ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Андрухович (1960) / Публіцистика

 Ю.Андрухович. На виборах програли виборці

Контекст : Інтерв'ю для Weekly.ua


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-13 22:55:52
Переглядів сторінки твору 20308
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.108 / 5.5  (4.860 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.821 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Довкола відомих персон
Еліта і псевдоеліта
Автор востаннє на сайті 2010.07.25 10:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 17:31:40 ]
Мудрий або повинен бути зі своїм народом, або йти геть від нього - в пустелю, чи не так?
Саме народ обрав ситуацію і 17.01 і після 17.01.

Тому подальший вибір мудрого - йти далі зі своїм народом, і не бути "ідіотом", себто тим, хто на вибори не ходить, і обирати вже зміни на краще, але меншого розміру, аніж ото сподівалося спочатку.
І в жодному випадку не сповідувати принцип, якщо не по-моєму, то ніяк. Мудрий і довіряє народові, і є з народом, як батько з Дитиною, яка вчиться...
Тому, наразі і стоїть гостро питання - за кого насправді проголосувала більшість виборців - мінус явні порушники.

Сподіваюсь, ми всі розуміємо, що чесних виборів в Україні - без масових фальсифікацій - ще не було. І тому й існує у світі здорова конкуренція, аби процес ставав із кожним разом прозорішим і чеснішим. Тому і зобов'язаний кандидат, який нібито програв, доводити знайдені ним порушення, і вимагати перерахунку голосів, що є цілком законною і чесною процедурою. І якби ми кожен раз проводили ці перерахунки, то й таких фальсифікацій би не було. І не потрібно тут вірити чи не вірити Томенку, потрібно переконати кожного практичним чином.

А щодо умовної Трої, то ми, Володимире, маємо під її стінами нині лише два повноцінних війська, одне таки проросійське і з витоком із геноциду українства в певному ареалі, інше таки проукраїнське - із залишків українських земель, тому осторонь цієї умовної "битви" більшість таки не стала. "Битва" відбулася, потрібно точно знати результати. Тому що якщо результатам не повірять ( а хто їм вірить зараз?), то наступна сутичка може стати кривавою. Думаю, що саме до такого ходу подій нас штовхає "світ влади". Бо "світу" терміново потрібне підвищення загальної політичної нестабільності, а ще краще - війни. У тому числі і з економічних причин, хоча економіка нині вже далеко не найголовніший фактор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2010-02-14 19:42:52 ]
«Оце наша біда: вибір без вибору.»

Андрухович, а ще Забужко добре розуміли, що ті, хто не підуть на вибори, або проголосують нейтрально прислужаться Януковичу. Для мене не було вибору без вибору. Ну, не буває так, щоб дві людини були подібні як дві заводські болванки. Хтось таки більш гідним мав видатися виборцю. Адже на кону Україна. У мене не було ілюзій щодо великої мудрості, ідеальності когось із кандидатів. Зваживши уже зроблені конкретні дії, програмні положення, обіцянки обох я усвідомлював: Тимошенко це принаймні півкроку вперед, Янукович – півкроку (м’яко кажучи) назад порівняно з Ющенком. В арифметичному результаті – цілий крок назад всією країною.

Недобачає Андрухович, коли говорить, що «культурні пріоритети обох фіналістів досить близькі, тобто перебувають десь між Пугачовою й блатняком». Попса на користь того чи іншого кандидата ще не все. Треба було звернути увагу які особистості української культури, літератури гуртувались довкола кандидатів. Не дуже, думаю, помилюсь, коли скажу, що навколо «Я» було голо і рясно навколо «Ю». А вони, без сумніву, вимагали би від неї виконання обіцянок. Скажімо П.Мовчан – це захист української мови яка ще не зіп’явшись на ноги може канути в Лету. От де біда!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-14 20:55:38 ]
На 100 % погоджуюсь щодо необхідності прислухатися до вибору народу (а як інакше ?). Чекатимемо судових вердиктів.
Дискуія себе вичерпала (з моєю участю), оскільки проглядається ілюзорність в оцінці прогресивної спрямованості кандидатки як в економічній, так і в гуманітарній сферах. Це не збігається з моїми прогнозами.
Хоча, нагадую, щодо президентства Януковича мої прогнози не кращі (м'яко кажучи).
Задача сьогодення і найближчого майбутнього - обрати (поки що в головах, душах і в серцях) майбутнього Президента, виплекати його і якомога одностайніше підтримати в першому ж турі наступних виборів. Між собою не гризтися, не вірити олігархам, що рядяться в слуг народу: без консолідації, з декількома "представниками демократичних сил" ми знову залишимось без вибору.
До побачення, тримаймося твердо і разом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:13:13 ]
Дякую і вам, Володимире, думаю, що наша, трохи емоційна, бесіда колись для когось виявиться цікавою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:09:10 ]
А ще й Мирослав Попович, а ще й Владики Українських церков підтримали оці можливі півкроку вперед. Безумовно, ми всього не знаємо, і знати не можемо, тому і віримо певним авторитетам. Тож питання стоїть і в тому, хто для нас авторитет.

І вкрай дивовижно виглядає публічний скептицизм, скажімо того ж Юрія Андруховича, щодо (позитивної, так?) суспільної ролі великого капіталу, коли такий скептик сам, своїми діями, і дає отому офшорному олігархічному капіталу повноту влади над Україною. Де логіка? А відповідь напевно проста - там де грають, логіки не знайти? :(