку!
-Якмй мак,ви зовсім збожеволіли,королево!Ви як завжди несете нісенітниці.Бідна наша королево!Треба посилати робітників за соком конюшини абищо.
-Не хочу,не хочу,не хочу!Коли той зеленошкірий обірвав мої крила,то я змушена сидіти і спостерігати,як та велика смуга від червоно-жовтого кружальця бажає протикнути моє черево,відділити жовте від чорного.А я б так і розчленилась у поїданні світлом,воз'єдналась би з його метою.Ба ні!Тільки манить,як лотос.Рушай!-кричить.А я бачу ноги-ноги,руки-руки,а крила-крила?Не..не...не...не бачу?
-Заспокойтесь!Ви отримаєте свій мак!
Два охоронці кружляли над здоровенною безкрилою королевою,а вона реготала щосили.
-Я у мами попрохала не..не...не передавати мені корону,плакала на колінах,як до Бога руки простягала.Ех!Співай свою "Каюшу", паже!
Слуга починає горланити свою пісню.Час від часу слина летить королеві в лице.Вона хотіла було піти в танок, але забула, що немає крил,тому просто почала реготати.
Цю жевріючу ідилію порушила поява захеканого слуги ,який ще не залетівши,вигукнув:Біда!
-Не хочу,не хочу,не хочу!
-На нас наступає плем'я червонолико-тритілих!
-У нас є крила,а значить ми переможемо!-вигукнула королева і знову почала реготати.
-Нам треба збирати військо!-сказав щайно прибувший озброєний полководець.
-А як же моє кружальце?Не...не...не.. не побачу?А зеленошкірі вже вимерли,а ми їх продовжуємо!Один на одного,бити,вбивати,різати - королева знову зареготалась.
- Ми повинні самі розібратись з червоноликими,бо наша королева давно вже не при розумі.
-Збирай усіх по домівках.
Озброєний полководець разом з двома слугами вилетіли з кімнати королеви.
-Ти знову маниш мене,лико божественне!Руки мені дасиш?А літати ,як буде ,миле моє?Ноги дасиш?А літати буду,серденько?Не...не..не..не літатиму?Не хочу,не хочу,не хочу!Геть свою зелену фарбу!Я не..не..не...
Сонце стало зеленим,як поцвіла каша.Вулик почорнів від скупчення розлючених мурах.Три червонолико-тритілих розтягували здоровенну бджолу.
-Моя королево,що сьогодні вам подавати на вечерю?
-Милий мій,мені б хотілось присмоктати трішки маку!
-Якмй мак,ви зовсім збожеволіли,королево!Ви як завжди несете нісенітниці.Бідна наша королево!Треба посилати робітників за соком конюшини абищо.
-Не хочу,не хочу,не хочу!Коли той зеленошкірий обірвав мої крила,то я змушена сидіти і спостерігати,як та велика смуга від червоно-жовтого кружальця бажає протикнути моє черево,відділити жовте від чорного.А я б так і розчленилась у поїданні світлом,воз'єдналась би з його метою.Ба ні!Тільки манить,як лотос.Рушай!-кричить.А я бачу ноги-ноги,руки-руки,а крила-крила?Не..не...не...не бачу?
-Заспокойтесь!Ви отримаєте свій мак!
Два охоронці кружляли над здоровенною безкрилою королевою,а вона реготала щосили.
-Я у мами попрохала не..не...не передавати мені корону,плакала на колінах,як до Бога руки простягала.Ех!Співай свою "Каюшу", паже!
Слуга починає горланити свою пісню.Час від часу слина летить королеві в лице.Вона хотіла було піти в танок, але забула, що немає крил,тому просто почала реготати.
Цю жевріючу ідилію порушила поява захеканого слуги ,який ще не залетівши,вигукнув:Біда!
-Не хочу,не хочу,не хочу!
-На нас наступає плем'я червонолико-тритілих!
-У нас є крила,а значить ми переможемо!-вигукнула королева і знову почала реготати.
-Нам треба збирати військо!-сказав щайно прибувший озброєний полководець.
-А як же моє кружальце?Не...не...не.. не побачу?А зеленошкірі вже вимерли,а ми їх продовжуємо!Один на одного,бити,вбивати,різати - королева знову зареготалась.
- Ми повинні самі розібратись з червоноликими,бо наша королева давно вже не при розумі.
-Збирай усіх по домівках.
Озброєний полководець разом з двома слугами вилетіли з кімнати королеви.
-Ти знову маниш мене,лико божественне!Руки мені дасиш?А літати ,як буде ,миле моє?Ноги дасиш?А літати буду,серденько?Не...не..не..не літатиму?Не хочу,не хочу,не хочу!Геть свою зелену фарбу!Я не..не..не...
Сонце стало зеленим,як поцвіла каша.Вулик почорнів від скупчення розлючених мурах.Три червонолико-тритілих розтягували здоровенну бджолу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію