ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Голобородько (1950) /
Рецензії
Анатолій Кичинський - У ФРЕЙМІ ПОШУКУ І СЛОВА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Анатолій Кичинський - У ФРЕЙМІ ПОШУКУ І СЛОВА
Про збірку Анатолія Кичинського "Бджола на піску"
Поезія, як і будь-яка інша сфера творчості, мистецтва (йдеться про справжню творчість, а не про імітат-мистецтво, не про кітч, що просто-таки заполонили нинішнє повсякдення), перебуває у стані нескінченного розвою й потребує постійного внутрішнього розвитку від тих, хто працює у її царині.
До поетів, які відрізняються концептуально-образною динамікою, належить і Анатолій Кичинський - автор низки вишуканих і по-інтелігентному майстерних збірок, що вони виходять друком вже не одне десятиліття.
Дебютував А.Кичинський у віці, коли в творчій особистості поєднуються молодість духу, зрілість погляду й художня вправність. Перша збірка з цілковито романтичною назвою і такою ж романтично-образною тональністю - "Вулиця закоханих дерев" - вийшла друком, коли поетові було 26 років.
Творчої перерви, що часто спіткає людей мистецтва, після першої книжки, тим більш вдалої, у поета не трапилося. Навпаки, майже форсованими і напрочуд потужними художніми темпами почали виходити нові збірки Анатолія Кичинського, з перервою у два-три роки, а то й частіше.
Збірка "Вулиця закоханих дерев" (1976) променисте й гаряче освітилася книжкою "Світло трави" (1979). Невдовзі поет зазвучав по-новому, бо у перекладі російською мовою вийшла друком його збірка "Средь белого дня" (1980). Незабаром побачила світ ще одна поетична книжка А.Кичинського - "Землі зелена кров" (1982). Після неї проникливими й журливими поезіями ожила збірка "Листоноша-Земля" (1985). Поет ішов ч далі й сформулював своє кредо: "Дорога завдовжки в любов" та "Сотвори свет" - так називалися дві книжки, що були видрукувані 1988року(друга - у перекладі російською мовою). Після цього прийшов час збірки "Повторення непройденого" (1990), а невдовзі побачила світ і книжка "В гості до мами" (1991). Наприкінці минулого століття вийшла друком ще одна збірка А.Кичинського, яка, продовжуючи традиції його ранньої лірики й поетику попередніх поетичних назв, одержала досить метафоричну й розлогу назву - "Жива і скошена тече в мені трава" (1999).
За двадцять три роки літературної діяльності (з 1976 до 1999) вийшло десять поетичних книжок Анатолія Кичинського. Пломенистих, задушевних, мелодійних, ліричних і філософських. Кожна з них засвідчувала талант довгостроковий, небуденний, виразний. Кожна з них відкривала А.Кичинського як творця різних поетичних стилів, форм, інтонацій. Кожна з них ставала помітним кроком у художньому розвитку поета.
І от з'явилася нова збірка поета - "Бджола на піску" (2003), що вона, хочеться вірити, відкриває новий десяток у його творчому доробку.
До книжки "Бджола на піску" ввійшли вірші та дві поеми - "Вишивання хрестиком" й "Пісня про зубра". Хоча поезії та поеми складають приблизно рівні за обсягом частини нової збірки А.Кичинського, усе ж таки саме вірші виступають її духовним концентром.
Анатолій Кичинський є передусім ліриком, і тому ліричні, лірико-філософські, медитативні інтонації домінують у "Бджолі на піску".
У творчості митця простежується помітна тенденція до філософування, і саме ця інтонаційна, ритмостильова, образна стилістика визначає характер його нової книжки.
Поет філософує, він продовжує пошуки істинного слова, начала, істинної сутності. Він продовжує медитувати над питаннями "людина у часі" та "час у людині", "життя як хрест людини" та "життя як імпульси людської свідомості", "почуттєве й драматичне" та "інтелектуальне й трагічне". Буття людини, за концепцією збірки, постає видимою чи не завжди видимою, але від того не меншою драмою її свідомих і несвідомих поривань, почуттів, устремлінь.
Життя й дух людини, за версією поета, сповнені загадок, контрастів, немислимих перепадів фарб і настроїв, ситуацій і психологічних сюжетів, вони густо насичені неясними і не проясненими місцями, натяками, символами. Людське життя й дух варто розгадувати, для того щоб, імовірно, так до кінця і не розгадати. У вірші "Оце - мій меч. А це - мій плуг..." ліричний герой розмірковує, шукаючи виходу між категоріями очевидності й невизначеності:
Оце - мій меч. А це - мій плуг.
Он - ворог мій. А ось - мій друг.
А вся моя тривога -в тім, що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.
Філософічністю звучання відрізняються також вірші "Котиться камінь наріжний...", "Вулиця Блока. Аптека. Ліхтар...", "Ранок недільний. Хрестик натільний...", "І світлий шлях, і темний манівець...", "Гера Квіт", "Тепер ти молодий, а був іще молодший...", триптих "Пустеля" тощо.
Продовжуючи одну з традицій української лірики, Анатолій Кичинський у збірці "Бджола на піску" активно використовує форму римованого вірша. Водночас, усвідомлюючи, що практичний досвід поезії є значно ширшим і багатшим, ніж канонічні поетичні думки й асоціації, "покладені" на ритм і "перехоплені" римою, він актуалізує на українському художньо-образному ґрунті традиції світової поезії, передусім європейської та американської, і звертається до верлібру (неримованого вірша), який у XX столітті став переважати серед розмаїття поетичних форм. Верлібр у новій збірці А.Кичинського репрезентований поезіями "І було Слово. І було сотворіння. І було диво...", "Годинник", "Червоним - по чорному...", "Дні западають, мов клавіші...", "Чорний гумор", "стоїш наче вкопаний", "Все ніколи", "Поглядом, довгим, як сірий осінній дощ...", що засвідчують володіння таврійським митцем і прийомами найсучаснішої манери версифікації.
Поеми, що увійшли до нової книжки А. Кичинського, внутрішньо вирізняються від тональності й образної харизми ліричних віршів. Можливо, тому, що асоціативна культура поеми "Вишивання хрестиком" бере свої витоки в художній ментальності першої половини 80-х років минулого століття, коли вона писалася, а поема "Пісня про зубра", яку автор ще називає "українською версією писаного латиною знаменитого твору одного з найвідоміших слов'янських поетів епохи Відродження Миколи Гусовського", й узагалі укорінена в поетичну стилістику доби Середньовіччя.
Збірці "Бджола на піску" властиві розвинена парадигма тропіки й підсвідомих образних знаків, настанова на стиль відточеного рядка й медитативної строфи. Анатолій Кичинський ще раз підтвердив, що його поетична путь пролягала і пролягає у фреймі ("рамці") сенсових пошуків й асоціативного слова.
Поезія, як і будь-яка інша сфера творчості, мистецтва (йдеться про справжню творчість, а не про імітат-мистецтво, не про кітч, що просто-таки заполонили нинішнє повсякдення), перебуває у стані нескінченного розвою й потребує постійного внутрішнього розвитку від тих, хто працює у її царині.
До поетів, які відрізняються концептуально-образною динамікою, належить і Анатолій Кичинський - автор низки вишуканих і по-інтелігентному майстерних збірок, що вони виходять друком вже не одне десятиліття.
Дебютував А.Кичинський у віці, коли в творчій особистості поєднуються молодість духу, зрілість погляду й художня вправність. Перша збірка з цілковито романтичною назвою і такою ж романтично-образною тональністю - "Вулиця закоханих дерев" - вийшла друком, коли поетові було 26 років.
Творчої перерви, що часто спіткає людей мистецтва, після першої книжки, тим більш вдалої, у поета не трапилося. Навпаки, майже форсованими і напрочуд потужними художніми темпами почали виходити нові збірки Анатолія Кичинського, з перервою у два-три роки, а то й частіше.
Збірка "Вулиця закоханих дерев" (1976) променисте й гаряче освітилася книжкою "Світло трави" (1979). Невдовзі поет зазвучав по-новому, бо у перекладі російською мовою вийшла друком його збірка "Средь белого дня" (1980). Незабаром побачила світ ще одна поетична книжка А.Кичинського - "Землі зелена кров" (1982). Після неї проникливими й журливими поезіями ожила збірка "Листоноша-Земля" (1985). Поет ішов ч далі й сформулював своє кредо: "Дорога завдовжки в любов" та "Сотвори свет" - так називалися дві книжки, що були видрукувані 1988року(друга - у перекладі російською мовою). Після цього прийшов час збірки "Повторення непройденого" (1990), а невдовзі побачила світ і книжка "В гості до мами" (1991). Наприкінці минулого століття вийшла друком ще одна збірка А.Кичинського, яка, продовжуючи традиції його ранньої лірики й поетику попередніх поетичних назв, одержала досить метафоричну й розлогу назву - "Жива і скошена тече в мені трава" (1999).
За двадцять три роки літературної діяльності (з 1976 до 1999) вийшло десять поетичних книжок Анатолія Кичинського. Пломенистих, задушевних, мелодійних, ліричних і філософських. Кожна з них засвідчувала талант довгостроковий, небуденний, виразний. Кожна з них відкривала А.Кичинського як творця різних поетичних стилів, форм, інтонацій. Кожна з них ставала помітним кроком у художньому розвитку поета.
І от з'явилася нова збірка поета - "Бджола на піску" (2003), що вона, хочеться вірити, відкриває новий десяток у його творчому доробку.
До книжки "Бджола на піску" ввійшли вірші та дві поеми - "Вишивання хрестиком" й "Пісня про зубра". Хоча поезії та поеми складають приблизно рівні за обсягом частини нової збірки А.Кичинського, усе ж таки саме вірші виступають її духовним концентром.
Анатолій Кичинський є передусім ліриком, і тому ліричні, лірико-філософські, медитативні інтонації домінують у "Бджолі на піску".
У творчості митця простежується помітна тенденція до філософування, і саме ця інтонаційна, ритмостильова, образна стилістика визначає характер його нової книжки.
Поет філософує, він продовжує пошуки істинного слова, начала, істинної сутності. Він продовжує медитувати над питаннями "людина у часі" та "час у людині", "життя як хрест людини" та "життя як імпульси людської свідомості", "почуттєве й драматичне" та "інтелектуальне й трагічне". Буття людини, за концепцією збірки, постає видимою чи не завжди видимою, але від того не меншою драмою її свідомих і несвідомих поривань, почуттів, устремлінь.
Життя й дух людини, за версією поета, сповнені загадок, контрастів, немислимих перепадів фарб і настроїв, ситуацій і психологічних сюжетів, вони густо насичені неясними і не проясненими місцями, натяками, символами. Людське життя й дух варто розгадувати, для того щоб, імовірно, так до кінця і не розгадати. У вірші "Оце - мій меч. А це - мій плуг..." ліричний герой розмірковує, шукаючи виходу між категоріями очевидності й невизначеності:
Оце - мій меч. А це - мій плуг.
Он - ворог мій. А ось - мій друг.
А вся моя тривога -в тім, що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.
Філософічністю звучання відрізняються також вірші "Котиться камінь наріжний...", "Вулиця Блока. Аптека. Ліхтар...", "Ранок недільний. Хрестик натільний...", "І світлий шлях, і темний манівець...", "Гера Квіт", "Тепер ти молодий, а був іще молодший...", триптих "Пустеля" тощо.
Продовжуючи одну з традицій української лірики, Анатолій Кичинський у збірці "Бджола на піску" активно використовує форму римованого вірша. Водночас, усвідомлюючи, що практичний досвід поезії є значно ширшим і багатшим, ніж канонічні поетичні думки й асоціації, "покладені" на ритм і "перехоплені" римою, він актуалізує на українському художньо-образному ґрунті традиції світової поезії, передусім європейської та американської, і звертається до верлібру (неримованого вірша), який у XX столітті став переважати серед розмаїття поетичних форм. Верлібр у новій збірці А.Кичинського репрезентований поезіями "І було Слово. І було сотворіння. І було диво...", "Годинник", "Червоним - по чорному...", "Дні западають, мов клавіші...", "Чорний гумор", "стоїш наче вкопаний", "Все ніколи", "Поглядом, довгим, як сірий осінній дощ...", що засвідчують володіння таврійським митцем і прийомами найсучаснішої манери версифікації.
Поеми, що увійшли до нової книжки А. Кичинського, внутрішньо вирізняються від тональності й образної харизми ліричних віршів. Можливо, тому, що асоціативна культура поеми "Вишивання хрестиком" бере свої витоки в художній ментальності першої половини 80-х років минулого століття, коли вона писалася, а поема "Пісня про зубра", яку автор ще називає "українською версією писаного латиною знаменитого твору одного з найвідоміших слов'янських поетів епохи Відродження Миколи Гусовського", й узагалі укорінена в поетичну стилістику доби Середньовіччя.
Збірці "Бджола на піску" властиві розвинена парадигма тропіки й підсвідомих образних знаків, настанова на стиль відточеного рядка й медитативної строфи. Анатолій Кичинський ще раз підтвердив, що його поетична путь пролягала і пролягає у фреймі ("рамці") сенсових пошуків й асоціативного слова.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Віртуальна Бібліотека ВАТ УКРТЕЛЕКОМДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію