ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:26
Літери


Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:19
Нотатки дружини письменника Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч

Тетяна Левицька
2024.05.02 08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!

Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,

Леся Горова
2024.05.02 08:05
Голубі троянди

Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.

Той куточок наснився мені: із тканини м'якої

Артур Курдіновський
2024.05.02 05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.

Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,

Віктор Кучерук
2024.05.02 04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.

Козак Дума
2024.05.01 17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.

Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,

Ілахім Поет
2024.05.01 17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди

Тетяна Левицька
2024.05.01 12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.

Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду

Іван Потьомкін
2024.05.01 10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна

Світлана Пирогова
2024.05.01 08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.

Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Костянтин Хмара (1983) / Проза

 Фторнек
Помнишь, как мы голышом купались в небе? Резвились в лучах, плескались в березовом соке утреннего озона. Я прыгал и визжал, как ребенок, разбрызгивая свой смех по округе. А твои серые искрящиеся нежностью угольки источали аромат свежести, бодрости, и в то же время спокойствия, добра и теплоты. «Это всё – наше», - читал я в них.
Неужели Фторнек не придет? Сегодня же суббота… Выходной. Можно было бы…
Каждый раз я словно боюсь потерять этот шанс – снова быть вместе. Может кому-то это и покажется не таким уж и важным, - подумаешь, не в последний же раз… А вдруг! … не дай Бог! … даже произносить это … губы немеют… Последний… Какая неуемная тоска тянет, давит и душит при одной только мысли, даже тени мысли, что это последний раз…
Сигарета за сигаретой… В пепельнице сложены башни, танки и коварно заходящие с тыла солдаты. … Сегодня суббота. Где же мой Фторнек, мой маленький Фторнек? Солнышко, расплавляющее сердце лазурного неба…
Потолок резво слинял с карусели и наконец стал на место. Где я? … … …
Есть идея!
Бегом хватаю сумку, в ней блокнот, в нем – Фторнек. В блокноте – книге моих недопрожитых днейночейночейдней. Книжка в сумці… Сумка, кошелек. А, блин, хоть бы ничего не забыть. Всегда боюсь опоздать. Вроде все. Ничто не забыто! Вперед!
Автобусы, поезда, дороги, очереди, пробки. Жизнь в пути… Но это того стоит!
… Странно… Не повстречались мне в пути ни старушки, которых надо переводить через дорогу, ни голодные котята… Неужели не повезет?...Повстречался, правда, голодный волк. Но я был в автобусе. Все бросились к окнам и тыкали пальцами. А я думал и размышлял. Что же это такое? Знаки судьбы? А что они значат? Я так боюсь потерять… Как будто никогда не терял. Горизонт опустился так низко, тяжелым покрывалом нависли тучи над узкой гранью.
- Где-то идет дождь, - услышал я сзади, но не хотелось даже оборачиваться. Как-то… всё … никак… А где-то дождь смывает все знаки. Но он – там, а я – тут.
Мы вьехали в город, как фашисты в красную деревню – внезапно и «зрання», на рассвете. И так же, как драпающие оккупанты кинулись галопом из автобуса. И я тоже бегом. Но не потому, что как все, а потому, что ко Фторнеку. У меня причина уважительная.
По дороге забежал купил семечек (Фторнек их любит). Не пережаренных, крупных, сам выбирал. Глупо, но в душе ликовал… Как в душе со Фторнеком. Вот ведь обрадуется зайчук! И халву надо не забыть купить. Где халва? Вот халва. Свежая?
- Девушка, халва свежая? – улыбнулся на все скоко-то продавщице.
- Свежая будет завтра. У нас завоз халвы раз в неделю. Прямые поставки с Байконура. Только по четвергам.
- Чет… Чёт не понял… Как по четвергам. Вы же сказали… завтра…а сегодня что?
- Молодой человек, сегодня среда – Казалось все покупатели огромного супермаркета бросили свои дела и кинулись обьяснять мне, дубу, что сегодня среда, а четверг завтра. А напоследок ещё и выстроились в одну шеренгу и хором рявкнули:
- Сегодня – среда, а завтра – четверг.
И совсем напоследок из разорванной цепи отмороженных консюмеров вышла девочка с рыжими косичками и выпалила.
- А Фторнек заФтра.
У меня, наверное, весь интерфейс стал, как её косички. Она что-то знает? Тоже ведь именно так и сказала, - Фторнек, а не вторник, как положено. Ёмаё, ёкэлэмэнэ, ёханый… Блин, то есть, как ни прискорбно, надо что-то с языком делать, - пересилив себя подумал я, но от этого снова вспомнилось ликование в душе и ещё сильнее загорелся мой лик. А поскольку в магазине не было ещё и зажигалок и все желающие принялись подкуривать от моей «румяности», пришлось немедленно остыть и ретироваться.
Плюхнувшись в родное кресло со стопкой водки и стаканом минералки (на этот раз без транквилизаторов, - закончились, как в магазине) я уже готов был страдать и страдать снова. Но вдруг зазвенел телефон. Кто говорит?... … … … … Он…
… Он! Он! Он! Он! … … … … … … … … ОоооооооооооНнннн……
-Малыш, ну как ты? – всколыхнуло воздух магическое заклинание…
… Какие удивительные узоры можна сложить в пепельнице из простых, ничем не примечательных окурков… Надо будет насобирать к отпуску. Хотя как раз теперь уже и не надо.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-08-20 03:39:54
Переглядів сторінки твору 983
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.276 / 5.31)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.093 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.05.02 21:59
Автор у цю хвилину відсутній