ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.22 00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни

Борис Костиря
2024.05.21 23:17
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,

Роксолана Вірлан
2024.05.21 21:39
Боги Богів...і тих Богів Боги,
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.

Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -

Володимир Каразуб
2024.05.21 20:32
А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі

Юрій Гундарєв
2024.05.21 11:51
СО-СУ-КУР

Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!


Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,

Володимир Бойко
2024.05.21 11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.

Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,

Леся Горова
2024.05.21 10:58
Мрії збуваються.

https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k

Світлана Пирогова
2024.05.21 08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.

А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,

Віктор Кучерук
2024.05.21 07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси

Артур Курдіновський
2024.05.21 04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.

Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,

Ілахім Поет
2024.05.21 00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.

Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Іван Потьомкін
2024.05.20 19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...

Микола Соболь
2024.05.20 13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.

Олександр Сушко
2024.05.20 12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.

А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10

Світлана Ткаченко
2013.10.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Тимчук (1979) / Новини (Публіцистика)

 З днем Перемоги!
У 1966 році Микита Мандрика завершив свою епічну поему «Вік Петлюри»:

…увійшла
В золотоверхий Київ перша сотня
Побідних армій з лівого крила.
А вранці-рано, під церковні дзвони,
І труби маршів, співи козаків
В столицю входили стрункі колони
Під синьо-жовтими знаменами полків…»


Цими останніми серпневими днями тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятого року Київ, за словами Миколи Щербака, «…сяяв, мов проміння вияв, / Що бачив військо й український стяг» (зі збірки «Багаття»).
За плечима столиці Русі було півроку небачених з часів падіння Київа перед ордою Батия терору та цькування, що принесли їх на московсько-пролетарських багнетах. Переконаний, що в ті місяці Київ картав себе за миротворчі устремління Центральної Ради соціалістів, коли розв’язали кількасоттисячну національно налаштовану армію. І кривава, немилосердна до українства війна почала «лікувати» «гречкосіїв» він толерантності до зайд, від взаємопоборюваності всіх, розділюваних андрусовими, збручами, керзонами. «Ліки» подіяли і українці порозумілися під спільним проводом в єдиному наступі бригад галицьких січових стрільців, дивізії запорожців, галицької та наддніпрянської армій, що увінчався звільненням 31 серпня столиці. Вкотре вдалося засвідчити таку властиву українській нації військову звитягу, спроможність перемагати.
Тож з Перемогою вас, з днем української зброї!

Над Києвом — золотий гомін,
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни...
Предки.
Предки встали з могил…
…Я — дужий народ,
Я молодий!
Вслухався я в твій гомін золотий —
І от почув.
Дививсь я в твої очі —
І от побачив.
Гори каміння, що на груди мої навалили,
Я так легенько скинув —
Мов пух...
Я — невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух…

Павло Тичина




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-31 22:37:11
Переглядів сторінки твору 2302
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.328 / 5.22)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.033 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.03 16:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-09-01 09:36:12 ]
Все файно, окрім найпоширенішого в наших головах штампу "небачених з часів падіння Києва перед ордою Батия терору та цькування"
Києва на час спровокованого і московитами і Д.Галицьким і іже з ним "мудрецями" нападу ординців фактично не було - одні розграбовані руїни і населення менше 50 тисяч...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Тимчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-03 23:36:27 ]
Для 13 століття місто з населенням в межах 50 тисяч - це МЕГАПОЛІС!
2. Про масштаби ординської навали слід все ж опанувати з В. Яном, І. Франком або О. Авраменком.
3. Все ж таки піднята мною тема стосується 1917-20-тих рр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-09-04 08:07:55 ]
Ви таки, схоже, не праві по всіх пунктах, окрім останнього.

Варто було би вам знати динаміку зростання і різкого падіння кількості населення в Києві до ординців. І хто там на той час залишався...
На той час Київ вже давно нічим не був, фактично провінційною далиною для Д.Галицького, принаймні після московитів і їх неодноразових роззорень міста він навіть теоретично не міг протистояти Бату, навіть з огляду на те, що ординці не прагнули брати укріплені міста. Та Київ таким на той час не був.
Тож проблема в іншому - НАВІЩО?! Навіщо було підставляти ТАКИЙ Київ і воювати із ординцями? Вони війни не бажали... Як і заходити до Києва...

2. А сперечатися ні з ким про це і сенсу немає - все вже давно відомо. І наслідки перед очима.