ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Мрії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мрії
Я боюсь про тебе думати...
Але займаюся цим небезпечним заняттям. Це як старі труби, по яким тече вода, але варто змінити тиск , і десь прорве.
Сьогодні знов про тебе згадувала –надцять разів, тобто не згадувала, бо й не забувала, просто видалась вільна хвилина, і я вирішила трохи помріяти. Це «трохи» зайняло майже весь день мого свідомого і несвідомого існування.
Виїхала зі знайомими на море, з думкою про тебе ступила на пісок босоніж. От, уяви, як гарно було б нам разом йти цим пляжем вдосвіта, взявшись за руки, що не крок, то пестощі, поцілунки, обійми...
Знімаю з себе сукню, коротку, з тонкого індійського батисту...вона тобі б сподобалась...точніше, я б тебе звела з розуму глибоким декольте. Переодягаю на себе купальник. Знаєш, я б з радістю з тобою опинилась на безлюдному пляжі й купалась би в тому, в чому народила мама))
Я вже відчуваю твій захоплений погляд, не втрачай голову!
Жену думки про тебе. Йду в напрямку моря, кожен крок відчуваю по-новому, вітер тріпає моє волосся, грається, ніжно цілує тіло. Цікаво, а твої цілунки такі ж ніжні, ніби помахи крилець метеликів? Чи пристрасні, гарячі, як поцілунки опівденного сонця?
Стараюсь про це не думати. Заходжу у море. Чиста, прохолодна свіжість кольору індійської бірюзи огортає мене.
Тіло приймає це як дарунок, а я – аж до «мурашок» шкірою, як тоді, коли вперше ми лишились наодинці.
Намагаюсь пропливти якомога далі, ніби шукаю в глибині порятунок від...здогадуєшся. Але море у змові з тобою, не хоче глибшати так швидко, як я того бажаю, тому я кидаю ту марну справу, і йду пішки на глибину.
Та хіба може глибина моря зрівнятися з глиною мої переживань щодо тебе?
Пірнаю на дно, втамовую емоції шляхом загострення інстинктів самозбереження. Вириваюсь з води, на повні груди хапаю повітря. А ти...ти лишився, як і був. Не примара, не вигаданий образ, а цілком реальний, той, хто цікавий мені.
Роблю ще кілька занурень, прямую до берега.
Прозорі медузи кружляють у воді, візерунки на шапочках виглядають ніби весільні пишні сукні.
Досить мріяти, - говорю собі, але не припиняю.
Лягаю на розпечений пісок, але твоя пристрасть є ще більш гарячою, тому намагаюся звикати. Заплющую очі, і помічаю, що навіть у сні думки мої з тобою поруч. Я не хочу прокидатися! Адже тут, в реальному світі, нас роз’єднали сотні кілометрів, але якщо б ми і заходились на відстані звуку дихання, то я усвідомлюю, наскільки ми далекі! І цю відстань в змозі скоротити лише ти, тому...Я чекатиму, мабуть, поки станеться зближення двох планет.
Але займаюся цим небезпечним заняттям. Це як старі труби, по яким тече вода, але варто змінити тиск , і десь прорве.
Сьогодні знов про тебе згадувала –надцять разів, тобто не згадувала, бо й не забувала, просто видалась вільна хвилина, і я вирішила трохи помріяти. Це «трохи» зайняло майже весь день мого свідомого і несвідомого існування.
Виїхала зі знайомими на море, з думкою про тебе ступила на пісок босоніж. От, уяви, як гарно було б нам разом йти цим пляжем вдосвіта, взявшись за руки, що не крок, то пестощі, поцілунки, обійми...
Знімаю з себе сукню, коротку, з тонкого індійського батисту...вона тобі б сподобалась...точніше, я б тебе звела з розуму глибоким декольте. Переодягаю на себе купальник. Знаєш, я б з радістю з тобою опинилась на безлюдному пляжі й купалась би в тому, в чому народила мама))
Я вже відчуваю твій захоплений погляд, не втрачай голову!
Жену думки про тебе. Йду в напрямку моря, кожен крок відчуваю по-новому, вітер тріпає моє волосся, грається, ніжно цілує тіло. Цікаво, а твої цілунки такі ж ніжні, ніби помахи крилець метеликів? Чи пристрасні, гарячі, як поцілунки опівденного сонця?
Стараюсь про це не думати. Заходжу у море. Чиста, прохолодна свіжість кольору індійської бірюзи огортає мене.
Тіло приймає це як дарунок, а я – аж до «мурашок» шкірою, як тоді, коли вперше ми лишились наодинці.
Намагаюсь пропливти якомога далі, ніби шукаю в глибині порятунок від...здогадуєшся. Але море у змові з тобою, не хоче глибшати так швидко, як я того бажаю, тому я кидаю ту марну справу, і йду пішки на глибину.
Та хіба може глибина моря зрівнятися з глиною мої переживань щодо тебе?
Пірнаю на дно, втамовую емоції шляхом загострення інстинктів самозбереження. Вириваюсь з води, на повні груди хапаю повітря. А ти...ти лишився, як і був. Не примара, не вигаданий образ, а цілком реальний, той, хто цікавий мені.
Роблю ще кілька занурень, прямую до берега.
Прозорі медузи кружляють у воді, візерунки на шапочках виглядають ніби весільні пишні сукні.
Досить мріяти, - говорю собі, але не припиняю.
Лягаю на розпечений пісок, але твоя пристрасть є ще більш гарячою, тому намагаюся звикати. Заплющую очі, і помічаю, що навіть у сні думки мої з тобою поруч. Я не хочу прокидатися! Адже тут, в реальному світі, нас роз’єднали сотні кілометрів, але якщо б ми і заходились на відстані звуку дихання, то я усвідомлюю, наскільки ми далекі! І цю відстань в змозі скоротити лише ти, тому...Я чекатиму, мабуть, поки станеться зближення двох планет.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію