ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.11
22:46
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
2024.05.11
20:58
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
2024.05.11
13:21
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
2024.05.11
06:12
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
2024.05.11
05:31
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
2024.05.10
14:43
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
2024.05.10
12:55
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
2024.05.10
10:02
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
2024.05.10
05:42
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
2024.05.09
21:35
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
2024.05.09
20:14
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
2024.05.09
20:09
Обоз великий вулицею мчав.
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
2024.05.09
12:44
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
2024.05.09
11:48
Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
2024.05.09
07:54
Як тільки зацвітає виноград,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:
Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:
Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,
2024.05.09
06:54
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ксенія Лис (1963) /
Проза
АЛИЧА
-Ой, вже й не знаю, що мені й робити? – вбігла у відділ заплакана Марта. –І треба ж було,самій собі такі проблеми знайти? Ой, порадьте щось, бо вони мене з”їдять!!!
- На, випий води, - підвелась з-за столу Олеся.- Спокійно...Хто вони?
Виявляється перед Паскою господарна Мартуся вирішила зрізати гілочки аличі, які вже виросли майже в рівень її балкона на першому поверсі. А так як корінці вибились з-під балкону, насадження дике, Мартуся і думки не мала, що це комусь може не сподобатись. Озброївшись пилкою, бо живе воно самотньо і звикла все робити сама, газдиня вийшла на подвір”я. Та тільки но зігнулась над аличею, як звідкись прибігли аж три жінки. З криками і обзиваннями, одна з них вихопила в Марти пилку, та не втримала рівноваги на мокрій траві і...гепнула на землю. Але швидко піднялась, жбурнула у Марту пилку і зі словами: ”Ти ще мене запам”ятаєш! Я тебе навчу як наш парк рубати!”- побігла у сусідній будинок.
Розплакалась Мартуся, вже й не до аличі і повернулась до хати.Та через кілька хвилин пролунав дзвінок.На порозі – міліціонер!
- Що, громадяночко, справу на вас відкривати будемо. Побили ви жінку.І свідки є.
- -Йой! – та де ж би я била? Я сама недавно після важкої операції. Йой, та що ви таке кажете?
- -Нічого не знаю! Свідки кажуть, побили.
- -Пане міліціянте, та ще нічого ніде не написано. Може й не пишіть? А я вам що маю віддам – ось нате сто гривень.
- -Ну добре, - змилосердився маліціянт, швидко ховаючи купюру у кишеню кителя, я там, зрештою не був, а жінки такі створіння, чого не наплещуть одна на одну.
- -От і добре! До побачення, щасливий свят – провела його до виходу Марта.
- -Ну й чого далі ревеш? – обірвала розповідь Олеся. - Подумаєш, ну, дурна, звичайно, що гроші віддала, та все вже закінчилось.
- --Та де там! – втирала сльози Марта. –Виявляється все тільки починалось.
Відразу після Паски подзвонив мені на стаціонарний телефон дільничий інспектор, чи яке його там. Я ще подумала, а той, перед Паскою хто був? Та Бог з ним! От подзвонив цей та й каже, справу на вас відкриваємо, прийдіть ввечері в ЖЕК.Я прийшла. Ви ж мене знаєте, ніколи, Богу дякувати, з міліцією нічого не мала. От прийшла та й питаю: ”Ви наш дільничий, а як вас звати, пане лейтенант?
А він мені:
- Це справи не стосується! Ось, каже, висновок лікарів, ви нанесли громадянці тілесні ушкодження, в неї струс мозку, гематоми. І все це при свідках.
- Та які гематоми? Вона сама в мене пилку вихопила та й на землю впала...
-Досить! А свідки у вас є? Отож-бо! А в неї є! Одним словом, або полюбовно все вирішуємо, або в суд.
-А як це полюбовно, - питаю, дурну з себе роблю. А сама думаю, ну стільки захоче? Сто доларів?
- Ну їй на лікування три тисячі і мені за турботу - вісімсот.
-Оце ж бо, думаю, не слабо алича вартує!, а сама кажу: ”То дайте її телефон, може за меншу суму владнаємо справу.
-Ніяких телефонів! – розсердився дільничий. Зв”язок через мене.Даю вам два дні, а потім будемо відкривати кримінальну справу. Ось вам мій номер телефону, йдіть і думайте!
-Уявляєте, дівчата?
-Ну ти й даєш! – розізлилася Олеся. – Ти ж фактично погодилась платити. І платити то , питається, за що?!! Тебе з елементарно розводять!
-Вони ж мене зацькують! – аж вигукнула Марта. – та в той, перший вечір я виплакалась і поїхала до сестри. Трохи заспокоїлась, та й подумала, що вранці ж на роботу і вернулась.Заходжу у під”зд, а там мужик якийсь крутиться перед моїми дверима. Питаю: ”Ви когось шукаєте?” А він мені:
-А ти шо тут одна живеш? – і чхур на вулицю...
Я відкривати двері, а замок якимось сміттям забитий.Я до сусідів.Добре, там чоловік тямущий, відкрив мої двері, ще й замок повністю розібрав і зібрав. А після Паски що я мала? У всьому будинку було світло, а в мене ні. Викликала ремонтників, так у щитку від моєї квартири якісь дроти були перерізані!
-А ти подавай на ту агресорку в суд. І все це опиши – озвалась третя співробітниця Рома.
- Так то воно так, та свідків в Марти нема, попробуй доведи, що це тої тьотки робота. – втрулилась Олеся.-А я вам не розповідала, як багато років тому з міліцією мала справу? Минув десь рік після розлучення. Все ніби вляглося. Ввечері пришкандибав мій колишній.А я, дурна, ж бачила, що п”яний, і чого було впускати? Мене, правда, не рухав, але зі скандалом почав все в хаті трощити. Понищив декілька книжок, а решта пожбурляв об стіни, сервант перекинув, посуд побив. За тим шумом, мені вдалося вибігти на сходову клітку і закрити за собою двері. Думаю, нікуди ж він не дінеться, ключів в нього нема, та й, все таки, сьомий поверх.Вибігла на вулицю, а тут патруль.Так і так, кажу, поможіть, заберіть його з хати. А вони:” „А він у вас хто?”
-Юрист. – кажу.
Може це вони так не любляться – менти і юристи, але після цих слів вони, навіть із якимось задоволенням прийшли зі мною до квартири і забрати його з собою. Але, не минуло й двох годин, як дзвонить колишній і кричить у трубку, що зараз повернеться, що його, мовляв відпустили, а я зараз за все і відповім, бо ще й на нього, сяка-така, заяву написала.
Я звичайно, відразу ж дзвоню у міліцію.
-Як ви його в такому стані відпустили? Я ж заяву написала!
А мені так у писок:
-А ти шо прем”єр-міністр, щоб МИ ТОБІ ЙОГО ТРИМАЛИ?
-Ось так! Я потім два тижні у квартирах друзів і знайомих ночувала. Боялась до хати повертатись, - закінчила розповідь Олеся.
-Ну не всі такі! – озвалась Рома із свого озелененого куточка кімнати. –Я недавно зустріла свого однокласника, такий тихий трійошник був.Тепер, виявляється полковник! Коли його побачила, про себе аж засміялась, ну як у Пугачової:”Прямо настоящий полковник...”.От знайду його візитку в поїдемо до нього, правда, Марта?
-Поїдемо, а що ж робити – погодилась Марта.
Ввечері цього ж дня жінки відправились у райвідділ міліції. Полковний якраз чергував. Жінок пропустили всередину приміщення, але, як згодом виявилось, з однією метою – полковнику-то підписів бракувало...
-Слухай, а він ж нас елементарно використав. Попались дві дурні, от і „ПоЙнятими, -каже, будете”. Він ж нічого конкретно не сказав, нічого не порадив, нічим не допоміг – розпачливо констатувала Марта, повертаючись із райвідділка.
- Не кажи, думаєш, що я не розумію, - відповіла Рома.- Яка ж я наївна! – Та він би, з його-то розумовими здібностями, ніяк не був би полковником, якщо б щось сам вирішував, чи, не дай Бог, на щось наривався...
-А ти зауважила, - раптом всміхнулась Марта, - що той міліціонер, який ніяк не міг колодку на грати повісити, навіть чимось подібний до того алкаша, якого з паленою горілкою впіймали? І тому і тому руки трясуться, писки аж чорні, тільки один у даний момент у формі і тимчасово тверезий, а другий без форми і тимчасово п”яний.
-Ой, не кажи! – засмутилась Рома. – Нічим я тобі не допомогла!
-Та що має бути, те буде! - відповіла Марта. - Страшно мені до своєї квартири повертатись. Можна я в тебе заночую?
-Звичайно, хоч чимось тобі допоможу - погодилась Рома. -
Зранку Марту з Ромою зустріла задоволена собою Олеся.
-Дівчата, я придумала. підемо до мого нового сусіда. Він недавно мешкає у нашому будинку, юрист, вже пенсіонер, але кажуть, різні справи крутив. Здається він навіть якийсь заслужений чи почесний чогось там. Я так подумала, якщо мент мента не рушить, то, може, юрист. Га?
Йшла друга доба, надана Марті, на роздуми.
Ввечері, після роботи Олеся з Мартою відправились до дідуся. Він, здається, навіть зрадів, випадковим гостям.
o А номер телефону цього діяча у формі у вас є? – звернувся він до Марти.
– Є, він ж казав через два дні йому подзвонити – Марта почала шукати у торбинці потрібний клаптик паперу.
-Давайте, зараз я вам покажу як треба з такими типами говорити – як засяяв дідусь. Миттєво він перевтілився із гостинного пенсіонера на неприступного функціонера. За декілька речень телефонної розмови проблема була вирішена. Лейтенант вибачався і клявся, що більше так не буде.
Олеся з Мартою аж заціпеніли!
-Ви ж чарівник! – першою прийшла до себе Олеся.
-Вважайте, що заслужений чарівник – хитро всміхнувся дідусь.
Минув місяць. Періодично Рома з Олесею нагадують Марті про аличу.
o -Ти б у ЖЕК заяву написала, щоб прийшли і законно знищили цю дичку. Ми ж тобі в інтернеті показували документи, де написано, що п”ять метрів від будинку ніяких деревонасаджень не має бути.
o –Ой, я стільки тоді пережила, то нехай поки-що росте. – Марта всхміхнулась, -а, зрештою вона в мене як символ. Повірте, хоча й з вашою допомогою, але я, мабуть, вперше себе захистила! Мені здається, що з цією аличею а ніби стала сильнішою.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АЛИЧА
-Ой, вже й не знаю, що мені й робити? – вбігла у відділ заплакана Марта. –І треба ж було,самій собі такі проблеми знайти? Ой, порадьте щось, бо вони мене з”їдять!!!
- На, випий води, - підвелась з-за столу Олеся.- Спокійно...Хто вони?
Виявляється перед Паскою господарна Мартуся вирішила зрізати гілочки аличі, які вже виросли майже в рівень її балкона на першому поверсі. А так як корінці вибились з-під балкону, насадження дике, Мартуся і думки не мала, що це комусь може не сподобатись. Озброївшись пилкою, бо живе воно самотньо і звикла все робити сама, газдиня вийшла на подвір”я. Та тільки но зігнулась над аличею, як звідкись прибігли аж три жінки. З криками і обзиваннями, одна з них вихопила в Марти пилку, та не втримала рівноваги на мокрій траві і...гепнула на землю. Але швидко піднялась, жбурнула у Марту пилку і зі словами: ”Ти ще мене запам”ятаєш! Я тебе навчу як наш парк рубати!”- побігла у сусідній будинок.
Розплакалась Мартуся, вже й не до аличі і повернулась до хати.Та через кілька хвилин пролунав дзвінок.На порозі – міліціонер!
- Що, громадяночко, справу на вас відкривати будемо. Побили ви жінку.І свідки є.
- -Йой! – та де ж би я била? Я сама недавно після важкої операції. Йой, та що ви таке кажете?
- -Нічого не знаю! Свідки кажуть, побили.
- -Пане міліціянте, та ще нічого ніде не написано. Може й не пишіть? А я вам що маю віддам – ось нате сто гривень.
- -Ну добре, - змилосердився маліціянт, швидко ховаючи купюру у кишеню кителя, я там, зрештою не був, а жінки такі створіння, чого не наплещуть одна на одну.
- -От і добре! До побачення, щасливий свят – провела його до виходу Марта.
- -Ну й чого далі ревеш? – обірвала розповідь Олеся. - Подумаєш, ну, дурна, звичайно, що гроші віддала, та все вже закінчилось.
- --Та де там! – втирала сльози Марта. –Виявляється все тільки починалось.
Відразу після Паски подзвонив мені на стаціонарний телефон дільничий інспектор, чи яке його там. Я ще подумала, а той, перед Паскою хто був? Та Бог з ним! От подзвонив цей та й каже, справу на вас відкриваємо, прийдіть ввечері в ЖЕК.Я прийшла. Ви ж мене знаєте, ніколи, Богу дякувати, з міліцією нічого не мала. От прийшла та й питаю: ”Ви наш дільничий, а як вас звати, пане лейтенант?
А він мені:
- Це справи не стосується! Ось, каже, висновок лікарів, ви нанесли громадянці тілесні ушкодження, в неї струс мозку, гематоми. І все це при свідках.
- Та які гематоми? Вона сама в мене пилку вихопила та й на землю впала...
-Досить! А свідки у вас є? Отож-бо! А в неї є! Одним словом, або полюбовно все вирішуємо, або в суд.
-А як це полюбовно, - питаю, дурну з себе роблю. А сама думаю, ну стільки захоче? Сто доларів?
- Ну їй на лікування три тисячі і мені за турботу - вісімсот.
-Оце ж бо, думаю, не слабо алича вартує!, а сама кажу: ”То дайте її телефон, може за меншу суму владнаємо справу.
-Ніяких телефонів! – розсердився дільничий. Зв”язок через мене.Даю вам два дні, а потім будемо відкривати кримінальну справу. Ось вам мій номер телефону, йдіть і думайте!
-Уявляєте, дівчата?
-Ну ти й даєш! – розізлилася Олеся. – Ти ж фактично погодилась платити. І платити то , питається, за що?!! Тебе з елементарно розводять!
-Вони ж мене зацькують! – аж вигукнула Марта. – та в той, перший вечір я виплакалась і поїхала до сестри. Трохи заспокоїлась, та й подумала, що вранці ж на роботу і вернулась.Заходжу у під”зд, а там мужик якийсь крутиться перед моїми дверима. Питаю: ”Ви когось шукаєте?” А він мені:
-А ти шо тут одна живеш? – і чхур на вулицю...
Я відкривати двері, а замок якимось сміттям забитий.Я до сусідів.Добре, там чоловік тямущий, відкрив мої двері, ще й замок повністю розібрав і зібрав. А після Паски що я мала? У всьому будинку було світло, а в мене ні. Викликала ремонтників, так у щитку від моєї квартири якісь дроти були перерізані!
-А ти подавай на ту агресорку в суд. І все це опиши – озвалась третя співробітниця Рома.
- Так то воно так, та свідків в Марти нема, попробуй доведи, що це тої тьотки робота. – втрулилась Олеся.-А я вам не розповідала, як багато років тому з міліцією мала справу? Минув десь рік після розлучення. Все ніби вляглося. Ввечері пришкандибав мій колишній.А я, дурна, ж бачила, що п”яний, і чого було впускати? Мене, правда, не рухав, але зі скандалом почав все в хаті трощити. Понищив декілька книжок, а решта пожбурляв об стіни, сервант перекинув, посуд побив. За тим шумом, мені вдалося вибігти на сходову клітку і закрити за собою двері. Думаю, нікуди ж він не дінеться, ключів в нього нема, та й, все таки, сьомий поверх.Вибігла на вулицю, а тут патруль.Так і так, кажу, поможіть, заберіть його з хати. А вони:” „А він у вас хто?”
-Юрист. – кажу.
Може це вони так не любляться – менти і юристи, але після цих слів вони, навіть із якимось задоволенням прийшли зі мною до квартири і забрати його з собою. Але, не минуло й двох годин, як дзвонить колишній і кричить у трубку, що зараз повернеться, що його, мовляв відпустили, а я зараз за все і відповім, бо ще й на нього, сяка-така, заяву написала.
Я звичайно, відразу ж дзвоню у міліцію.
-Як ви його в такому стані відпустили? Я ж заяву написала!
А мені так у писок:
-А ти шо прем”єр-міністр, щоб МИ ТОБІ ЙОГО ТРИМАЛИ?
-Ось так! Я потім два тижні у квартирах друзів і знайомих ночувала. Боялась до хати повертатись, - закінчила розповідь Олеся.
-Ну не всі такі! – озвалась Рома із свого озелененого куточка кімнати. –Я недавно зустріла свого однокласника, такий тихий трійошник був.Тепер, виявляється полковник! Коли його побачила, про себе аж засміялась, ну як у Пугачової:”Прямо настоящий полковник...”.От знайду його візитку в поїдемо до нього, правда, Марта?
-Поїдемо, а що ж робити – погодилась Марта.
Ввечері цього ж дня жінки відправились у райвідділ міліції. Полковний якраз чергував. Жінок пропустили всередину приміщення, але, як згодом виявилось, з однією метою – полковнику-то підписів бракувало...
-Слухай, а він ж нас елементарно використав. Попались дві дурні, от і „ПоЙнятими, -каже, будете”. Він ж нічого конкретно не сказав, нічого не порадив, нічим не допоміг – розпачливо констатувала Марта, повертаючись із райвідділка.
- Не кажи, думаєш, що я не розумію, - відповіла Рома.- Яка ж я наївна! – Та він би, з його-то розумовими здібностями, ніяк не був би полковником, якщо б щось сам вирішував, чи, не дай Бог, на щось наривався...
-А ти зауважила, - раптом всміхнулась Марта, - що той міліціонер, який ніяк не міг колодку на грати повісити, навіть чимось подібний до того алкаша, якого з паленою горілкою впіймали? І тому і тому руки трясуться, писки аж чорні, тільки один у даний момент у формі і тимчасово тверезий, а другий без форми і тимчасово п”яний.
-Ой, не кажи! – засмутилась Рома. – Нічим я тобі не допомогла!
-Та що має бути, те буде! - відповіла Марта. - Страшно мені до своєї квартири повертатись. Можна я в тебе заночую?
-Звичайно, хоч чимось тобі допоможу - погодилась Рома. -
Зранку Марту з Ромою зустріла задоволена собою Олеся.
-Дівчата, я придумала. підемо до мого нового сусіда. Він недавно мешкає у нашому будинку, юрист, вже пенсіонер, але кажуть, різні справи крутив. Здається він навіть якийсь заслужений чи почесний чогось там. Я так подумала, якщо мент мента не рушить, то, може, юрист. Га?
Йшла друга доба, надана Марті, на роздуми.
Ввечері, після роботи Олеся з Мартою відправились до дідуся. Він, здається, навіть зрадів, випадковим гостям.
o А номер телефону цього діяча у формі у вас є? – звернувся він до Марти.
– Є, він ж казав через два дні йому подзвонити – Марта почала шукати у торбинці потрібний клаптик паперу.
-Давайте, зараз я вам покажу як треба з такими типами говорити – як засяяв дідусь. Миттєво він перевтілився із гостинного пенсіонера на неприступного функціонера. За декілька речень телефонної розмови проблема була вирішена. Лейтенант вибачався і клявся, що більше так не буде.
Олеся з Мартою аж заціпеніли!
-Ви ж чарівник! – першою прийшла до себе Олеся.
-Вважайте, що заслужений чарівник – хитро всміхнувся дідусь.
Минув місяць. Періодично Рома з Олесею нагадують Марті про аличу.
o -Ти б у ЖЕК заяву написала, щоб прийшли і законно знищили цю дичку. Ми ж тобі в інтернеті показували документи, де написано, що п”ять метрів від будинку ніяких деревонасаджень не має бути.
o –Ой, я стільки тоді пережила, то нехай поки-що росте. – Марта всхміхнулась, -а, зрештою вона в мене як символ. Повірте, хоча й з вашою допомогою, але я, мабуть, вперше себе захистила! Мені здається, що з цією аличею а ніби стала сильнішою.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію