ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віталій Безсмертний (1964) /
Публіцистика
Українська демонологія
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Українська демонологія
Кожного разу, коли нарід змінює свою прадавню релігію на нову, ми можемо споглядати одне й теж незмінне явище: боги старої віри перетворюються в демонів нової віри, та разом з тим богослужбова обрядність стає чародійством і чаклунством лицем нової віри 1 . Боги іудаїзму та боги античного світу, французькі гобелени та англійські арки в очах церкви християнської перетворились в демонів та злих духів. З цього погляду демонологічні явища первісно не мали на увазі ні якої істини , ні тим, що визнає в них вчення про богів та історію їх життя .
Із часом введення віри християнської на Руси обрядовість та ритуальність міфологічної свідомості набували іншого морального змісту. В 9 – 11 століттях більшість населення не знали давньогрецької мови , якою була написана переважна кількість християнської літератури. Тому на Русі читали літературу із Сербії та Болгарії,а Серби та Болгари – літературу східної (Велико моравської та Київської) Руси .Від південнослов’янського християнства , що «застало в українського народу вже розвинену демонологію» почала з’являтися апокрифічна література, яка прояснювала темні місця в євангелії та інших християнських текстах.
З відомості цього, апокрифічна література розтлумачувала деякі недоречності у сакральних текстах Святого Письма. В усіх того часних книгах Святого Письма друкуються ще з тих часів чотири євангелія, хоча деякі відомості свідчуть про те, що їх нараховувалося близько дюжини (тобто двунадесятице). Ця решта книг були «од спокусы ложныхъ словесъ» . Звідси й розподілення у ранньому християнстві літератури на орігінальу та апокрифічну ( інтерпретовану) перейшло у розподілення міфологічних персоналій на сакральних (вищого світу) та демонологічних (частіше, темні сили).
Демонологія у ранньому християнстві первісно розумілася як вчення про темні сили.
Ієрархічні між богами з праіндоєвропейських часів структурно не різняться нічим від богів та демонологічних персоналій часів раннього християнства . Ці персоналії поділяються на три групи: 6
Персоналії верхнього світу – бог Громовик, бог Сонце , богиня Зоря;
Персоналії середнього світу – Купайло, Коляда, Громовик;
Персоналії нижнього світу – русалки, мара,мавки,домовики, чорти, вовкулаки, упирі, тощо.
За словами автора «Демономанії» французького філософа Бодена демонологічні персоналії раніше були богами верхнього світу . Більшість з них мають свої відповідні назви в стародавніх релігіях та народних звичаях. Так, наприклад, християнський біс, чорт – це теж саме, що й лісовик, домовик, водяник, упир, в залежності, від місця згадки про персонаж.
Більшість демонологічних персоналій з часів раннього християнства мають аналогію з християнськими персоналями – ангелами. В демонології – аггелами.
Ці персоналії з 9 по 10 століття мають аналогію з домовиками. Домовик це :
Людина, що померла без покаяння; заручний небіжчик;
Ангели, що впали на землю .
Демонологічні персоналії нижнього світу часів раннього християнства мають багато спільного із світом твари і птахів . У давньоруському творі «Слово о полке Игоревем» маємо цьому доказ. « Великому Хорсу путь волком перебегал …» .
В цьому творы одна з рис бога Хорса подаэться за двома ознаками:
За фразеологією «волком путь перебегал»
За перевтіленням «(відомо, що бог Хорс був покровителем вовків, вовкулаків, обортнів). Тому риси бога переносяться на живу істоту (людину)».
Одна із персоналій нижнього світу Мара , окрім того, що вона у замовляннях згадується як кобила, має ознаки всіх уявлень, чародійств, превтілень в ранньому християнстві, як дії диявола чи його світи. Доказом цього є те, що християнська церква навіть у замовляннях забороняла дану згадку цих демонологічних персоналій . Нижче приводимо приклади заміни персоналій назвами твари, рослин :
Мара Кобила
Полудениця сонячний удар
Лісовик біс
Домовик аггел
Вовкулак небіжчик .
Етнографічні та фольклорні записи доби 9 – 13 століть із слов’янської спадщини , зокрема української, виявляють появу сонму богів праслов’янського ( а саме загально східнослов’янського )походження : Сварога, Даждьбога, Ярила, Білобога, Свентовіта . Виникає питання : чому від трьох ступеневої міфології до монотеїстичного православ’я слов’янська свідомість пройшла етап бінарності, тобто протиставлення.
На думку Ф.І. Буслаєва вірування в Сварога відносяться до найдавніших праслов’янських часів , а культ Даждьбога – до суто слов’янської доби. З часів зіткнення віри старої і нової ( поганської й християнської) деякі християнські пророки в народі мають аналогію з повір’ями та іншими етнографічними матеріалами: в загальнослов’янському ареалі Ілія – пророк асоціюється з громом і блискавкою, а в деяких творах не казкової прози блискавка є ознакою стріли, а саме стріла в германській та балто-слов’янській міфології є атрибутом чорта. Диявол в християнстві має таку рису, ознаку, що може превтілюватися в тварини – в істои нижнього світу. Це є докором про те, що демонологічні персоналії все частіше можуть перевтілюватись :
«тогда окаянный диявол хотел потопить род человеческий и превратился в мышь и начал грызть дно ковчега…» .
До 13 століття чорт і диявол (їх назви) плуталися, аж потім вони злилися в єдине поняття. В повір’ях про походження тютюну розповідається : то він виріс з могили кровних родичів брата і сестри, то з голови євангельської блудниці, то з могили невідомої людини, то з тіла чорниці, вбитої громом. В народі тбтбн називають чортовим зіллям.
З цієї схеми можно побачити яким чином розподіляються дії демонологічних персоналій 17 :
Творчо- психічна залежність розповідача по відношенню до уявлення;
Праоснови уявлення;
Впливу іншого контексту;
Синкретизму образів.
Але частіше демонологічні персоналії в народних повір’ях як духи хвороби, і тому з’явився новий жанр усної творчості – замовління . Пізніше замовляння стали називатися молитвами. Християнські проповідники та богослови досить часто заміняли в молитвах імена Христа та Богородиці на назви хвороб, що походять від назв тварин, рослин .
В деяких замовляннях демонологічні персоналії мають патронімічні пари : Тетяна – вода – Оляна – земля. Ці персоніфіковані істоти мають хтонічне значення : земля і вода є оселею тварин нижнього світу (змії, плазуни) . Це водночас приймає і позитивний і негативний початок імена- атрибути.
Улюблений елемент казкових сюжетів – сіль – у замовляннях згадується дуже рідко. Магічна функція солі аналогічна моделі «чорт вода, ставок»; зникнути як чорт (водяник) у ставку»; напасть повинна зникнути як сіль у воді .
« В лісі росло дерево , убирало си в пору, в краки , в лист, у цвіт. Стям його. Як немає воно тепер сили рости, цвісти. Так, аби аби не мали сили вроки панські, циганські , дитячі, жидівські парубоцькі, дівоцькі, жаб’ячі та гадячі. Аби так щезли , пропали, як пропадає сіль від води і віск від вогню (замовляння від вроку, рожі).
Цей сюжет нагадує відоме усім замовляння проти ячмінної хвороби, де демонологічна персоналія (рослина) повинна зникнути в лісі. Ячмінь є символом чорта ; за повір’ями у житв, ячміню знаходилися місця помешкання нечистих .
Коли ті чи інші звичаї розповсюджені достатньо, то дія на них різноманітного способу впливу досить довго може виявлятися настільки слабкою , що ці навики переходять до інших поколінь. Цей процес віддзеркалюється і в рослинній символіці , де рослини приймають подобу демонологічних персоналій . Такі метаморфози властиві, коли здійснюється перехід від пантеїстичної релігії до дуалізму чи монотеїзму. «Перед єврейським Ієговою все мусить дрожати, вмирати від одного його обличчя; перед ним усе смерть, і в ньому тільки життя, тоді як пантеістична релігія робила з світу якийсь чарівний храм, повний життя, повний усякого дива, де все думало і говорило нарівні з людиною і богами . Тому демонологічні персоналії мають широкий репертуар перевтілення в рослинні символи. Ми вже казали, що найчастіше демонологічні персоналії згадуються в жанрах малої прози ( легендах, повір’ях , замовляннях). Тому рослинна символіка походить від збирання корисних тварин. Людина в стосунках з природою надавала назви демонологічни персоналіям від назв хвороб, напастей, що мали асоціації з ними чи з іншими рослинами 25 .Рослинні символи розташовуються людиною в такому самому порядку як і тваринні –
Верхній світ – квіти, кущі;
Середній світ – дерева;
Нижній світ –мох.
Але ця класифікація є умовною, бо розташовані рослини асоціювалися з демонологічними персоналіями за місцем розташування чи походження. За таким самим ієрархічним принципом :
Верхній світ – степ, нива, поле;
Середній світ – гай, луг;
Нижній світ – озеро, болото, річка.
Це є доказом, що людина знаходила рослини за принципом помешкання в них тих чи інших демонологічних персоналій 26 . Ми вже наводили приклад з житом і ячменем, які є за повір’ям місцем помешкання «чорта» й «біса». Але в українській демонології є такий персонаж , що асоціюється із сонячним ударом – полуденниця . У поліській традиції полуденниця має ознаки серед населення в образі померлої дитини середнього віку від часу смерті якої не пройшло і року. Частіше це трапляється з робітниками в полі , які отримують сонячний удар. За повір’ями головний біль сприймає ознаки крику цієї дитини опівдні . Таке суміщення дитини в образі ангела та головного болю від сонячного удару в народі частіше ототожнюють з аггелами (ангели, що впали на землю). Перша згадка про них йде в усе можливих переказах праці візантійського богослова псевдо – Діонісія Аєропагіта «Ієрархія небесних Сил». Це є доказом того, що в цій демонологічній персоналії злилися віри поганська і християнська. В народі все частіше була розвинута та думка, що є особливі істоти, які живуть на землі та яких не може побачити людське око , іноді з’являються чи можуть перевтілюватися в будь – яку тварину _ це діти, що були прокляті батьками . Насправді ці повір’я створює тільки фантазію , тому , що « страха великі очі», але, воно розходиться в повір’ях в народі, що суд і прокляття належать Богові. Прокляття та ім’я демона заборонялося називати голосно, тому що по повір’ю це було ознакою його викликання. Так само замовляння на дощ супроводжувалося хресним знаменем. Це позначає , що для людини біблійні тексти та решта християнської літератури була за важкою для розуміння. Тому вони , щоб не накликати гніву із старих богів тата викликати гніву нових богів, переміжували ознаки нової віри із старою , що і викликало появу синкретичних образів ( персоналій). Враховується слідуюча схема дії, яка характеризує процес взаємодії та перевтілення богів старої віри в демонів нової віри.
Із часом введення віри християнської на Руси обрядовість та ритуальність міфологічної свідомості набували іншого морального змісту. В 9 – 11 століттях більшість населення не знали давньогрецької мови , якою була написана переважна кількість християнської літератури. Тому на Русі читали літературу із Сербії та Болгарії,а Серби та Болгари – літературу східної (Велико моравської та Київської) Руси .Від південнослов’янського християнства , що «застало в українського народу вже розвинену демонологію» почала з’являтися апокрифічна література, яка прояснювала темні місця в євангелії та інших християнських текстах.
З відомості цього, апокрифічна література розтлумачувала деякі недоречності у сакральних текстах Святого Письма. В усіх того часних книгах Святого Письма друкуються ще з тих часів чотири євангелія, хоча деякі відомості свідчуть про те, що їх нараховувалося близько дюжини (тобто двунадесятице). Ця решта книг були «од спокусы ложныхъ словесъ» . Звідси й розподілення у ранньому християнстві літератури на орігінальу та апокрифічну ( інтерпретовану) перейшло у розподілення міфологічних персоналій на сакральних (вищого світу) та демонологічних (частіше, темні сили).
Демонологія у ранньому християнстві первісно розумілася як вчення про темні сили.
Ієрархічні між богами з праіндоєвропейських часів структурно не різняться нічим від богів та демонологічних персоналій часів раннього християнства . Ці персоналії поділяються на три групи: 6
Персоналії верхнього світу – бог Громовик, бог Сонце , богиня Зоря;
Персоналії середнього світу – Купайло, Коляда, Громовик;
Персоналії нижнього світу – русалки, мара,мавки,домовики, чорти, вовкулаки, упирі, тощо.
За словами автора «Демономанії» французького філософа Бодена демонологічні персоналії раніше були богами верхнього світу . Більшість з них мають свої відповідні назви в стародавніх релігіях та народних звичаях. Так, наприклад, християнський біс, чорт – це теж саме, що й лісовик, домовик, водяник, упир, в залежності, від місця згадки про персонаж.
Більшість демонологічних персоналій з часів раннього християнства мають аналогію з християнськими персоналями – ангелами. В демонології – аггелами.
Ці персоналії з 9 по 10 століття мають аналогію з домовиками. Домовик це :
Людина, що померла без покаяння; заручний небіжчик;
Ангели, що впали на землю .
Демонологічні персоналії нижнього світу часів раннього християнства мають багато спільного із світом твари і птахів . У давньоруському творі «Слово о полке Игоревем» маємо цьому доказ. « Великому Хорсу путь волком перебегал …» .
В цьому творы одна з рис бога Хорса подаэться за двома ознаками:
За фразеологією «волком путь перебегал»
За перевтіленням «(відомо, що бог Хорс був покровителем вовків, вовкулаків, обортнів). Тому риси бога переносяться на живу істоту (людину)».
Одна із персоналій нижнього світу Мара , окрім того, що вона у замовляннях згадується як кобила, має ознаки всіх уявлень, чародійств, превтілень в ранньому християнстві, як дії диявола чи його світи. Доказом цього є те, що християнська церква навіть у замовляннях забороняла дану згадку цих демонологічних персоналій . Нижче приводимо приклади заміни персоналій назвами твари, рослин :
Мара Кобила
Полудениця сонячний удар
Лісовик біс
Домовик аггел
Вовкулак небіжчик .
Етнографічні та фольклорні записи доби 9 – 13 століть із слов’янської спадщини , зокрема української, виявляють появу сонму богів праслов’янського ( а саме загально східнослов’янського )походження : Сварога, Даждьбога, Ярила, Білобога, Свентовіта . Виникає питання : чому від трьох ступеневої міфології до монотеїстичного православ’я слов’янська свідомість пройшла етап бінарності, тобто протиставлення.
На думку Ф.І. Буслаєва вірування в Сварога відносяться до найдавніших праслов’янських часів , а культ Даждьбога – до суто слов’янської доби. З часів зіткнення віри старої і нової ( поганської й християнської) деякі християнські пророки в народі мають аналогію з повір’ями та іншими етнографічними матеріалами: в загальнослов’янському ареалі Ілія – пророк асоціюється з громом і блискавкою, а в деяких творах не казкової прози блискавка є ознакою стріли, а саме стріла в германській та балто-слов’янській міфології є атрибутом чорта. Диявол в християнстві має таку рису, ознаку, що може превтілюватися в тварини – в істои нижнього світу. Це є докором про те, що демонологічні персоналії все частіше можуть перевтілюватись :
«тогда окаянный диявол хотел потопить род человеческий и превратился в мышь и начал грызть дно ковчега…» .
До 13 століття чорт і диявол (їх назви) плуталися, аж потім вони злилися в єдине поняття. В повір’ях про походження тютюну розповідається : то він виріс з могили кровних родичів брата і сестри, то з голови євангельської блудниці, то з могили невідомої людини, то з тіла чорниці, вбитої громом. В народі тбтбн називають чортовим зіллям.
З цієї схеми можно побачити яким чином розподіляються дії демонологічних персоналій 17 :
Творчо- психічна залежність розповідача по відношенню до уявлення;
Праоснови уявлення;
Впливу іншого контексту;
Синкретизму образів.
Але частіше демонологічні персоналії в народних повір’ях як духи хвороби, і тому з’явився новий жанр усної творчості – замовління . Пізніше замовляння стали називатися молитвами. Християнські проповідники та богослови досить часто заміняли в молитвах імена Христа та Богородиці на назви хвороб, що походять від назв тварин, рослин .
В деяких замовляннях демонологічні персоналії мають патронімічні пари : Тетяна – вода – Оляна – земля. Ці персоніфіковані істоти мають хтонічне значення : земля і вода є оселею тварин нижнього світу (змії, плазуни) . Це водночас приймає і позитивний і негативний початок імена- атрибути.
Улюблений елемент казкових сюжетів – сіль – у замовляннях згадується дуже рідко. Магічна функція солі аналогічна моделі «чорт вода, ставок»; зникнути як чорт (водяник) у ставку»; напасть повинна зникнути як сіль у воді .
« В лісі росло дерево , убирало си в пору, в краки , в лист, у цвіт. Стям його. Як немає воно тепер сили рости, цвісти. Так, аби аби не мали сили вроки панські, циганські , дитячі, жидівські парубоцькі, дівоцькі, жаб’ячі та гадячі. Аби так щезли , пропали, як пропадає сіль від води і віск від вогню (замовляння від вроку, рожі).
Цей сюжет нагадує відоме усім замовляння проти ячмінної хвороби, де демонологічна персоналія (рослина) повинна зникнути в лісі. Ячмінь є символом чорта ; за повір’ями у житв, ячміню знаходилися місця помешкання нечистих .
Коли ті чи інші звичаї розповсюджені достатньо, то дія на них різноманітного способу впливу досить довго може виявлятися настільки слабкою , що ці навики переходять до інших поколінь. Цей процес віддзеркалюється і в рослинній символіці , де рослини приймають подобу демонологічних персоналій . Такі метаморфози властиві, коли здійснюється перехід від пантеїстичної релігії до дуалізму чи монотеїзму. «Перед єврейським Ієговою все мусить дрожати, вмирати від одного його обличчя; перед ним усе смерть, і в ньому тільки життя, тоді як пантеістична релігія робила з світу якийсь чарівний храм, повний життя, повний усякого дива, де все думало і говорило нарівні з людиною і богами . Тому демонологічні персоналії мають широкий репертуар перевтілення в рослинні символи. Ми вже казали, що найчастіше демонологічні персоналії згадуються в жанрах малої прози ( легендах, повір’ях , замовляннях). Тому рослинна символіка походить від збирання корисних тварин. Людина в стосунках з природою надавала назви демонологічни персоналіям від назв хвороб, напастей, що мали асоціації з ними чи з іншими рослинами 25 .Рослинні символи розташовуються людиною в такому самому порядку як і тваринні –
Верхній світ – квіти, кущі;
Середній світ – дерева;
Нижній світ –мох.
Але ця класифікація є умовною, бо розташовані рослини асоціювалися з демонологічними персоналіями за місцем розташування чи походження. За таким самим ієрархічним принципом :
Верхній світ – степ, нива, поле;
Середній світ – гай, луг;
Нижній світ – озеро, болото, річка.
Це є доказом, що людина знаходила рослини за принципом помешкання в них тих чи інших демонологічних персоналій 26 . Ми вже наводили приклад з житом і ячменем, які є за повір’ям місцем помешкання «чорта» й «біса». Але в українській демонології є такий персонаж , що асоціюється із сонячним ударом – полуденниця . У поліській традиції полуденниця має ознаки серед населення в образі померлої дитини середнього віку від часу смерті якої не пройшло і року. Частіше це трапляється з робітниками в полі , які отримують сонячний удар. За повір’ями головний біль сприймає ознаки крику цієї дитини опівдні . Таке суміщення дитини в образі ангела та головного болю від сонячного удару в народі частіше ототожнюють з аггелами (ангели, що впали на землю). Перша згадка про них йде в усе можливих переказах праці візантійського богослова псевдо – Діонісія Аєропагіта «Ієрархія небесних Сил». Це є доказом того, що в цій демонологічній персоналії злилися віри поганська і християнська. В народі все частіше була розвинута та думка, що є особливі істоти, які живуть на землі та яких не може побачити людське око , іноді з’являються чи можуть перевтілюватися в будь – яку тварину _ це діти, що були прокляті батьками . Насправді ці повір’я створює тільки фантазію , тому , що « страха великі очі», але, воно розходиться в повір’ях в народі, що суд і прокляття належать Богові. Прокляття та ім’я демона заборонялося називати голосно, тому що по повір’ю це було ознакою його викликання. Так само замовляння на дощ супроводжувалося хресним знаменем. Це позначає , що для людини біблійні тексти та решта християнської літератури була за важкою для розуміння. Тому вони , щоб не накликати гніву із старих богів тата викликати гніву нових богів, переміжували ознаки нової віри із старою , що і викликало появу синкретичних образів ( персоналій). Враховується слідуюча схема дії, яка характеризує процес взаємодії та перевтілення богів старої віри в демонів нової віри.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію