ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вихрущ (1993) /
Проза
Бабка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бабка
До мене в хату залетіла бабка.В неї були великі чудні очі та гарні перламутрові крильця,які видавали дивні звуки кожен раз,коли та намагалася вирватися в зелений простір за моїм вікном. Було надзвичайно цікаво дивитися ,як комаха дві хвилини вдивляється в вікно,а потім всім своїм крихітним тільцем б’ється об шибку, а потім знову застигає з живим трепетом і недорозумінням. Якось пафосно зазвучить,але в її блискучих оченятах, я помітила відчай та жагу волі…Саме так-жагу волі,- і ,як велика фантазерка я зразу ж уявила,що коїться в голові моєї бідолашної стрекози. Там за вікном буяло літо,чи зеленіло,а може усміхалося?...ну,це не важливо. Тихе плесо озера розрізали байдарки,плюскалися діти у воді,десь за обрієм спливав утопленик…але не це цікавило мою маленьку мандрівницю,поблизу бережка шумів очерет, тут, зовсім недалеко, дзижчав комар двокрилий,похитувалося на тонкій стебелинці сонечко семикрапкове та сонно кумкала в глибині очерету жаба озерна,а над водяною гладдю чекали на свою матусю(чи на татуся),а може на сестру чи брата лютка дріада,різновид моєї бабки…Може і не була вона люткою дріадою,але скажу вам по секрету,мені подобається ця дивна,вигадана мабуть не менш дивним ботаніком, назва. Скоріше всього стрекоза,була звичайною стрекозою звичайною.. Безглуздя..
Отож бідна комаха марила синім небом,рівним плесом та зеленим очеретом за моїм вікном. Там на неї хтось чекав,може хлопець?Чи то пак, самець? Чи як там в комах? Я заплуталась…Що за дурня лізе в голову? Плутанину думок обірвало несамовите дзижчання-моя лютка билася своїм тоненьким тільцем об холодне скло,тріпотіла крильцями та крутила очима. Мені стало її шкода. Я просто уявила себе на її місці,в ув’язненні або в чужому місті,де тебе ніхто не знає і всім до тебе байдуже. Захотілося зробити щось дуже хороше(зі всією своєю відразою до комах),захотілося випустити бідолаху на волю. Озброївшись шматком старого фартуха,я вирушила виконувати важливу місію-місію порятунку. Тремтячою рукою я намагалася схопити крихітну гостю,благання на кшталт «дурненька,ходи сюди,я тебе звільню»,змінювалися словами «крилата потворо,ти зараз звідси вилетиш»,-і врешті-решт я загнала комаху в глухий кут. Ще хвилинку,ось, я вже ширше відчинила вікно,ось беруся за тряпчину,простягаю руку до стрекози і …чую характерний «чвак»…
На мить мене заціпило,обережно забираю руку з того місця,де до сих пір була комаха…І,підтверджую сумні здогади: комаха й справді «була»,на місці бабки жовто-зелена слизька пляма…
Подумки лаю себе та дурне створіння з перламутровими крильцями,яке не могло вилетіти в напіврозчинене вікно і витираю жовто-зелений слизький слід вбивства(знаючи свої слабкі нерви на шматок тканини навіть не зазираю,відразу викидаю у смітник).
Визираю у вікно,а там: буяє літо, чи зеленіє?а може усміхається?ну,це не важливо…тихе плесо озера розрізають байдарки,плюскаються діти у воді,десь за обрієм спливає утопленик…але не це цікавить мене і навіть не жорстокість цього безглуздого світу,в якому так безславно загинула маленька стрекоза, десь там ,у парку мене чекає він…А я тут з комахою тупою парюся,блін!
2009 р.
Отож бідна комаха марила синім небом,рівним плесом та зеленим очеретом за моїм вікном. Там на неї хтось чекав,може хлопець?Чи то пак, самець? Чи як там в комах? Я заплуталась…Що за дурня лізе в голову? Плутанину думок обірвало несамовите дзижчання-моя лютка билася своїм тоненьким тільцем об холодне скло,тріпотіла крильцями та крутила очима. Мені стало її шкода. Я просто уявила себе на її місці,в ув’язненні або в чужому місті,де тебе ніхто не знає і всім до тебе байдуже. Захотілося зробити щось дуже хороше(зі всією своєю відразою до комах),захотілося випустити бідолаху на волю. Озброївшись шматком старого фартуха,я вирушила виконувати важливу місію-місію порятунку. Тремтячою рукою я намагалася схопити крихітну гостю,благання на кшталт «дурненька,ходи сюди,я тебе звільню»,змінювалися словами «крилата потворо,ти зараз звідси вилетиш»,-і врешті-решт я загнала комаху в глухий кут. Ще хвилинку,ось, я вже ширше відчинила вікно,ось беруся за тряпчину,простягаю руку до стрекози і …чую характерний «чвак»…
На мить мене заціпило,обережно забираю руку з того місця,де до сих пір була комаха…І,підтверджую сумні здогади: комаха й справді «була»,на місці бабки жовто-зелена слизька пляма…
Подумки лаю себе та дурне створіння з перламутровими крильцями,яке не могло вилетіти в напіврозчинене вікно і витираю жовто-зелений слизький слід вбивства(знаючи свої слабкі нерви на шматок тканини навіть не зазираю,відразу викидаю у смітник).
Визираю у вікно,а там: буяє літо, чи зеленіє?а може усміхається?ну,це не важливо…тихе плесо озера розрізають байдарки,плюскаються діти у воді,десь за обрієм спливає утопленик…але не це цікавить мене і навіть не жорстокість цього безглуздого світу,в якому так безславно загинула маленька стрекоза, десь там ,у парку мене чекає він…А я тут з комахою тупою парюся,блін!
2009 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію