ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Святослава Лученко (1970) /
Проза
Мовою твого мовчання
Лампада місяця дотліває в далечині щербатим окрайцем..Буря панує Містом вже кілька днів, зрідка ненадовго вщухаючи та з новою силою розгойдуючи склепіння розкуйовджених небес.Почуваюся так само непевно..розхристана душа,гнана кудись вітрами протилежності, ледь тамована тривога на споді..Майже непомітна мряка дощу вибілює простір, сірий та нецікавий день такою ж рідкою мжичкою добігає кінця, і топиться у хвилях вечора.Втопити тугу..розігнати сум..розірвати пута непевності! Заглушити голос рваного вітрами серця..
Мовчання..Сьогодні мені так дивно хочеться мовчати,схопити цю мить і гойдати її на руках, дивитися,як засинає мокре листя за вікном..Там, де мій сон ладнає чудового намета і кличе,кличе..Гойдається повітря, грає щось монотонне вітер..Це наша з ним вічна “розмова ні про що” і про “все на світі”, вона триває доти,доки горить ліхтар у сусідньому дворі, доки маленькі тіні домовиків блукають затишними оселями..
Здогадатися чи згадати? Дізнатися чи відчути? Якийсь поштовх..Ось зажеврів під руками зовні нікчемний брухт..Давно не заглядала..Ні,не те..Ще,далі..Здається..дивно..таке знайоме відчуття..Ні,не може бути..Та, дарма – спробувати не важко. А потім просто живеш, не чекаючи,не знаючи, поки..
Відображення дзеркал скрізь по-різному неправдиві - відображення Його обличча не може збрехати.Знаю це напевне..Бачу..Бачу непрохідну самоту свого дитинства,коли погляд говорить і зітхає і сподівається,хоч може краєчком,самим потаємним куточком,вільним від величезної тіні Страху.Бачу відблиск своєї рухливої юності,коли так хочеться все змінити,так хочеться справжнього тепла,що ладен будь-що прийняти на віру і назвати ім”ям Любові. Бачу своє сьогодення: витримане вино Розчарування,яке можна назвати мудрістю,поки..Поки не налетіла буря Чуття,поки не запалився вогник живого Сподівання,знову,не дивлячись ні на що попереднє..
Голос твого мовчання..Гучний і дужий..він перекриває голос вітру,він звучить унісоном бурі у просторі моїх небес..Мовою твого мовчання говорить моє єство..Так давно..Так дивно навчитися говорити мовою людей,говорити гарно й виразно..але чути інший голос в собі..так глибоко..
Падаю у небо швидкого світанкового сну..забуваюся на хвилю..Слухаю..Мовою твого мовчання щебечуть ранні пташки і ховається у світло передсвітанкового неба зблідла подоба місяця..Рівний колір зелені звучить нескінченним камертоном твого мовчання..І я ладнаю струни своєї розстроєної Орфеєвої ліри,намагаюся згадати її первозданний стрій..Згадую..
Світ розламаний на ніч і день,на за і проти..десь,не тут..
Тут він складається у Всесвіт..Мовою твого мовчання..
16 червня 2006 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мовою твого мовчання
Лампада місяця дотліває в далечині щербатим окрайцем..Буря панує Містом вже кілька днів, зрідка ненадовго вщухаючи та з новою силою розгойдуючи склепіння розкуйовджених небес.Почуваюся так само непевно..розхристана душа,гнана кудись вітрами протилежності, ледь тамована тривога на споді..Майже непомітна мряка дощу вибілює простір, сірий та нецікавий день такою ж рідкою мжичкою добігає кінця, і топиться у хвилях вечора.Втопити тугу..розігнати сум..розірвати пута непевності! Заглушити голос рваного вітрами серця..
Мовчання..Сьогодні мені так дивно хочеться мовчати,схопити цю мить і гойдати її на руках, дивитися,як засинає мокре листя за вікном..Там, де мій сон ладнає чудового намета і кличе,кличе..Гойдається повітря, грає щось монотонне вітер..Це наша з ним вічна “розмова ні про що” і про “все на світі”, вона триває доти,доки горить ліхтар у сусідньому дворі, доки маленькі тіні домовиків блукають затишними оселями..
Здогадатися чи згадати? Дізнатися чи відчути? Якийсь поштовх..Ось зажеврів під руками зовні нікчемний брухт..Давно не заглядала..Ні,не те..Ще,далі..Здається..дивно..таке знайоме відчуття..Ні,не може бути..Та, дарма – спробувати не важко. А потім просто живеш, не чекаючи,не знаючи, поки..
Відображення дзеркал скрізь по-різному неправдиві - відображення Його обличча не може збрехати.Знаю це напевне..Бачу..Бачу непрохідну самоту свого дитинства,коли погляд говорить і зітхає і сподівається,хоч може краєчком,самим потаємним куточком,вільним від величезної тіні Страху.Бачу відблиск своєї рухливої юності,коли так хочеться все змінити,так хочеться справжнього тепла,що ладен будь-що прийняти на віру і назвати ім”ям Любові. Бачу своє сьогодення: витримане вино Розчарування,яке можна назвати мудрістю,поки..Поки не налетіла буря Чуття,поки не запалився вогник живого Сподівання,знову,не дивлячись ні на що попереднє..
Голос твого мовчання..Гучний і дужий..він перекриває голос вітру,він звучить унісоном бурі у просторі моїх небес..Мовою твого мовчання говорить моє єство..Так давно..Так дивно навчитися говорити мовою людей,говорити гарно й виразно..але чути інший голос в собі..так глибоко..
Падаю у небо швидкого світанкового сну..забуваюся на хвилю..Слухаю..Мовою твого мовчання щебечуть ранні пташки і ховається у світло передсвітанкового неба зблідла подоба місяця..Рівний колір зелені звучить нескінченним камертоном твого мовчання..І я ладнаю струни своєї розстроєної Орфеєвої ліри,намагаюся згадати її первозданний стрій..Згадую..
Світ розламаний на ніч і день,на за і проти..десь,не тут..
Тут він складається у Всесвіт..Мовою твого мовчання..
16 червня 2006 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію