ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.12
07:42
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От з Юрком, на жаль, я не вгадав.
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От з Юрком, на жаль, я не вгадав.
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
2024.05.12
06:30
У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
2024.05.11
22:46
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
2024.05.11
20:58
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
2024.05.11
13:21
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
2024.05.11
06:12
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
2024.05.11
05:31
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
2024.05.10
14:43
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
2024.05.10
12:55
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
2024.05.10
10:02
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
2024.05.10
05:42
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
2024.05.09
21:35
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
2024.05.09
20:14
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
2024.05.09
20:09
Обоз великий вулицею мчав.
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
2024.05.09
12:44
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
2024.05.09
11:48
Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Роса (1964) /
Критика | Аналітика
Перше враження
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перше враження
Я шукала україномовний сайт. І знайшла цей. Найймовірніше що це випадковість. Але я проіснувала тут уже деякий час. Я не є визначною особистістю, тож і моя творчість не може бути визначною. Скоріш за все це гра, за допомогою якої я розширюю горизонти свого існування. І я намагаюсь пам’ятати про це кожної секунди свого перебування на цих сторінках, бо те, що для мене гра, для когось є дуже серйозною справою. І читаючи вірші, крізь змальовані у них образи, я намагаюсь розгледіти образи, що стоять ЗА ними. Мені байдуже до біографій, особистого життя і навіть думок. Мене цікавить колір, глибина і густина, а можливо, навіть запах і смак душі людини. Хтось скаже, що я намагаюсь препарувати душі. То покажіть мені життєписи письменників та поетів ( і не тільки їх), де б ці бідні душі не препарували, вганяючи, по ходу діла, у шаблон свого бачення. Кожен, хто бодай хоч щось напише, повинен очікувати, що цієї вівісекції йому не оминути. Та у мене є для себе інше, більш затерте, але симпатичніше порівняння: пролітаючи поглядом між більших і менших, яскравіших і тьмяніших, гарячих і холодних зірок я милуюсь їхнім сяйвом і мрію не зустрічати чорних дір. Мені до вподоби ця порівняно невелика і, можливо, не вічна галактика у неозорому всесвіті творчості людства. Такий ось приємний для мого невибагливого сприйняття штамп. Я думаю, що хтось уже написав дисертацію про штампи у мові і сприйнятті світу та їх суспільне значення. А я хочу написати про моє особисте сприйняття сайту, вірніше, того світу, з яким мені цей сайт дає можливість познайомитись. Тільки-но отримавши у подарунок Інтернет я ще не уявляла собі міри нахабності, яку я можу собі тут дозволити. Отримавши під своїм віршем коментар пана Гнєушева я відчула себе маленькою дівчинкою, яку слід поставити у куток. Ні, не з-за того, що написав Володимир Гнєушев мені.. Просто одразу ж потрапила на його сторінку і була вражена цілісністю, конкретністю і вагомістю його образу, не схильного до трансформацій і деформацій, серйозного навіть у гуморі.. Але конкретика виключає гру, а я не вмію бути серйозною довго. Тож поринула далі, вишукуючи сама не знаю чого. Другий образ, на який я натрапила - Леся Романчук. Цей образ викликає у мене якісь подвійні і неконкретні відчуття. Я повертаюсь до її поезії знов і знов, вчитуюсь у вірші і мені здається, ніби вірші і прозу пише пані Леся Романтично-Чуттєва, а на коментарі під ними відповідає Леся Практично-Сьогоденна. І вони у моїй уяві ніяк не хочуть поєднуватись у цілісний образ. І я собі думаю: а чи треба їх поєднувати? Виберу час, перечитаю вірші і закрию сторінку. Ті вірші, які знайдуть відгук у моїй душі, самі складуться у образ. Він буде неповний, але точно мені сподобається. Далі… а далі з’явився мені у моніторі образ Зеньо. Грубувато-простовато-кумедно-мудрий образ, який, попри все, викликає симпатію і цікавість. Він робить життя цього сайту більш справжнім, бо справжнє життя ходить по землі, а не пурхає між зорями.(Можливо тому більшість людей закінчивши школу і забуває про існування Поезії, що сучасне життя просто не залишає їм часу на мандри Чужими світами – вони і власний не завжди встигають осягнути, щоб знайти саме Свій шлях?) Так чи інакше, але образ Зеньо корисний цьому сайту і велика подяка тому, хто створив і продовжує створювати цей образ. Зеньо, Їжаки, Критус, АНТИПО – як би хто до них не ставився, та вони додають сайту родзинок, вирізняючи його між іншими, подібними інтернетівськими ресурсами. І ще одна риса сайту – тут, не тільки друкуються, тут тусуються, і ця тусовка має ознаки колективу, бо будь-який колектив має щось, що його об’єднує (надрукуватись і отримати відгуки), тенденцію до поділу на менші групи по інтересам і ієрархію відносин. Але…сайт розростається, а коли колектив стає занадто великий, він перетворюється на натовп і губить свою індивідуальність. Хоча, можливо, автори як хвилі – то приплинуть, то відхлинуть (1999р.?) А далі знову - образ за образом, що цікаві мені не стільки рівнем поезії, скільки фактурою того, що за нею криється. Але деталізувати ці образи – робота точно безкінечна, мене на це не вистачить. Єдине виключення зроблю для Оксанки Шафоростової – цей образ ще непевний, мерехтливий і чистий. Якби я була ангелом, я б просила у Бога для цієї дитини такої долі, щоб її талант розквіт соняшником найяскравішої зірки на поетичному небосхилі. От і все моє перше враження про перебування на цьому ресурсі. Тільки буде не зовсім чесно, якщо я не додам, що поки я писала, ангел доброзичливості старанно ганяв бісиків скептицизму, що стрибали навколо, намагаючись потрапити мені на плече…
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію