ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олеся Овчар (1977) /
Проза
Життєвий урок однієї овечки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Життєвий урок однієї овечки
Ой, Юлечко. Усі грішні зайвими амбіціями. І я хотіла наговорити непотрібного. Але завжди намагаюся тверезо дивитися на речі і робити потрібні висновки. Хотіла було образитися за назву “овечки”. Та гадаю, зважаючи на Твій язичок, це можна прийняти за похвалу. Можна і я себе до овечок віднесу? Все обдумавши, я вирішила поділитися життєвими уроками. Тому це і пишу. Це не є літературний твір. Можливо, комусь справді стануть потрібні мої слова, щоб уникнути зневіри. До речі, заздрість із-за оцінок я вже проходила. Тихенько страждала і плакала в кулак. Але потім навчилася багато чому. Один з уроків тут і напишу.
Поступаю в аспірантуру шанованого ВУЗу шанованого міста. В останній день приймання документів мене повідомляють, що на одному з “цінних паперів” не вистачає печатки. Отже, недійсний. Дорога до чужого міста неблизька. Їду. Заходжу до шанованої пані, яка приймає документи в аспірантуру одного шанованого ВУЗу в отім шанованім місті. Прошу дозволити забрати потрібний документ і на другий день привезти з печаткою. “Доброзичлива” пані відповідає, що всі документи забрав проректор на перевірку і невідомо, коли віддасть. Я хотіла плакати під стіночкою в кулачок. Але доля дала мені поруч мудру і впевнену в собі людину – маму. Вона каже: “Йди до проректора!” Але моя овечка “Бе-е-е!” Як це я, ніхто тут, у цьому ВУЗі, та й у цьому місті взагалі, буду йти до ПРОРЕКТОРА? Ні-і-е-е. Мама сказала, що сама піде. Ну, трошки зачепило мою дорослу гордість. І моя овечка поплелася у чергу під кабінет проректора. Він уважно вислухав мою проблему – не вистачає печатки і я прошу дозволу забрати документ, щоб на наступний день привезти уже з печаткою. І тут проректор каже: ”Давайте свої документи!” А я, наївна душа, відповідаю: ”Та вони ж у ВАС!” Він був чоловік мудрий, зрозумів усе сам. При мені (чужій, сірій, незнайомці з невеличкого містечка !!!) викликав оту пані разом з МОЇМИ документами. Очна ставка :-) Пані їх принесла і на ній не було видно жодних слідів сорому чи сум’яття. Проректор дав мені потрібний документ. Я на радощах: “Завтра привезу!” А він: “Ні! Привезете уже на екзамени”. А пані наказав поставити “галочку” про наявність потрібного документа.
Наголошую: це був абсолютно чужий мені чоловік, який займав високу посаду у шанованому ВУЗі одного шанованого міста.
І тоді овечка зрозуміла: на світі Є добрі і доброзичливі люди! Точно так само і навпаки. Але оте “навпаки” знають всі. А я знаю і оте “Є”!
Я багато тоді зрозуміла. І коли хочеться “без вини винуватою” овечкою плакати в кулачок під стіночкою, я згадую цей випадок...
2009
p.s.Та пані протягом усього мого навчання в аспрантурі ставилася до мене стримано уважно (до інших - зовсім ні). Вона напевне думала, що у мене з проректором "щось є". Ха-ха! Кожен думає в міру своєї розпущеності.
Поступаю в аспірантуру шанованого ВУЗу шанованого міста. В останній день приймання документів мене повідомляють, що на одному з “цінних паперів” не вистачає печатки. Отже, недійсний. Дорога до чужого міста неблизька. Їду. Заходжу до шанованої пані, яка приймає документи в аспірантуру одного шанованого ВУЗу в отім шанованім місті. Прошу дозволити забрати потрібний документ і на другий день привезти з печаткою. “Доброзичлива” пані відповідає, що всі документи забрав проректор на перевірку і невідомо, коли віддасть. Я хотіла плакати під стіночкою в кулачок. Але доля дала мені поруч мудру і впевнену в собі людину – маму. Вона каже: “Йди до проректора!” Але моя овечка “Бе-е-е!” Як це я, ніхто тут, у цьому ВУЗі, та й у цьому місті взагалі, буду йти до ПРОРЕКТОРА? Ні-і-е-е. Мама сказала, що сама піде. Ну, трошки зачепило мою дорослу гордість. І моя овечка поплелася у чергу під кабінет проректора. Він уважно вислухав мою проблему – не вистачає печатки і я прошу дозволу забрати документ, щоб на наступний день привезти уже з печаткою. І тут проректор каже: ”Давайте свої документи!” А я, наївна душа, відповідаю: ”Та вони ж у ВАС!” Він був чоловік мудрий, зрозумів усе сам. При мені (чужій, сірій, незнайомці з невеличкого містечка !!!) викликав оту пані разом з МОЇМИ документами. Очна ставка :-) Пані їх принесла і на ній не було видно жодних слідів сорому чи сум’яття. Проректор дав мені потрібний документ. Я на радощах: “Завтра привезу!” А він: “Ні! Привезете уже на екзамени”. А пані наказав поставити “галочку” про наявність потрібного документа.
Наголошую: це був абсолютно чужий мені чоловік, який займав високу посаду у шанованому ВУЗі одного шанованого міста.
І тоді овечка зрозуміла: на світі Є добрі і доброзичливі люди! Точно так само і навпаки. Але оте “навпаки” знають всі. А я знаю і оте “Є”!
Я багато тоді зрозуміла. І коли хочеться “без вини винуватою” овечкою плакати в кулачок під стіночкою, я згадую цей випадок...
2009
p.s.Та пані протягом усього мого навчання в аспрантурі ставилася до мене стримано уважно (до інших - зовсім ні). Вона напевне думала, що у мене з проректором "щось є". Ха-ха! Кожен думає в міру своєї розпущеності.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : навіяне розмовою з Юлією ЗотовоюДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію