ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Дьоготь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дьоготь
Війна внесла корективи в усе життя.
Ще рік тому вистачало грошей на протруювач для посадкової картоплі. І для моркви для насіння, бо як не побризкаєш чимось смердючим - морква через день обгризена до самої землі
Я користувався не хімією, а природніми препаратами. А вони страшенно дорогі.
Пестициди тільки вбивають землю, знищують на ній усе живе - і корисне, і шкідливе. Хоча я сумніваюся, що у природі є хоч одна-єдина шкідлива істота. Все живе у рівновазі.
Он, канадійці знищили вовків в усій провінції Квебек і Онтаріо. Бо вряди-годи підхарчовувалися фермерськими овечками.
А чому б не підхарчовуваттся, якщо люди знищили довкіл усі ліси під посів жита, яке іде на шнапс.
А за рік розплодилися лосі та олені. І в такій кількості, що виїли упень усі прирічкові молоді зарості верб, лип, кленів тощо. Першими втекли бобри. За ними ондатри. Потім зникла риба. А за рік береги обсипалися і річки змінили свої русла. Почалися масові паводі, які затоплювали і людські житла, і сільгоспугіддя. І вівчарство з корівництвом накрилося мідним тазом. Насамкінець, повтікали люди. От що означає дозволити придуркам і популістам поратися в живій природі.
Канадійці, хоч і пізно, зметикували що до чого і купили кілька зграй вовків в США. За шалені гроші. Знадобилося ще 20 років, аби все устаканилося. Нині овечок там ніхто не розводить, бо одразу - до в'язниці.
Так до чого я веду? Ага, згадав! Про протруювачі!
Колись давно, ще коли ми тинялися з дідом у глухому лісі я дивувався: нащо він обдирає навесні кору з повалених буревієм берез? Нащо я цургенив важежні лантухи з цією трухою до хати? Дідусь тоді сказав:
- Онучку! Ця труха - ліки від ста хвороб і палиця-виручалиця по господарству.
Каже: - Копай яму на городі, щоб влізло цебро.
Викопав. А дідусь зверху поставив діряву виварку, , навалив у неї кору з мішка, закрив щільно кришкою і, посміхнувшись, звпитав:
- Любиш палити вогнища?
Та хто ж із хлопчаків таке не любить!
Ми тоді завалили ту виварку зсизом, якимись сухими корчами, старою деоевиною.
Підпалював, звісно, я. І ще години дві бігав, аби набрати дрівцят для кращого жару.
Увечері дідусь каже:
- Всьо, розгрібай попіл, знімаємо виварку. Але акуратно, щоб не насипати у цебро землі та непотребу.
А як витягли цебро, то на дні смерділа чорна, як свята земля, якась рідина.
- Діду? Оце і є ліки від ста хвороб?
- Ага.- - Тю! Так смердять! І липнуть до рук?
- Онучку! Твої ноги - це суцільне бойовище. Покусані , побиті, обдряпані. Годі користуватися подорожником. Бери дьоготь і маж.
Я й намазав, правда, уранці, бо не наважився лізти у ліжко разом з дідом. Простирадла були б чорними і, звісно, сиердючими. А тоді пральних машинок на селі не було, прали жінки власними руками. І кожна пляма вимивалася дуже важко. Берегли тоді і взуття, і одяг. Я, фактично, ціле літо бігав в одних шортиках, весною - у драних кедах та якійсь столітній хламиді від пра-прадіда. Або робив дірки для рук та шиї у мішку і тиинявся берегом річки зі зграєю таких самих розбишак як і я.
Ранки на ногах позаживали за два дні, І я знову ганяв лугом молодих бичків та корівок з криками "Смерть фашистам!".......
І, аж оце, у військовий стан, згадав той дитячий досвід. І зробив так само.
Повірте - жоден колорадський жук не сяде на грядку, де бульба,перед посадкою, покупалася в дьогті. Жоден заєць не наважиться гризти моркву чи бурячину. А дротяники та кроти повтікають на більш привабливіші ділянки. І все живе залишиться живим.
До речі - запитайте в аптеці - скільки коштує банячок дьогтярного масла? Грамів 50
Повірте - у вас очі полізуть рогом. А ця ціна - це ціна людської ліні та незнань дідівського досвіду.
Наступного разу розкажу вам про материнку (ладянка, блошниця, душниця, "ведмеже вушко (толокнянка звичайна з родини вересовик, любисток, купальне стебло, ведмедиця, любчик), кульбаби (пустодуй, купава, баранки). У кого артроз - тому кульбаби - мати рідна. Але хто про це знає...
30.03.2024р.
Ще рік тому вистачало грошей на протруювач для посадкової картоплі. І для моркви для насіння, бо як не побризкаєш чимось смердючим - морква через день обгризена до самої землі
Я користувався не хімією, а природніми препаратами. А вони страшенно дорогі.
Пестициди тільки вбивають землю, знищують на ній усе живе - і корисне, і шкідливе. Хоча я сумніваюся, що у природі є хоч одна-єдина шкідлива істота. Все живе у рівновазі.
Он, канадійці знищили вовків в усій провінції Квебек і Онтаріо. Бо вряди-годи підхарчовувалися фермерськими овечками.
А чому б не підхарчовуваттся, якщо люди знищили довкіл усі ліси під посів жита, яке іде на шнапс.
А за рік розплодилися лосі та олені. І в такій кількості, що виїли упень усі прирічкові молоді зарості верб, лип, кленів тощо. Першими втекли бобри. За ними ондатри. Потім зникла риба. А за рік береги обсипалися і річки змінили свої русла. Почалися масові паводі, які затоплювали і людські житла, і сільгоспугіддя. І вівчарство з корівництвом накрилося мідним тазом. Насамкінець, повтікали люди. От що означає дозволити придуркам і популістам поратися в живій природі.
Канадійці, хоч і пізно, зметикували що до чого і купили кілька зграй вовків в США. За шалені гроші. Знадобилося ще 20 років, аби все устаканилося. Нині овечок там ніхто не розводить, бо одразу - до в'язниці.
Так до чого я веду? Ага, згадав! Про протруювачі!
Колись давно, ще коли ми тинялися з дідом у глухому лісі я дивувався: нащо він обдирає навесні кору з повалених буревієм берез? Нащо я цургенив важежні лантухи з цією трухою до хати? Дідусь тоді сказав:
- Онучку! Ця труха - ліки від ста хвороб і палиця-виручалиця по господарству.
Каже: - Копай яму на городі, щоб влізло цебро.
Викопав. А дідусь зверху поставив діряву виварку, , навалив у неї кору з мішка, закрив щільно кришкою і, посміхнувшись, звпитав:
- Любиш палити вогнища?
Та хто ж із хлопчаків таке не любить!
Ми тоді завалили ту виварку зсизом, якимись сухими корчами, старою деоевиною.
Підпалював, звісно, я. І ще години дві бігав, аби набрати дрівцят для кращого жару.
Увечері дідусь каже:
- Всьо, розгрібай попіл, знімаємо виварку. Але акуратно, щоб не насипати у цебро землі та непотребу.
А як витягли цебро, то на дні смерділа чорна, як свята земля, якась рідина.
- Діду? Оце і є ліки від ста хвороб?
- Ага.- - Тю! Так смердять! І липнуть до рук?
- Онучку! Твої ноги - це суцільне бойовище. Покусані , побиті, обдряпані. Годі користуватися подорожником. Бери дьоготь і маж.
Я й намазав, правда, уранці, бо не наважився лізти у ліжко разом з дідом. Простирадла були б чорними і, звісно, сиердючими. А тоді пральних машинок на селі не було, прали жінки власними руками. І кожна пляма вимивалася дуже важко. Берегли тоді і взуття, і одяг. Я, фактично, ціле літо бігав в одних шортиках, весною - у драних кедах та якійсь столітній хламиді від пра-прадіда. Або робив дірки для рук та шиї у мішку і тиинявся берегом річки зі зграєю таких самих розбишак як і я.
Ранки на ногах позаживали за два дні, І я знову ганяв лугом молодих бичків та корівок з криками "Смерть фашистам!".......
І, аж оце, у військовий стан, згадав той дитячий досвід. І зробив так само.
Повірте - жоден колорадський жук не сяде на грядку, де бульба,перед посадкою, покупалася в дьогті. Жоден заєць не наважиться гризти моркву чи бурячину. А дротяники та кроти повтікають на більш привабливіші ділянки. І все живе залишиться живим.
До речі - запитайте в аптеці - скільки коштує банячок дьогтярного масла? Грамів 50
Повірте - у вас очі полізуть рогом. А ця ціна - це ціна людської ліні та незнань дідівського досвіду.
Наступного разу розкажу вам про материнку (ладянка, блошниця, душниця, "ведмеже вушко (толокнянка звичайна з родини вересовик, любисток, купальне стебло, ведмедиця, любчик), кульбаби (пустодуй, купава, баранки). У кого артроз - тому кульбаби - мати рідна. Але хто про це знає...
30.03.2024р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію