сонце захворіло і вже запізнювалося на небо. запалили ватру, як комунікатор, для коротких новин. ватра теж у сирому й вологому повітрі не могла стати собою. жевріла зірка. небо ж в той час сумно-синьою стрічкою спало в очікуванні свого ясного жовтого доповнення, бо без жовтизни світла сонечка, небо - ніщо, лиш космічна синява. навіть золоті ниви йому не взмозі допомогти, бо їх сяйва видиме лише вдень, яке наразі не може принести сонечко. хоч і хворо в повітрі, енергетика тут, на горизонті, все одно та, що треба, бо хоч не бачиш синьо-жовтого цілісного символізму, ти відчуваєш його атмосферу, потужну енергетику, тільки відкрися і свіло проступить від тебе, із землі. а там, дивись, і сонечко вилізе, мусить здоровим бути. значить буде. можна хотіти і намагатися, для себе ж, не для ворога!