ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО-6, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО-6, або Щоденник Антипоетичного змагання
Не потоплена (як би це комусь не хотілося) бригантина «АНахНамЕтоНадо» тихенько гойдалася у дружелюбних нейтральних водах, очікуючи, доки зійде повінь, щоб продовжити свої мандри до Мису Доброї Надії. Екіпаж разом з капітаном нудьгував. Підкрадалася тяжка хвороба НОСТАЛЬГІЯ. Доктора Нахмана нєудєржімо рвало на родину (тобто, на ПМ). Причому рвало кілька разів на день…
Іноді він забивався в куток і починав тихесенько наспівувати до болю рідні слова:
Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?!
Після цього витирав скупу чоловічу сльозу розросшиміся пейсами… Атмосфера була гнітюча. І екіпаж не витримав, зібрав з якихось уламків пульт дистанційного управління і подивився на капітана з риторичним питанням в очах.
- А-а, була не була, гірше вже не буде! – махнув рукою Нахман.- Вмикай!!!
… І АНТИПО ожив…
___________________________________________________
23.03.08
00.38
ЇЖАКИ нарешті використали свій стоячий рейтинг за призначенням і виповзли на поверхню. Але чи то вимушене воздєржаніє дало себе знати, чи то нетльонки об’їлися, але переплутавши ліки від совісті з проносною мікстурою, випили все разом і, задоволено урча, знову забилися в нору, утягнувши рідні постери Палагеї і Варі…Бідні створіння… Сподіваємось, що їх живучий голчастий організм витримає, і наслідки психотропної зброї під кодовою назвою «Хто з нас кращий патріот» не дадуть себе знати…
03.02 Нічні кошмари прийшли на ПМ у загрозливих спалахах:
людині, як і будь-якому звірю
вогнем спроможний стати на стерню.
10.56 Руйнівний вплив психотропної зброї вже зранку почав викликати у людей якісь дивні, неприродні бажання:
Навчитися давно вже встигли ми
Буть канібалами.
Насторожує певна послідовність автора… Хто ви???
А обідрати з серця шкіру
І з неї скроїти жакет.
11.24 Страшний образ велетня-канібала не відпускає… У кого ще має бути такий шлунок, в який потоком ллється кава?
Ще вчора повінь, а тепер потік
Несе у море, як у шлунок каву.
12.32 Ось воно! Самокритично і весело… І правильно: нащо нам ті царі? Тільки біди від них…
Пісня божевільного
Усіх немає вдома -
Це саме, саме так
У далеч невідому
Летить самотній дах!
Царя давно немає
У голові моїй.
Зате по ній кружляє
Думок веселих рій.
Обідній час проходив на Майстернях у важких роздумах: хто кого куди послав, чи варто туди йти, а головне: ЗА ЧТО, ГЄРАСИМ?!
І ніякої кисневої подушки…
(Далі буде)
Іноді він забивався в куток і починав тихесенько наспівувати до болю рідні слова:
Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?!
Після цього витирав скупу чоловічу сльозу розросшиміся пейсами… Атмосфера була гнітюча. І екіпаж не витримав, зібрав з якихось уламків пульт дистанційного управління і подивився на капітана з риторичним питанням в очах.
- А-а, була не була, гірше вже не буде! – махнув рукою Нахман.- Вмикай!!!
… І АНТИПО ожив…
___________________________________________________
23.03.08
00.38
ЇЖАКИ нарешті використали свій стоячий рейтинг за призначенням і виповзли на поверхню. Але чи то вимушене воздєржаніє дало себе знати, чи то нетльонки об’їлися, але переплутавши ліки від совісті з проносною мікстурою, випили все разом і, задоволено урча, знову забилися в нору, утягнувши рідні постери Палагеї і Варі…Бідні створіння… Сподіваємось, що їх живучий голчастий організм витримає, і наслідки психотропної зброї під кодовою назвою «Хто з нас кращий патріот» не дадуть себе знати…
03.02 Нічні кошмари прийшли на ПМ у загрозливих спалахах:
людині, як і будь-якому звірю
вогнем спроможний стати на стерню.
10.56 Руйнівний вплив психотропної зброї вже зранку почав викликати у людей якісь дивні, неприродні бажання:
Навчитися давно вже встигли ми
Буть канібалами.
Насторожує певна послідовність автора… Хто ви???
А обідрати з серця шкіру
І з неї скроїти жакет.
11.24 Страшний образ велетня-канібала не відпускає… У кого ще має бути такий шлунок, в який потоком ллється кава?
Ще вчора повінь, а тепер потік
Несе у море, як у шлунок каву.
12.32 Ось воно! Самокритично і весело… І правильно: нащо нам ті царі? Тільки біди від них…
Пісня божевільного
Усіх немає вдома -
Це саме, саме так
У далеч невідому
Летить самотній дах!
Царя давно немає
У голові моїй.
Зате по ній кружляє
Думок веселих рій.
Обідній час проходив на Майстернях у важких роздумах: хто кого куди послав, чи варто туди йти, а головне: ЗА ЧТО, ГЄРАСИМ?!
І ніякої кисневої подушки…
(Далі буде)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію