ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Божевільна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Божевільна
Я так боялась когось зрадити, що врешті зрадила себе. Перестала одягати свої зелені сережки, які ніколи не підходили по кольору до одягу. Перестала фарбувати очі зеленими тінями, які личили лише до сережок. Перестала викрикувати про те, що люблю це життя, відчайдушно втираючи щиру сльозу. Таки щиру, не фіктивну. Припинила вказувати кому і що треба робити. Навіть радити перестала. Бажання прославитись змінила потреба залишатись непомітною. Так краще?
Я припинила слухати реп, техно, транс та інші популярні стилі музики, отримавши у відповідь... Нічого не отримавши. Звуки Моцарта заполонили той мікросвіт, що я собі створила. Замість кави на столі чашка чаю без цукру. Замість любові до людей любов до осені без сонця. Замість інформаційних публікацій якісь недолугі уривки щоденника, з такими застарілими і огидними римами. Зміст давно втрачений, як і шанс.
Я почала так часто вживати слово “я”, що воно ночами не дає заснути. Усюди я, я, я і знову я. Ні,це не спроба написання публіцистичних творів, а ще один доказ егоїзму. Знаєте, що найстрашніше? Те, що перед тим, як заводити якісь “стосунки”, проводжу ідіотські чи то кастинги, чи то опитування. Якщо людина не підходить за всіма пунктами, то далі говорити немає сенсу. Я настілька захопилась матеріальним, що забула про духовні цінності, які колись стояли на першому місці.
Усюди брехня: зрадливі очі псевдодрузів, солодкі обіцянки псевдокоханого. Тепер у мене навіть псевдобатьки... Брехня заповнила увесь простір. Мені важко прожити без неї — потрібніша за кисень! А совість забилась в куток і лише час від часу просить дати їй спокій. Буває, серед ночі перевтілюється у великого чорного щура і шкребе в душі доти, доки не проплачусь. Зупиняється.
Почуття провини переслідує на кожному кроці. За що? Хіба за бездіяльність також карають? Я ж нікого не чіпаю, ні з ким не розмовляю, нікому не заважаю жити. Хочете щось у мене вкрасти? Беріть, будь ласка. Розбирайте. У мене сьогодні розпродаж духовних цінностей. Не прогавте такого шансу. Звісно, краще віддати людям, бо ж ітак згниє воно у мені.
Я не відчуваю запаху осені. І жоржинами не пахне. Пахне сигаретним димом. Він поглинув усе навколо: мою куртку, моє волосся, мої мрії. Усі кудись поспішають, до чогось прагнуть, а я виконую роль спостерігача — мовчу і жую свій фаст-фуд. Не впізнають, кажуть, що дуже змінилась останнім часом — із лідера перетворилась на недораба. Бо ж раб принаймні виконує чиїсь накази.
Плаксива дівчинка, яка сама не знає, чого хоче, скажете. Маленька істеричка, яка лише прагне привернути до себе увагу, подумаєте. А мені байдуже. Той, хто міг зрозуміти коженсимвол помер у 1941... Часом прилітає серед ночі і розповідає, як писались його перші вірші. Інколи переконує у тому, що варто втекти і не всяка втеча є зрадою. Буває таке, що довго мовчимо, вдивляючись у світло, що спадає від блідого місяця. Потім він просить заварити йому каву. Я спускаюсь на кухню, а коли повертаюсь із чашкою запашного зілля, то його вже нема. Вітер грається фіранкою... Ми загубились між століттями.
Зачиняю вікно. І серце зачинила.
Я припинила слухати реп, техно, транс та інші популярні стилі музики, отримавши у відповідь... Нічого не отримавши. Звуки Моцарта заполонили той мікросвіт, що я собі створила. Замість кави на столі чашка чаю без цукру. Замість любові до людей любов до осені без сонця. Замість інформаційних публікацій якісь недолугі уривки щоденника, з такими застарілими і огидними римами. Зміст давно втрачений, як і шанс.
Я почала так часто вживати слово “я”, що воно ночами не дає заснути. Усюди я, я, я і знову я. Ні,це не спроба написання публіцистичних творів, а ще один доказ егоїзму. Знаєте, що найстрашніше? Те, що перед тим, як заводити якісь “стосунки”, проводжу ідіотські чи то кастинги, чи то опитування. Якщо людина не підходить за всіма пунктами, то далі говорити немає сенсу. Я настілька захопилась матеріальним, що забула про духовні цінності, які колись стояли на першому місці.
Усюди брехня: зрадливі очі псевдодрузів, солодкі обіцянки псевдокоханого. Тепер у мене навіть псевдобатьки... Брехня заповнила увесь простір. Мені важко прожити без неї — потрібніша за кисень! А совість забилась в куток і лише час від часу просить дати їй спокій. Буває, серед ночі перевтілюється у великого чорного щура і шкребе в душі доти, доки не проплачусь. Зупиняється.
Почуття провини переслідує на кожному кроці. За що? Хіба за бездіяльність також карають? Я ж нікого не чіпаю, ні з ким не розмовляю, нікому не заважаю жити. Хочете щось у мене вкрасти? Беріть, будь ласка. Розбирайте. У мене сьогодні розпродаж духовних цінностей. Не прогавте такого шансу. Звісно, краще віддати людям, бо ж ітак згниє воно у мені.
Я не відчуваю запаху осені. І жоржинами не пахне. Пахне сигаретним димом. Він поглинув усе навколо: мою куртку, моє волосся, мої мрії. Усі кудись поспішають, до чогось прагнуть, а я виконую роль спостерігача — мовчу і жую свій фаст-фуд. Не впізнають, кажуть, що дуже змінилась останнім часом — із лідера перетворилась на недораба. Бо ж раб принаймні виконує чиїсь накази.
Плаксива дівчинка, яка сама не знає, чого хоче, скажете. Маленька істеричка, яка лише прагне привернути до себе увагу, подумаєте. А мені байдуже. Той, хто міг зрозуміти коженсимвол помер у 1941... Часом прилітає серед ночі і розповідає, як писались його перші вірші. Інколи переконує у тому, що варто втекти і не всяка втеча є зрадою. Буває таке, що довго мовчимо, вдивляючись у світло, що спадає від блідого місяця. Потім він просить заварити йому каву. Я спускаюсь на кухню, а коли повертаюсь із чашкою запашного зілля, то його вже нема. Вітер грається фіранкою... Ми загубились між століттями.
Зачиняю вікно. І серце зачинила.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію