ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
06:20
юро! Що ти знову лайно на вентилятор кидаєш? Я маю право висловити свою думку щодо твоєї «патріотичності»! Не ховайся за вишиванку, би ти – вишиватник звичайний. Не кічся своїми публікаціями на урядовому сайті, бо ти там штани протирав і вів Україну до ві
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
2024.05.18
00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
2024.05.17
20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
2024.05.17
19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
2024.05.17
15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
2024.05.17
09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»…
Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово
2024.05.17
05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
2024.05.17
04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
2024.05.17
00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
2024.05.16
20:19
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
2024.05.16
09:45
травня - День вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Про ту, яка цвіте
Напевно, опис людини варто починати з із опису зовнішності, проте вважаю недоцільним витрачати слова на те, що і так усі бачать. Єдине, про що хочеться сказати, то про Її очі. В одних людей вони усміхнені, в других - сумні, а в третіх - заздрісні. У Неї вони добрі. Так, саме добрі, бо уперше зустріла людину, яка своїм поглядом здатна змінити світ навколо. Усе починається із погляду, і лише потім, погортавши Її, ніби книжку, відкриваєш для себе хорошу, позитивну та енергійну дівчинку, яка готова тебе підтримати, якось зарадити твоєму горю, допомогти подолати сезонну депресію; дівчинку, яка, незважаючи на те друг ти Їй чи ні, примчить на допомогу і пожертвує собою заради інших ( пригадуються мультфільми про супергероїв); дівчинку, яка намагається відігнати кудись твій страх, попри те, що сама боїться багатьох речей. Щодо страхів, то перше місце посідає боязнь великих собак - бачить у них щось невідоме, щось таке, чиї дії неможливо передбачити. Проте такий страх присутній у кожному з нас. Дивним є те, що вона боїться показати себе надто розумною на фоні інших, тому інколи довго думає над тим, як розпочати бесіду. Переважно люди намагаються заховати кудись далеко відсутність інтелекту, вона ж ховає його наявність.
Вона закохана у книги, любить їх як рідних дітей. Вважаю, що люди, які захоплюються читанням заслуговують на повагу, а у Неї це не просто захоплення - це Її життя. Книга - це чиєсь вигадане життя, яке автор створив для тих, хто прагне відволіктись на мить від жорстоких реалій і вирушити в інший світ. Судячи з кількості прочитаних книг, нашу героїню можна назвати справжнім мандрівником, відважним плавцем у безмежному морі книг...
Вона гордо прямує життям, час від часу зупиняючись, щоб подати милостиню. Маю на увазі милостиню духовну - те, що Вона робить для тих, хто Її оточує. Часом Вона сумна, інколи - розчарована, проте ніколи не виказує того, що турбує її всередині. Важко повірити у те, що Її нічого не турбує, бо усі ми плекаємо в серці якісь почуття. Така-от несправедливість виходить : у чужі душі зазирає, а свою сховала за сімома замками, заблокувала доступ, а пароль забула...
Вона народилась навесні, саме тому весняний настрій супроводжує Її протягом усього року. Навіть якщо небо вкрите хмарами, у руки холодно, а вітер буквально збиває з ніг, Вона усміхається, робить вигляд цілком задоволеної людини, і просто прагне бути щасливою. Вона щаслива, бо весна то не приліт лелек, то не запах цвіту, то не теплі ночі... Весна - це те, що в душі...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про ту, яка цвіте
Вона, як сонце золоте
У піднебессі хмар холодних.
Вона сьогодні так цвіте!
Вона усміхнена сьогодні...
Вона щаслива навесні,
Тепла ж нарешті дочекалась!
І на душі розтанув сніг.
Весна у неї закохалась...
Інколи запитую себе : "Чому люди не літають?". Напрошується відповідь : "Тому, що не заслужили на такий дар". Проте, деяких людей таки уявляєш в польоті, і попри усю жорстокість та егоїзм, що панує у світі, хочеться подарувати їм крила - декотрим вони личать. До касти таких людей належить Вона - маленький промінь весняного сонечка, який намагається пробудити природу після зимової сплячки.
Напевно, опис людини варто починати з із опису зовнішності, проте вважаю недоцільним витрачати слова на те, що і так усі бачать. Єдине, про що хочеться сказати, то про Її очі. В одних людей вони усміхнені, в других - сумні, а в третіх - заздрісні. У Неї вони добрі. Так, саме добрі, бо уперше зустріла людину, яка своїм поглядом здатна змінити світ навколо. Усе починається із погляду, і лише потім, погортавши Її, ніби книжку, відкриваєш для себе хорошу, позитивну та енергійну дівчинку, яка готова тебе підтримати, якось зарадити твоєму горю, допомогти подолати сезонну депресію; дівчинку, яка, незважаючи на те друг ти Їй чи ні, примчить на допомогу і пожертвує собою заради інших ( пригадуються мультфільми про супергероїв); дівчинку, яка намагається відігнати кудись твій страх, попри те, що сама боїться багатьох речей. Щодо страхів, то перше місце посідає боязнь великих собак - бачить у них щось невідоме, щось таке, чиї дії неможливо передбачити. Проте такий страх присутній у кожному з нас. Дивним є те, що вона боїться показати себе надто розумною на фоні інших, тому інколи довго думає над тим, як розпочати бесіду. Переважно люди намагаються заховати кудись далеко відсутність інтелекту, вона ж ховає його наявність.
Вона закохана у книги, любить їх як рідних дітей. Вважаю, що люди, які захоплюються читанням заслуговують на повагу, а у Неї це не просто захоплення - це Її життя. Книга - це чиєсь вигадане життя, яке автор створив для тих, хто прагне відволіктись на мить від жорстоких реалій і вирушити в інший світ. Судячи з кількості прочитаних книг, нашу героїню можна назвати справжнім мандрівником, відважним плавцем у безмежному морі книг...
Вона гордо прямує життям, час від часу зупиняючись, щоб подати милостиню. Маю на увазі милостиню духовну - те, що Вона робить для тих, хто Її оточує. Часом Вона сумна, інколи - розчарована, проте ніколи не виказує того, що турбує її всередині. Важко повірити у те, що Її нічого не турбує, бо усі ми плекаємо в серці якісь почуття. Така-от несправедливість виходить : у чужі душі зазирає, а свою сховала за сімома замками, заблокувала доступ, а пароль забула...
Вона народилась навесні, саме тому весняний настрій супроводжує Її протягом усього року. Навіть якщо небо вкрите хмарами, у руки холодно, а вітер буквально збиває з ніг, Вона усміхається, робить вигляд цілком задоволеної людини, і просто прагне бути щасливою. Вона щаслива, бо весна то не приліт лелек, то не запах цвіту, то не теплі ночі... Весна - це те, що в душі...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію