ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Сегеда /
Проза
Алло, це газета?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Алло, це газета?
- Слухайте, як ви можете?
- Та спасибі, помаленьку…
- Та як же ви могли оце таке написати? Оце читаю, і мороз мене тіпає. Ви туто пишете про нашого лідера: «Учора він відвідав село»…
- А що – не доїхав?
- Треба було написати: «Учора Він відвідав село», або даже навіть тако: «ВІН відвідав село». Ви що не знаєте, що Він – месія і на днях врятує народ? Ви ж серйозна газета! Чи ви газет не читаєте, що не знаєте, як правильно писати? Ви другий раз дивіться, бо перестану вас читати і буду вами завертати івасі.
- Та йдіть ви… і пишіть нам. І Ви пишіть, і Він хай пише, і Його Вона…
***
- Алодобридень! Або кличте зразу адвоката, або я вас зараз там всіх обанкротю. Буду з вами судитися, поки вас не закрию, щоб ви знали! Це ж треба було мене так перекрутити! Так уже мене скорчити! Та ви ж мені там вивернули все, що я казав. А я ж казав, що те, що кажу, не пишіть, бо скажу, що не я.
- То так би і казали.
- От я через суд закрию вас, як слон Моську. Я вже газету «Дзеркало села» закрив і досками забив, і ви збирайтесь… А ви там зараз часом мене не записуєте? Що це там у вас клацає? Діктофона включили?
- Нє, це я зубами. Дуже вас боюся. Напишем, що не ви, що не казали, що не ротом, і що ви німий…
***
- Добридня вам бажаю. А прошу, чи можу я мати розмову з паном головним редактором? То ви, я перепрошую, маєте нас за щурів?
- Та ми вас не маєм.
- В десятім числі ви дали за нас матер’ял, і на тім же листі ліворуч додолу маєте замітку за щурів. Читач то потрактує за зневагу і здумає, що ви нас маєте щурами. Нам прикро.
- То ж фото ваше коло вас, а їхнє коло них. Думаєте, наш читач щурів не знає? Чи думаєте, що щурам не прикро?..
***
- Слухайте, ми би просили вас трохи сумлінніше нас висвітлювати.
- Та ви й так не затемнені.
- Ваш журналіст прийшов на наші збори і написав, що ми на початку десятьом роздали. А до кінця і не досидів, пішов писати чи на пиво. І не написав, що ми в кінці п’ятьох послали, а шістьох покрили. Хіба ж так можна?
- То шліть і крийте на початку. Чи нам роздайте, то до кінця досидим…
***
- Здрастуйте, але ви нас так підвели. А ми ж так з вами співпрацювали, ми ж вас так запрошували, ви ж до нас так приходили… Ви ж стільки написали гарно про наших котиків, і про кицьочок, і про котеняток їхніх. Ми ж вам так вірили, одне хотіли подарити. А ви нам, як грім у спину – взяли і написали про їхніх собак! Та ви ж добре знаєте, що собаки їхні воняють і котика нашого чуть не загризли – ми ж вам прес-реліз посилали. Ми з вами більше дружити не будем. І фотки котиків наших не дамо.
- Та не переживайте: як вони вам виздихають, то ми цілий розворот присвятимо…
- Та спасибі, помаленьку…
- Та як же ви могли оце таке написати? Оце читаю, і мороз мене тіпає. Ви туто пишете про нашого лідера: «Учора він відвідав село»…
- А що – не доїхав?
- Треба було написати: «Учора Він відвідав село», або даже навіть тако: «ВІН відвідав село». Ви що не знаєте, що Він – месія і на днях врятує народ? Ви ж серйозна газета! Чи ви газет не читаєте, що не знаєте, як правильно писати? Ви другий раз дивіться, бо перестану вас читати і буду вами завертати івасі.
- Та йдіть ви… і пишіть нам. І Ви пишіть, і Він хай пише, і Його Вона…
***
- Алодобридень! Або кличте зразу адвоката, або я вас зараз там всіх обанкротю. Буду з вами судитися, поки вас не закрию, щоб ви знали! Це ж треба було мене так перекрутити! Так уже мене скорчити! Та ви ж мені там вивернули все, що я казав. А я ж казав, що те, що кажу, не пишіть, бо скажу, що не я.
- То так би і казали.
- От я через суд закрию вас, як слон Моську. Я вже газету «Дзеркало села» закрив і досками забив, і ви збирайтесь… А ви там зараз часом мене не записуєте? Що це там у вас клацає? Діктофона включили?
- Нє, це я зубами. Дуже вас боюся. Напишем, що не ви, що не казали, що не ротом, і що ви німий…
***
- Добридня вам бажаю. А прошу, чи можу я мати розмову з паном головним редактором? То ви, я перепрошую, маєте нас за щурів?
- Та ми вас не маєм.
- В десятім числі ви дали за нас матер’ял, і на тім же листі ліворуч додолу маєте замітку за щурів. Читач то потрактує за зневагу і здумає, що ви нас маєте щурами. Нам прикро.
- То ж фото ваше коло вас, а їхнє коло них. Думаєте, наш читач щурів не знає? Чи думаєте, що щурам не прикро?..
***
- Слухайте, ми би просили вас трохи сумлінніше нас висвітлювати.
- Та ви й так не затемнені.
- Ваш журналіст прийшов на наші збори і написав, що ми на початку десятьом роздали. А до кінця і не досидів, пішов писати чи на пиво. І не написав, що ми в кінці п’ятьох послали, а шістьох покрили. Хіба ж так можна?
- То шліть і крийте на початку. Чи нам роздайте, то до кінця досидим…
***
- Здрастуйте, але ви нас так підвели. А ми ж так з вами співпрацювали, ми ж вас так запрошували, ви ж до нас так приходили… Ви ж стільки написали гарно про наших котиків, і про кицьочок, і про котеняток їхніх. Ми ж вам так вірили, одне хотіли подарити. А ви нам, як грім у спину – взяли і написали про їхніх собак! Та ви ж добре знаєте, що собаки їхні воняють і котика нашого чуть не загризли – ми ж вам прес-реліз посилали. Ми з вами більше дружити не будем. І фотки котиків наших не дамо.
- Та не переживайте: як вони вам виздихають, то ми цілий розворот присвятимо…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію