ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.28
12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.
Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.
Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани
2024.05.28
11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!
Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!
Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі
2024.05.28
10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д
2024.05.28
10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине
2024.05.28
08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
2024.05.28
05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.
2024.05.28
00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…
Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…
Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з
2024.05.28
00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
2024.05.27
23:44
Коли п. Гундарєв запропонував мені написати таке есе, то перше, що мені спало на думку, це те, що тема трюїстична, збита, сама собою зрозуміла. Але я швидко згадав сьогоденну соціально-політичну ситуацію й змінив своє ставлення. Отже мені, як українцю
2024.05.27
19:03
На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"
Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"
Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.
2024.05.27
18:31
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.
Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.
Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,
2024.05.27
14:40
Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського
«Бий москаля!»:
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш,
2024.05.27
12:57
Є віра. Є закон. А є придурки,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.
Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.
Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,
2024.05.27
10:56
У Жмеринці через падіння уламків дрона пошкоджено кілька будинків.
Один із них захистило дерево…
Дерево віти розкрило -
уламок приймає на себе…
Рожево-смарагдові крила
на фоні червоного неба.
Один із них захистило дерево…
Дерево віти розкрило -
уламок приймає на себе…
Рожево-смарагдові крила
на фоні червоного неба.
2024.05.27
08:17
Коли зневіра обснує порожня,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,
2024.05.27
05:26
Свароже капище і нині
у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чужа Каршневич (1991) /
Проза
ти мене створив...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ти мене створив...
Знаєш…коли одного ранку прокидаєшся…починаєш день як звичайно…одягаєшся…оцінюєш погоду…метушишся на пари…і одного дня помічаєш, що в твоїй душі починає щось зникати. Помічаєш, що пропадає хороший настрій, сміх все рідше і рідше торкається твоїх вуст…щезає все…полиці душі пустіють…
Кожного разу коли мені було шумно і забагато людей довкола…ти починав співати…люди замовкали…мені ставало спокійно… твій голос був тоді такий невловимий…був подарований мені… кожен подих…звук…я завжди ловила, відкривала серце на два замки замкнене, на три верхній з двома позначками і на три нижній з однією…і бережливо ховала тебе там…ти жив в своїх піснях в мені…ти лишився поряд…
…досконале скло…сиділа і милувалась бокалом з коньяком...необачно випустила з рук…скло розбилось, вилився напій…нічого не могла скласти до купи…дрібні шматочки різали плоть лишаючи непомітні сліди на руках і глибокі рани в серці….все вилилось…пропало…щезло…випарувалось…
…колись ця дитина забігла в двері з кольоровими кульками…бульбашками…бантиками на косах…наївність в словах…надією в очах…сьогодні вона вже вийшла з пляшкою в одній руці…цигаркою в іншій…зі збитими кулаками і зниклим серцем…
…завжди любила вбачати в словах…діях, якийсь прихований зміст…завжди знала, що побачу в тобі щось нове…завжди знала, що будеш поряд…завжди знала…та помилилась…
…любила коли ти говорив, що думаєш про мене…любила виправляти помилки…, доводити тобі свою правоту в суперечка…любила поруч з тобою бути іншою… Хотіла бути такою, яка б подобалась тобі…хотіла тобі всім подобатись…хотіла робитись твоїм творінням…. Хотіла все тобі відати…хотіла знайти в собі сили перевиховатись…хотіла заклеїти очі, щоб не бачити інших, і вирости…хотіла робити композиції з твоїх квітів, і хотіла мати щось твоє завжди коло себе….
…більш за все на світі захотіла забути твій номер телефону…постирала всі знімки…нарешті поздирала зі стін…побачивши тебе з нею….я з амбітної дитини перетворилась на останню суку…котрій в житті треба лиш чужих страждань…тепер я буду жити тим, чим ти жив до неї…тепер я стану тобою…ти мене створив…дякую…
Кожного разу коли мені було шумно і забагато людей довкола…ти починав співати…люди замовкали…мені ставало спокійно… твій голос був тоді такий невловимий…був подарований мені… кожен подих…звук…я завжди ловила, відкривала серце на два замки замкнене, на три верхній з двома позначками і на три нижній з однією…і бережливо ховала тебе там…ти жив в своїх піснях в мені…ти лишився поряд…
…досконале скло…сиділа і милувалась бокалом з коньяком...необачно випустила з рук…скло розбилось, вилився напій…нічого не могла скласти до купи…дрібні шматочки різали плоть лишаючи непомітні сліди на руках і глибокі рани в серці….все вилилось…пропало…щезло…випарувалось…
…колись ця дитина забігла в двері з кольоровими кульками…бульбашками…бантиками на косах…наївність в словах…надією в очах…сьогодні вона вже вийшла з пляшкою в одній руці…цигаркою в іншій…зі збитими кулаками і зниклим серцем…
…завжди любила вбачати в словах…діях, якийсь прихований зміст…завжди знала, що побачу в тобі щось нове…завжди знала, що будеш поряд…завжди знала…та помилилась…
…любила коли ти говорив, що думаєш про мене…любила виправляти помилки…, доводити тобі свою правоту в суперечка…любила поруч з тобою бути іншою… Хотіла бути такою, яка б подобалась тобі…хотіла тобі всім подобатись…хотіла робитись твоїм творінням…. Хотіла все тобі відати…хотіла знайти в собі сили перевиховатись…хотіла заклеїти очі, щоб не бачити інших, і вирости…хотіла робити композиції з твоїх квітів, і хотіла мати щось твоє завжди коло себе….
…більш за все на світі захотіла забути твій номер телефону…постирала всі знімки…нарешті поздирала зі стін…побачивши тебе з нею….я з амбітної дитини перетворилась на останню суку…котрій в житті треба лиш чужих страждань…тепер я буду жити тим, чим ти жив до неї…тепер я стану тобою…ти мене створив…дякую…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1013 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1013 seconds