ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Проза
Послання Небес
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Послання Небес
Сьогодні
хворіє Планета Земля і Україна.
Крається серце від
свавілля людських тіней, їхніх
думок, вони у полоні зла.
Від їхньої ходи здригається
матінка – земля, стогне
від болю годувальниці
душа. Людські тіні
гойдає від тягару
скаженого сну, рвуться
до влади посіпаки
паничі, вона їм до
смаку Свербить їм і
не спиться – жага, як
вхопити зубами
собаки у землі ласого
шматка. Совість втратили,
глузду нема, розбещеною
влада стала, рідної
землі неповажа. Про
історію рідного краю
забува, гідність рідної
держави зневажа.
Роздеребанюють землю
вельможні злодіїї пани,
пухнуть від долярів
їхні жупани.
Стражда, милосердна
свята Земля бо людина
совість, шляхетність –
духовний скарб
вічності буття свого
втрача. Вона вже не
людина, а тінь людська,
якщо сліпою від
від жаги до влади та
гроша става, а про
совість забува.
Совість – це Царство
Боже! Хто її має, той
Бога, себе і рідну
землю поважає.
Вона щедра, мальовнича,
рідна ненька Україна
з хлібами на ланах
пахуча й мила – Вона
страждала перлина Божа
від тиранів зла, та
не зламалася, навколішки
не стала. В боях
за свободу твою, рідна
матінко наша, тобі
кохання віддавали
своєї душі козачі
сини – Святого Духу
серця, Єдиного для
всіх людей творця.
Вони рвали сітки
ганебного зла. Люди,
Вспам2ятайте здобутки –
вільна козацька
Держава,
Вільна Свята Земля.
Гнала в хвіст і в гриву
Ворога свята козацька
рука. За вільний
край, за рідну землю
оберегом святим їхня
була і повинна бути
чиста – свята Душа.
Вірю в світле
майбутнє країни та
нашої Планети Земля.
В білосніжну духовність
її краси, сповитою
коханням Божої Чистоти.
Для всіх і всього
земля Єдина і Свята,
Вона Божа перлина, їй
ціни нема. Знаю
також – рідного
Києва земля буде
Серцем Могутньої
Слав2янської держави,
Столицею Нового
Єрусалиму – це
Андрія Первозванного
слова. І це Істина.
П.С....
хворіє Планета Земля і Україна.
Крається серце від
свавілля людських тіней, їхніх
думок, вони у полоні зла.
Від їхньої ходи здригається
матінка – земля, стогне
від болю годувальниці
душа. Людські тіні
гойдає від тягару
скаженого сну, рвуться
до влади посіпаки
паничі, вона їм до
смаку Свербить їм і
не спиться – жага, як
вхопити зубами
собаки у землі ласого
шматка. Совість втратили,
глузду нема, розбещеною
влада стала, рідної
землі неповажа. Про
історію рідного краю
забува, гідність рідної
держави зневажа.
Роздеребанюють землю
вельможні злодіїї пани,
пухнуть від долярів
їхні жупани.
Стражда, милосердна
свята Земля бо людина
совість, шляхетність –
духовний скарб
вічності буття свого
втрача. Вона вже не
людина, а тінь людська,
якщо сліпою від
від жаги до влади та
гроша става, а про
совість забува.
Совість – це Царство
Боже! Хто її має, той
Бога, себе і рідну
землю поважає.
Вона щедра, мальовнича,
рідна ненька Україна
з хлібами на ланах
пахуча й мила – Вона
страждала перлина Божа
від тиранів зла, та
не зламалася, навколішки
не стала. В боях
за свободу твою, рідна
матінко наша, тобі
кохання віддавали
своєї душі козачі
сини – Святого Духу
серця, Єдиного для
всіх людей творця.
Вони рвали сітки
ганебного зла. Люди,
Вспам2ятайте здобутки –
вільна козацька
Держава,
Вільна Свята Земля.
Гнала в хвіст і в гриву
Ворога свята козацька
рука. За вільний
край, за рідну землю
оберегом святим їхня
була і повинна бути
чиста – свята Душа.
Вірю в світле
майбутнє країни та
нашої Планети Земля.
В білосніжну духовність
її краси, сповитою
коханням Божої Чистоти.
Для всіх і всього
земля Єдина і Свята,
Вона Божа перлина, їй
ціни нема. Знаю
також – рідного
Києва земля буде
Серцем Могутньої
Слав2янської держави,
Столицею Нового
Єрусалиму – це
Андрія Первозванного
слова. І це Істина.
П.С....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію