ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ефери Тау (1983) / Проза

 Я люблю тебя
Резар* устало опустил голову на руки и закрыл глаза. Он слушал. Из коридора за дверьми его кабинета раздавались шаги уходящих сотрудников. За окном машинами гудела автострада. А внутри надрывно кричало отчаяние. Его никто не мог слышать, один лишь Резар разрывался от этого крика.
Дубовый стол под локтями служил слабой опорой, полупустая бутылка коньяка не прельщала более возможностью недолговременного забытья.
Резар откинулся в кожаном кресле и закурил. Лента дрожащего дыма заставляла глаза слезиться, и Резар думал, что в дыме растворяется вся его жизнь. Пустая и ничтожная. Низменная и бессмысленная. Призрачная и мимолетная, словно проносящийся мимо поезд-«экспресс».
Резар горько усмехнулся, представив себя на пустом перроне. Как же это могло случиться - что он не успел на поезд собственной жизни?
Сигарета обожгла пальцы. Резар выронил её на дорогой паркетный пол и потянулся за следующей. Перед его мысленным взором мелькал, удаляясь, черный квадрат последнего вагона.
-Да, - выдохнул Резар. –Всё кончено.

Протянув левую руку, он выдвинул верхнюю шуфляду стола. Там, поверх папки с бумагами, лежал предмет, аккуратно завёрнутый в белую байку. Резар горько взглянул на него и отвернул края ткани. «Кольт» блеснул сталью в свете настольной лампы.
Резар стиснул зубы, чувство глубокой жалости к себе охватило его. Вместе с тем, в нем утвердилась решимость. Решимость относительно правильности своего выбора.

Бросив сигарету, Резар достал оружие и ещё некоторое время смотрел на него.
Рукоятка была холодной. Ладонь – тоже.
Резар снял «Кольт» с предохранителя. Разве мог он подумать лет десять тому назад, будучи успешным выпускником университета, что станет самоубийцей?
Резару стало страшно, но принятое решение казалось единственно возможным и потому – единственно верным.

Резар поднял пистолет на уровень лица. В тот момент он, казалось, понял значение фразы «остановка мира». Всё перестало иметь значение. Растворилось, исчезло, стало неясным мутным фоном. Остался лишь он, Резар, да ждущее своего выхода избавление.
Резар выдохнул и положил указательный палец на курок. Мелкая дрожь сотрясала его плечи. Резар зажмурился и до боли закусил нижнюю губу.

Вдруг зазвонил телефон.
«Ну, прямо, киношная сцена», - подумал Резар, глядя на аппарат.
Телефон продолжал настойчиво звонить.

__________________
resurrection - воскресение






Резар выпустил задержанный в легких воздух, положил «кольт» на стол и поднял трубку.
-Да.


-Здравствуй, -сказал красивый женский голос. – Это я. Звоню, чтобы поблагодарить тебя. Сидя сегодня утром на берегу моря, я вдруг поняла, как же это здорово, что ты есть. Именно за это я и благодарю тебя. Посредством тебя я открыла очень многое. И себя – в том числе…


Голос в трубке умолк. Резар открыл рот, чтобы задать вопрос, но на том конце снова заговорили.
-Я люблю тебя. Люблю. И уже только ради этого стоит заново просыпаться каждый день. Жить, чтобы не смотря ни на что открывать свою любовь снова и снова, познавать её: в себе, в тебе, во Вселенной. Ты – мой Путь, и я не побоюсь пройти его до конца. Любовь моя ни в коей мере не отяготит тебя, как крылья не отягощают птицу, но дарят ей радость парения. Прости мне мою обиду и прими мой подарок. Я не верю, что любовь создана для того, чтобы, не распустившись, погибнуть. Помоги же мне вырастить этот прекрасный цветок, семя которого есть в каждом из нас. Не дай ему погибнуть – что же тогда будет с миром? Я люблю тебя.

Резар через силу сглотнул и выдохнул в трубку:
-Кто это?

Девушка на другом конце провода смутилась, только сейчас поняв свою ошибку.
-О, простите, пожалуйста, - тихо сказала она. – Кажется, я ошиблась номером.

Резар послушал гудки и положил трубку. Встав с кресла, он подошёл к окну и распахнул его настежь. Звёзды были прекрасны.
«А ведь она права!» - подумал Резар.
И улыбнулся.

05.10.2003




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-19 12:02:48
Переглядів сторінки твору 1362
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.412 / 5.5  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.06.29 09:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
НаЗаР КуЧеР (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-19 12:22:57 ]
В стилі доброго старога детектива! Згадав чомусь собі Джеймса Хедли Чейза))) Класно!!!