ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Павло Якимчук (1958) /
Критика | Аналітика
Послання до критусіян
Мабуть, всі автори, котрі мають сторінку на цьму сайті сайту не раз читали пародії та дошкульні висміювання слабких віршів від Критуса Нахмана , Чорнявої Жінки та ще декого... Щоб мене краще зрозуміли, написав і я пародію
на оцей вірш Жінки Чорнявої (Предгрозовое):
(російська мова)
Земляничных полян предзакатная кровоточивость,
Изумрудная влажность, прозрачная кожа змеи,
В этот час межвременья почти ничего не случилось,
Только звуки исчезли и спрятались в горле земли.
Только ветер нездешний свою наколдовывал небыль,
Только тени зловещей толпою багрово вились,
В небесах кто-то мрачно давно перетаскивал мебель,
И ворчал по привычке, и лишнее сбрасывал вниз.
В ожидании гнева деревья пониже пригнулись,
Защищаясь руками от высшего в мире суда...
В этот миг, всех прощая, смущённо любя и волнуясь,
На притихшую землю
...................раскаянно
.............................пала
...................................вода...
Непоганий, чесно сказати, вірш
А ось і моя пародія:
............Предчерноженское.
Вовсе времени нет, и почти ничего не случилось,
Только тени взвились и багрово пустились во пляс
Кто-то рявкнул с небес,этим звуком земля подавилась,
В изумрудной грязи змей прозрачною кожей потряс.
И какой то святой в небесах перетаскивал мебель,
Кинул вниз на деревья огромный тяжелый комод.
Ну а ветру то что, он нездешний, он будто бы небыль
Он колдует себе, и меблишка его не берет.
Я узнал старика по ворчания гнусной привычке,
Это Петя святой на деревья обрушил свой шквал,
Руки им поломал, оборвал веток тонких косички,
И притих, и простил
…………………….....и святою
…………………………......водою
…………………………………....обдал.
Що тут зчинилося в коментарях! Хто хоче, подивіться під пародією, а тут я це пропускаю. Залишаю тільки коментар Лесі Романчук і моє послання, в якому висловив своє відношення до "критусіянства".
Леся Романчук:
Вітаю, Павле! Ваша пародія справді краща за оригінал, хоч авторка у цьому не може собі признатися.
Ви влучили у болюче місце. Ви дивитеся усім в очі відкритим чесним поглядом, і не ховаєте імені під псевдо. Ваші вірші справді дотепні, пародії влучні. І це - має відношення до поезії. Ще б ото нагадати вам усім, що сайт таки україномовної поезії.
Чорнява Жінко, чи не здається Вам, що Ви зайшли задалеко? Усі ці пародії - делікатна спроба натякнути - припиніть вакханалію! Ви стали нецікавими більшості відвідувачів сайту. Чи не помічаєте, що з Вами більше ніхто не спілкується! Вигадуєте з нудьги всілякі проекти, які ще далі знаходяться від поезії, аніж те. що ви критикуєте, а вони справді мало кому цікаві.
Ми марно чекаємо, коли запаси чорної фарби у вас закінчаться. Бачу - вони невичерпні.
Бачить Бог - я намагалася лікувати добром і любов'ю. Але хвороба, мабуть, задавнена чи безнадійна.
Павло Якимчук:
По-перше, щиро вдячний Вам, Лесю, за те, що Ви мене зрозуміли і, сподіваюсь, не тільки Ви. Зрозуміли мій мотив написання пародії на вірш саме ЧЖ, причому вірш сам по собі хороший. Пародію можна написати і на Шевченка і на Пастернака. Справа не в цьому вірші і навіть не в поезії, як такій, а в таких поняттях, як інтелігентність, культура, загальнолюдська мораль.
І за українську мову спасибі. Я маю звичку переходити на російську, коли розмовляю з росіянами, які не знають української. І цим проявляю до них повагу. Але тут якось забув, що шановна ЧЖ україномовна, і навіть з паном( чи панами) Критусом Нахманом створили „клініку” для нас, трошки хворих.
Коли ми з Ніною прийшли на цей сайт, він нам сподобався. Але явище „Нахклініки” нас неприємно вразило.
Ви, Лесю намагалися лікувати їх любов’ю і добром. Спочатку і я хотів було написати щось на зразок „нє судітє, да нє судіми будєтє”, або згадати головний постулат загальнолюдської моралі „поступай с другімі так, как хочеш, чтоби поступалі с тобой”. Але потім зрозумів, що це не ті ліки. Краше показати, пробачте, „нахістам” ( чи „критусіянцям”?) самих себе у дзеркалі. Судячи з вашої реакції, пані Чорнява Жінко (противно так звертатись до живої людини але, ще раз пробачте, пробачте, не знаю як Вас звати), ціль була досягнута - ви кинулись захищати своє право „калєним железом вижігать” погану поезію. Але ви забули що „ вижігаєтє” в людських душах. А коли з вами вчинили те ж саме, вам стало так неприємно, що ви пішли майже на прямі образи(цитую):
- „ пародия должна быть лучше оригинала, иначе в ней теряется смысл. У Вас не получилось. ..Так что тянитесь, старайтесь” (читай: . „я гєній, а ви слабак і вам до меня-я... ”)
- "за чистоту поэзии может бороться тот, кто в ней понимает..., Так что ученик вы пока неважный" - тобто: „ ми в поезії понімаєм, а ти, бидло, куди прешся до вищої касти?”.
А відносно „ честі сім’ї”, то хіба ви прискіпуєтесь тілько до мене і до Ніни?
Шановний пане Критусе Нахмане ( пробачте, не знаю, ні як Вас звати , ні вашого віку, ні ваших досягнень у літературі) , ваш коментар трохи змінив мою думку про Вас. Але те що ви відповіли Лесі Романчук („ Що, може хоч один по-справжньому вартісний твір спаплюжений на цьому сайті?) не є правда. Спаплюжений, і не один. Докази? Будь ласка: Вам, за вашим же висловом, не вдалося спаплюжити один вірш Люби Вороненко, то ви взялись за інший.
Треба мати мужність, щоб протистояти вашому психологічному натиску , хто не витримує - починає вам підігравати, невдало віджартовуватись, а вам тільки цього й подай. Вона ніколи не признається вам, що їй боляче І крім того, поняття „вартісний ” - це ж вашої точки зору. Ви паплюжите вірш, як примітивізм, а інші читачі пишуть „гарно”, „проникає до глибин душі”, то чия оцінка вірна? Звідки така самовпевненність? Коли Ж. Бизе, автор опери „Кармен”, прочитав у газетах дописи нікому не відомих „корифеїв” , що його опера жахлива і прем’єра провалилась - і не витримав, помер. А зараз це найпопулярніша опера в світі.
Цитата з ЧЖ :Чому писати таку х-ню можна, а реагувати на неї адекватно вважається вакханалією?
Відповідаю - можна. Як Вам, так і їм. Але реакція ваша зовсім не адекватна.
Звичайно, публікують багато слабких поєзій, а часом і просто жах. Для чого вони це роблять? Невже вони відкривають таїни душі для того, щоб ви їх висміяли? Вони чекають, оцінки, поради ... Не подобається - не коментуй і не оцінюй. Хочеш допомогти- по дружньому підкажи і т.п.
Те що ви (поодинці , чи гуртом) робите на цьому сайті, це не інтелігентно, не по доброму, не культурно ( для ненормативної лексики тут, як і в церкві, не місце ).
Бо інтелігентна людина ніколи не підійде на вулиці до незнайомлї людини і не скаже „ Я велікій, а ти нічтожество”.Ви нагадуєте групу молодих бешкетників, які в транспорті для розваги голосно висміюють пасжирів, і підігрівають один одного хи-хи-канням, га-га-канням.
А якщо ви господарі на сайті то повісьте на головній сторінці об’яву:
"Цей сайт створений для , щоб ви довірливі любителі поезії, щиро писали вірші а ми, „Нахклініка” потішалися тут над вами, вихваляючи самих себе."
Але я думаю що ПМ були створені зовсім для іншої цілі. Вона так гарно задекларована на головній сторінці.
Дехто вже зрозумів, що ця об’ява давно віртуально вивішена. І пішов з сайту.
Але я думаю що ПМ були створені зовсім для іншої цілі. Вона так гарно задекларована на головній сторінці. Прочитайте ще раз. І починайте писати поезію, а не пародії. Чи боїтесь? Не бійтесь , більшість авторів на ПМ - ввічливі, інтелігентні люди. Приєднуйтесь!
Після цього Чорнява Жінка пальнула в мене з "Рубаї":
Жбурляючи каміння беззупинно,
Шаблі і списи гострячи картинно,
Спитай себе, на хвильку зупинившись:
Чи дзеркало в образі твоїй винне?
Коментарі під цим твором ЧЖ варті того, щоб їх почитати. Скажу тільки, що Критус Нахман мій образ дзеркала намагався присвоїти собі: мовляв, цеж ми, Нахмани - дзеркало для убогих, щоб вони побачили свою убогість і засоромилися... (По дорозі ЧЖ штрикнула Олександра Де, мовляв хочете покинути сайт - і слава богу. За те що він осмілився повчати.Розказав їй, що таке справжні робаї, і вийшло , що вищенаведений витвір ЧЖ то зовсім не рубаї )
А я й не заперечував, що дзеркало "нахістське". Моя відповідь:
......Ваше вам(робаї)
Ви нас не дзеркалом лякали тут простим,
Тут інквізиції вогонь і чадний дим.
Ми ваше ж дзеркало тихенько вам піднесли
До носа вашого ж. Потіштеся своїм.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Послання до критусіян
Мабуть, всі автори, котрі мають сторінку на цьму сайті сайту не раз читали пародії та дошкульні висміювання слабких віршів від Критуса Нахмана , Чорнявої Жінки та ще декого... Щоб мене краще зрозуміли, написав і я пародію
на оцей вірш Жінки Чорнявої (Предгрозовое):
(російська мова)
Земляничных полян предзакатная кровоточивость,
Изумрудная влажность, прозрачная кожа змеи,
В этот час межвременья почти ничего не случилось,
Только звуки исчезли и спрятались в горле земли.
Только ветер нездешний свою наколдовывал небыль,
Только тени зловещей толпою багрово вились,
В небесах кто-то мрачно давно перетаскивал мебель,
И ворчал по привычке, и лишнее сбрасывал вниз.
В ожидании гнева деревья пониже пригнулись,
Защищаясь руками от высшего в мире суда...
В этот миг, всех прощая, смущённо любя и волнуясь,
На притихшую землю
...................раскаянно
.............................пала
...................................вода...
Непоганий, чесно сказати, вірш
А ось і моя пародія:
............Предчерноженское.
Вовсе времени нет, и почти ничего не случилось,
Только тени взвились и багрово пустились во пляс
Кто-то рявкнул с небес,этим звуком земля подавилась,
В изумрудной грязи змей прозрачною кожей потряс.
И какой то святой в небесах перетаскивал мебель,
Кинул вниз на деревья огромный тяжелый комод.
Ну а ветру то что, он нездешний, он будто бы небыль
Он колдует себе, и меблишка его не берет.
Я узнал старика по ворчания гнусной привычке,
Это Петя святой на деревья обрушил свой шквал,
Руки им поломал, оборвал веток тонких косички,
И притих, и простил
…………………….....и святою
…………………………......водою
…………………………………....обдал.
Що тут зчинилося в коментарях! Хто хоче, подивіться під пародією, а тут я це пропускаю. Залишаю тільки коментар Лесі Романчук і моє послання, в якому висловив своє відношення до "критусіянства".
Леся Романчук:
Вітаю, Павле! Ваша пародія справді краща за оригінал, хоч авторка у цьому не може собі признатися.
Ви влучили у болюче місце. Ви дивитеся усім в очі відкритим чесним поглядом, і не ховаєте імені під псевдо. Ваші вірші справді дотепні, пародії влучні. І це - має відношення до поезії. Ще б ото нагадати вам усім, що сайт таки україномовної поезії.
Чорнява Жінко, чи не здається Вам, що Ви зайшли задалеко? Усі ці пародії - делікатна спроба натякнути - припиніть вакханалію! Ви стали нецікавими більшості відвідувачів сайту. Чи не помічаєте, що з Вами більше ніхто не спілкується! Вигадуєте з нудьги всілякі проекти, які ще далі знаходяться від поезії, аніж те. що ви критикуєте, а вони справді мало кому цікаві.
Ми марно чекаємо, коли запаси чорної фарби у вас закінчаться. Бачу - вони невичерпні.
Бачить Бог - я намагалася лікувати добром і любов'ю. Але хвороба, мабуть, задавнена чи безнадійна.
Павло Якимчук:
По-перше, щиро вдячний Вам, Лесю, за те, що Ви мене зрозуміли і, сподіваюсь, не тільки Ви. Зрозуміли мій мотив написання пародії на вірш саме ЧЖ, причому вірш сам по собі хороший. Пародію можна написати і на Шевченка і на Пастернака. Справа не в цьому вірші і навіть не в поезії, як такій, а в таких поняттях, як інтелігентність, культура, загальнолюдська мораль.
І за українську мову спасибі. Я маю звичку переходити на російську, коли розмовляю з росіянами, які не знають української. І цим проявляю до них повагу. Але тут якось забув, що шановна ЧЖ україномовна, і навіть з паном( чи панами) Критусом Нахманом створили „клініку” для нас, трошки хворих.
Коли ми з Ніною прийшли на цей сайт, він нам сподобався. Але явище „Нахклініки” нас неприємно вразило.
Ви, Лесю намагалися лікувати їх любов’ю і добром. Спочатку і я хотів було написати щось на зразок „нє судітє, да нє судіми будєтє”, або згадати головний постулат загальнолюдської моралі „поступай с другімі так, как хочеш, чтоби поступалі с тобой”. Але потім зрозумів, що це не ті ліки. Краше показати, пробачте, „нахістам” ( чи „критусіянцям”?) самих себе у дзеркалі. Судячи з вашої реакції, пані Чорнява Жінко (противно так звертатись до живої людини але, ще раз пробачте, пробачте, не знаю як Вас звати), ціль була досягнута - ви кинулись захищати своє право „калєним железом вижігать” погану поезію. Але ви забули що „ вижігаєтє” в людських душах. А коли з вами вчинили те ж саме, вам стало так неприємно, що ви пішли майже на прямі образи(цитую):
- „ пародия должна быть лучше оригинала, иначе в ней теряется смысл. У Вас не получилось. ..Так что тянитесь, старайтесь” (читай: . „я гєній, а ви слабак і вам до меня-я... ”)
- "за чистоту поэзии может бороться тот, кто в ней понимает..., Так что ученик вы пока неважный" - тобто: „ ми в поезії понімаєм, а ти, бидло, куди прешся до вищої касти?”.
А відносно „ честі сім’ї”, то хіба ви прискіпуєтесь тілько до мене і до Ніни?
Шановний пане Критусе Нахмане ( пробачте, не знаю, ні як Вас звати , ні вашого віку, ні ваших досягнень у літературі) , ваш коментар трохи змінив мою думку про Вас. Але те що ви відповіли Лесі Романчук („ Що, може хоч один по-справжньому вартісний твір спаплюжений на цьому сайті?) не є правда. Спаплюжений, і не один. Докази? Будь ласка: Вам, за вашим же висловом, не вдалося спаплюжити один вірш Люби Вороненко, то ви взялись за інший.
Треба мати мужність, щоб протистояти вашому психологічному натиску , хто не витримує - починає вам підігравати, невдало віджартовуватись, а вам тільки цього й подай. Вона ніколи не признається вам, що їй боляче І крім того, поняття „вартісний ” - це ж вашої точки зору. Ви паплюжите вірш, як примітивізм, а інші читачі пишуть „гарно”, „проникає до глибин душі”, то чия оцінка вірна? Звідки така самовпевненність? Коли Ж. Бизе, автор опери „Кармен”, прочитав у газетах дописи нікому не відомих „корифеїв” , що його опера жахлива і прем’єра провалилась - і не витримав, помер. А зараз це найпопулярніша опера в світі.
Цитата з ЧЖ :Чому писати таку х-ню можна, а реагувати на неї адекватно вважається вакханалією?
Відповідаю - можна. Як Вам, так і їм. Але реакція ваша зовсім не адекватна.
Звичайно, публікують багато слабких поєзій, а часом і просто жах. Для чого вони це роблять? Невже вони відкривають таїни душі для того, щоб ви їх висміяли? Вони чекають, оцінки, поради ... Не подобається - не коментуй і не оцінюй. Хочеш допомогти- по дружньому підкажи і т.п.
Те що ви (поодинці , чи гуртом) робите на цьому сайті, це не інтелігентно, не по доброму, не культурно ( для ненормативної лексики тут, як і в церкві, не місце ).
Бо інтелігентна людина ніколи не підійде на вулиці до незнайомлї людини і не скаже „ Я велікій, а ти нічтожество”.Ви нагадуєте групу молодих бешкетників, які в транспорті для розваги голосно висміюють пасжирів, і підігрівають один одного хи-хи-канням, га-га-канням.
А якщо ви господарі на сайті то повісьте на головній сторінці об’яву:
"Цей сайт створений для , щоб ви довірливі любителі поезії, щиро писали вірші а ми, „Нахклініка” потішалися тут над вами, вихваляючи самих себе."
Але я думаю що ПМ були створені зовсім для іншої цілі. Вона так гарно задекларована на головній сторінці.
Дехто вже зрозумів, що ця об’ява давно віртуально вивішена. І пішов з сайту.
Але я думаю що ПМ були створені зовсім для іншої цілі. Вона так гарно задекларована на головній сторінці. Прочитайте ще раз. І починайте писати поезію, а не пародії. Чи боїтесь? Не бійтесь , більшість авторів на ПМ - ввічливі, інтелігентні люди. Приєднуйтесь!
Після цього Чорнява Жінка пальнула в мене з "Рубаї":
Жбурляючи каміння беззупинно,
Шаблі і списи гострячи картинно,
Спитай себе, на хвильку зупинившись:
Чи дзеркало в образі твоїй винне?
Коментарі під цим твором ЧЖ варті того, щоб їх почитати. Скажу тільки, що Критус Нахман мій образ дзеркала намагався присвоїти собі: мовляв, цеж ми, Нахмани - дзеркало для убогих, щоб вони побачили свою убогість і засоромилися... (По дорозі ЧЖ штрикнула Олександра Де, мовляв хочете покинути сайт - і слава богу. За те що він осмілився повчати.Розказав їй, що таке справжні робаї, і вийшло , що вищенаведений витвір ЧЖ то зовсім не рубаї )
А я й не заперечував, що дзеркало "нахістське". Моя відповідь:
......Ваше вам(робаї)
Ви нас не дзеркалом лякали тут простим,
Тут інквізиції вогонь і чадний дим.
Ми ваше ж дзеркало тихенько вам піднесли
До носа вашого ж. Потіштеся своїм.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію