Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.10
17:20
Вся голова - у творчому процесі!
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.
Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.
Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,
2026.06.10
13:35
Хтось уривається в буття
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.
Хтось уривається у сон,
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.
Хтось уривається у сон,
2026.06.10
06:20
Мляво позначається на ранок
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.
2026.06.09
19:11
Запорошило всі мости,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.
Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.
Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,
2026.06.09
13:34
Михайло Свєтлов (1903-1964; народився й провів молодість в Україні)
Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.
Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,
Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.
Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,
2026.06.09
11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.
2026.06.09
09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
2026.06.09
08:20
Смарагдові очі, волосся руде,
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра
2026.06.09
07:21
Ягідками чорними ожина,
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.
2026.06.09
06:16
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
2026.06.09
01:42
бо кожен тримає дорогу свою
і помилки робить на власний розсуд
я з ким не буває багато п'ю
вона тупо трощить посуд
і так воно все день за днем трива
і котиться повагом далі й далі
і тільки байдужість, немов трава
і помилки робить на власний розсуд
я з ким не буває багато п'ю
вона тупо трощить посуд
і так воно все день за днем трива
і котиться повагом далі й далі
і тільки байдужість, немов трава
2026.06.09
00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
2026.06.08
22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
2026.06.08
21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
2026.06.08
12:51
Як добре, що не треба поспішати
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
2026.06.08
11:31
Будь ласка!-довгий сквош
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василько Крицко (1989) /
Проза
Я хочу бути дорослим Або Васьові пригоди!!!! (історія №1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я хочу бути дорослим Або Васьові пригоди!!!! (історія №1)
Прийшла весна. Все оживало...
Сонце охоплює,своїми щирими на тепло, проміннями. Радіють усі, веселяться, і здається усі скоро повірять в казку і стануть дітьми. Такими ж безтурботними і не серйозними як моя сестричка Юля.
Хай вірять, а я (незважаючи на свої 7) стану дорослим...
- Васильку , прокинся тобі в школу, а то запізнишся, сонько.
Невже це тільки середа? коли ж та субота? - подумав я... Схоже ніколи не висплюся, як же хочеться бути дорослим дядею, і не ходити в цю велику, похмуру і холодну будівлю , що зветься школа...
Ну нехай , ще трошки потерплю, ось , ось ще трішки і всі дитячі забавлянки, цяцькання та ігри відійдуть у минуле, а головне сувора та нудна жіночка - яку звуть вчителькою. І тоді - я з широкою усмішкою на роті буду йти повз цю старечу будівлю і нехай тільки попросять зайти до неї!!!
2+2=4 а якщо ще +2, і ще +2, і ще +2,
і ще, і ще-е-е і щ-щ-е-е-е !!!!!
Досить !!!! В мене вже на голові, здається , дятел дзьобом колупає 2+2+2+2+2... Шубурсь і зошит уже летить у повітрі ,довго,довго ,через вікно нашої хатини, аж чутно як здіймає вітер у польоті, а може це він так мені гнівно слова лагідні говорить за те , що навчив його літати. Т-а-а-к, короткий вийшов політ дерево, обрізало крила. Зустріло старого друга, ля-ля-ля , адже наскільки я знаю, зошит теж раніше був деревом..
- Васильку, ти вже виконав математику?
- Най качка копне (подумав я про себе одночасно лізучи через вікно по того птаха, що так і не навчив літати)
- Синку я йду перевіряти. Васильку!!!
Нема кому відповісти рідній матусі. кімната одинока.
- А ти що там робиш? (вибігаючи по східцях будинку з вінником в руках) Поглянула мама на дерево ... Зошит з математики, дві туфлі ,якими намагався його збити до долу. кіт Маркіз, що попався мені в руки після туфель, ну і Юльчина лялька Люська, бідна Люська, нога якої так і залишилася в моїх руках....
І як там в казочці ? - дідо плаче,баба плаче?
Жаль нема кому за мною поплакати, подумав я, коли вінник повільно але впевнено наближався до моєї покищо милої дитячої мордочки....
Далі буде....
2 березня 2010 року!!!!!!
Сонце охоплює,своїми щирими на тепло, проміннями. Радіють усі, веселяться, і здається усі скоро повірять в казку і стануть дітьми. Такими ж безтурботними і не серйозними як моя сестричка Юля.
Хай вірять, а я (незважаючи на свої 7) стану дорослим...
- Васильку , прокинся тобі в школу, а то запізнишся, сонько.
Невже це тільки середа? коли ж та субота? - подумав я... Схоже ніколи не висплюся, як же хочеться бути дорослим дядею, і не ходити в цю велику, похмуру і холодну будівлю , що зветься школа...
Ну нехай , ще трошки потерплю, ось , ось ще трішки і всі дитячі забавлянки, цяцькання та ігри відійдуть у минуле, а головне сувора та нудна жіночка - яку звуть вчителькою. І тоді - я з широкою усмішкою на роті буду йти повз цю старечу будівлю і нехай тільки попросять зайти до неї!!!
2+2=4 а якщо ще +2, і ще +2, і ще +2,
і ще, і ще-е-е і щ-щ-е-е-е !!!!!
Досить !!!! В мене вже на голові, здається , дятел дзьобом колупає 2+2+2+2+2... Шубурсь і зошит уже летить у повітрі ,довго,довго ,через вікно нашої хатини, аж чутно як здіймає вітер у польоті, а може це він так мені гнівно слова лагідні говорить за те , що навчив його літати. Т-а-а-к, короткий вийшов політ дерево, обрізало крила. Зустріло старого друга, ля-ля-ля , адже наскільки я знаю, зошит теж раніше був деревом..
- Васильку, ти вже виконав математику?
- Най качка копне (подумав я про себе одночасно лізучи через вікно по того птаха, що так і не навчив літати)
- Синку я йду перевіряти. Васильку!!!
Нема кому відповісти рідній матусі. кімната одинока.
- А ти що там робиш? (вибігаючи по східцях будинку з вінником в руках) Поглянула мама на дерево ... Зошит з математики, дві туфлі ,якими намагався його збити до долу. кіт Маркіз, що попався мені в руки після туфель, ну і Юльчина лялька Люська, бідна Люська, нога якої так і залишилася в моїх руках....
І як там в казочці ? - дідо плаче,баба плаче?
Жаль нема кому за мною поплакати, подумав я, коли вінник повільно але впевнено наближався до моєї покищо милої дитячої мордочки....
Далі буде....
2 березня 2010 року!!!!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
