ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Міша Дан (1990) /
Проза
/
новели
Хепі енд
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хепі енд
Двері відчинилися легко, вітер ввірвався в середину і заніс з собою пухнасті сніжки і колючий мороз. Прикрившись рукою ступаю на біле полотно, яке хрустить під ногами. Вдихаю холодне повітря на повні груди, видихаючи з шумом гарячу пару. Лапаті сніжки падають на моє обличчя, вмираючи стають водою. Людей на вулиці немає, мабуть злякалися темноти і снігу. Ходять слухи що з настанням темряви страшні люди виходять на вулиці, а коли вони покриваються білою пеленою страшно хрустять і соплять за спиною. Та то нам ні до чого, навушники на вуха, і високий дух в них і нам все… нічого не страшно. Прямую веселою ходою до трамвая, підспівуючи разом з Середою.
Жовтий трамвай з шумом приближається до зупинки розсипаючи сніг з даху. Зупинившись він обсипав мене білосніжною пеленою. Обтрусившись, підняв голову, щоб зайти, але на моєму шляху виявилася посмішка кондуктора: « Ласкаво просимо в нашу гостину», взявши мене за руку завів до трамвая, «Влаштовуйтесь зручніше. Що вам: Чай, каву?». «Чай, без цукру», «хвилиночку».
Зникнув в кабіні водія, з якою лунали якісь дивні звуки розбитого посуду, рипіння і сопіння. Тим часом трамвай порушував нічну тишу, і розпорошував білизну серед чорноти ночі. Переді мною постала незграба постать кондуктора з підносом в руках, на якому парував чай. Я дістав з кармана 1:50 і дав йому: «НЕ потрібно, нам в радість мати такого гостя як ви, ось ваш час». Поклавши підноса мені на ноги, посміхнувся «Куди ви прямуєте, пане?»
«На контрактову площу»
«О як добре, ми туди ж само, ви туди в справах?»
«Там мене чекає дівчина»
«Ні, знайома, я з нею вперше сьогодні побачусь» «Перше побачення, як це мил…» він не договорив, тому що по колісниці пройшла судорога, декілька раз пирхнула і зупинилася. Кондуктор смішно підскочив, розвернувся на місці і побіг в кабіну водія. З якої лунала ненормативна лексика, потім з’явилося посміхнене обличчя «ти нікуди не виходь, зараз поїдемо», знову зникло в кабіні.
Мені ставало холодно, закутався в шарф. Стало якось темно, оглянувся навколо мені стало моторошно: стіни виявилися чорними, декілька вікон виявилися розбитими і туди залітав сніг, якого було ціла кучугура, в кінці вагона мига одна лампочка і страшно гуділа. До мене підступали тіні, вони хотіли мене задушити, вбити, забрати моє тіло. Не витримав побіг до дверей, випустіть мене звідси, гупаю замерзлими кулаками об двері. Я бив пустоту, там не було дверей. Біжу від проклятого візника. Загрібаю білизну ногами,падаю стаю сам білим. Стає не стерпимо холодно, та не це мене хвилює на годиннику без п’яти дев’ять, а ми домовилися на дев’ять, та я встигну вірю. Хтось підставляє підніжку, падаю обличчям в білу перину, засинаю і не хочу більше нікуди бігти. Чую дзвіночки… коло мене стояли собачки в упряжці, а в санях сидів бородатий дідусь, і простягав руку «Чому розлігся, давай в сані, запізнишся ж». Сані полетіли на контрактову, тіні залишилися без обіду, а я встиг. ВСТИГ. ВСЕ ДОБРЕ. Хепі енд.
2010
Жовтий трамвай з шумом приближається до зупинки розсипаючи сніг з даху. Зупинившись він обсипав мене білосніжною пеленою. Обтрусившись, підняв голову, щоб зайти, але на моєму шляху виявилася посмішка кондуктора: « Ласкаво просимо в нашу гостину», взявши мене за руку завів до трамвая, «Влаштовуйтесь зручніше. Що вам: Чай, каву?». «Чай, без цукру», «хвилиночку».
Зникнув в кабіні водія, з якою лунали якісь дивні звуки розбитого посуду, рипіння і сопіння. Тим часом трамвай порушував нічну тишу, і розпорошував білизну серед чорноти ночі. Переді мною постала незграба постать кондуктора з підносом в руках, на якому парував чай. Я дістав з кармана 1:50 і дав йому: «НЕ потрібно, нам в радість мати такого гостя як ви, ось ваш час». Поклавши підноса мені на ноги, посміхнувся «Куди ви прямуєте, пане?»
«На контрактову площу»
«О як добре, ми туди ж само, ви туди в справах?»
«Там мене чекає дівчина»
«Ні, знайома, я з нею вперше сьогодні побачусь» «Перше побачення, як це мил…» він не договорив, тому що по колісниці пройшла судорога, декілька раз пирхнула і зупинилася. Кондуктор смішно підскочив, розвернувся на місці і побіг в кабіну водія. З якої лунала ненормативна лексика, потім з’явилося посміхнене обличчя «ти нікуди не виходь, зараз поїдемо», знову зникло в кабіні.
Мені ставало холодно, закутався в шарф. Стало якось темно, оглянувся навколо мені стало моторошно: стіни виявилися чорними, декілька вікон виявилися розбитими і туди залітав сніг, якого було ціла кучугура, в кінці вагона мига одна лампочка і страшно гуділа. До мене підступали тіні, вони хотіли мене задушити, вбити, забрати моє тіло. Не витримав побіг до дверей, випустіть мене звідси, гупаю замерзлими кулаками об двері. Я бив пустоту, там не було дверей. Біжу від проклятого візника. Загрібаю білизну ногами,падаю стаю сам білим. Стає не стерпимо холодно, та не це мене хвилює на годиннику без п’яти дев’ять, а ми домовилися на дев’ять, та я встигну вірю. Хтось підставляє підніжку, падаю обличчям в білу перину, засинаю і не хочу більше нікуди бігти. Чую дзвіночки… коло мене стояли собачки в упряжці, а в санях сидів бородатий дідусь, і простягав руку «Чому розлігся, давай в сані, запізнишся ж». Сані полетіли на контрактову, тіні залишилися без обіду, а я встиг. ВСТИГ. ВСЕ ДОБРЕ. Хепі енд.
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію