ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Меланія Дереза (1978) /
Проза
Мадам Батерфляй
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мадам Батерфляй
"Чи любите ви Брамса?" запитала якось у світу одна харизматична француженка.
"Чи любите ви Пуччіні?" - запитала несподівано я сама себе, помітивши на театральній афіші дивовижне прізвище. Місто - попри війну, тривоги, вимкнення електрики - намагалося жити. Афіша була красива, а чудернацьке прізвище обіцяло чи то неймовірну глибину пучіни, чи то здуття і кольки - одне з двох точно.
Оперний театр святково зблискував вогнями, коло ошатного входу прогулювалися різноманітні любителі оперного мистецтва . Тут тобі й підстаркуваті музи із намальованими бровами, і суворі чоловіки у камуфляжі на милицях - лише вчора з війни, і молоді дівулі з найновішими гаджетами у обвішаних золотом руках - наче й немає війни, і навіть кілька іноземців з наплічниками.
" Мадам Батерфляй" - так називалося оперне дійство, куди мене занесла доля. В оперний театр. Соромно зізнаватися - вдруге у житті.
Вперше там я дивилася балет "Бембі" - у далекому дитинстві, на гальорці під стелею. Стеля мене тоді зацікавила більше - золота й розмальована.
Тому перший раз не рахується)
Всередині оперний театр був таким же величним і переконливим, як і зовні. Мармурові сходи, високі дзеркала, ліпнина й золото, амури та різноманітні боги музик, драм та комедій, які насмішкувато поглядали з картин на публіку.
О, як велично подала мені нумерок працівниця гардеробу, о, як вишукано походжали коридорами знавці та критики, о, як багатообіцяюче видавав різні музичні звуки оркестр, налаштовуючи інструменти десь у нетрях...
Нарешті - дзвінок!
Моє місце збоку в останньому ряду - селяві! - і перед моїми очима розгортається барвиста картина. Публіка найрізноманітніших штибів, форм і фасонів займає місця. Зблискують ефектні декольте, пікселить військова форма, мерехтять буденні картаті сорочки...
Потрошку стає зрозуміло, що ряд попереду - повністю арендований для представниць клубу поважного віку. Вони - наче зграйка школярок -
старанно займають місця згідно якогось списку.
- Ольга Матвіївна - тут? - хрипко запитує ділова жіночка, пофарбована у фіолетовий.
- Ні, ще немає, а от Галина Семенівна вже підходить! - деренчить мадам у жовтому капелюшку й затісних оксамитових штанях.
- Так... Алевтина Олександрівна...
- Є!
- Мирослава Павлівна?
- Є.
Фіолетова Мадам відмічає щось маленькому блокнотику, уважно оглядає зал.
- Персефона Вальдемарівна де?
- Ой, немає... Зараз задзвоню! - поскрипує вставною щелепою якась підстаркувата герцогиня у мереживі на зморщених руцях.
Другий дзвінок. Зал вирує і вібрує.
Герцогиня дістає із складок мережива стареньку кнопочну моторолу і тисне до вуха.
- Персефоно Вальдемарівна, Ви де? - Це я, Стефанія Леонтіївна! Алло!.. Алло!.. Персефоно Вальдемарівно, як забули? Негайно викликайте таксі!
Маєте бути! Мають бути всі! Алло... Алло! Не знаєте як викликать таксі?
Третій дзвінок.
Світло поволі гасне. Занавіс підіймається. Оркестр виводить перші ноти.
- Персефоно Вальдемарівно, набирайте 749
Набрали? Набирайте! Алло! Алло!.. - шипить десь попереду-збоку герцогиня.
На сцені пурхає закохана Батерфляй. Пінкертон молодечо притримує тісненький військовий френч - щоб не тріснули й не повідлітали гудзики на найвищих нотах. В текст італійського лібретто органічно вписується громоподібний шепіт збоку.
- Передайте будь-ласка отій пані, що Персефона Вальдемарівна вже їде... Скоро буде!
Пінкертон і Батерфляй щойно на сцені стали подружжям, коли по проходу між кріслами посунуло в мій бік щось велике у великому дамському капелюсі.
І цей капелюх усівся просто поперед мене. Затуливши капелюхом той шматочок сцени, який з мого місця було видно.
Персефона Вальдемарівна - прибула!
Наступні дві дії - й до кінця - вона успішно прохропіла, час від часу прокидаючись і скрикуючи " Браво!"
Чи люблю я оперу й Пуччіні?
Я досі не зрозуміла, якщо чесно)
"Чи любите ви Пуччіні?" - запитала несподівано я сама себе, помітивши на театральній афіші дивовижне прізвище. Місто - попри війну, тривоги, вимкнення електрики - намагалося жити. Афіша була красива, а чудернацьке прізвище обіцяло чи то неймовірну глибину пучіни, чи то здуття і кольки - одне з двох точно.
Оперний театр святково зблискував вогнями, коло ошатного входу прогулювалися різноманітні любителі оперного мистецтва . Тут тобі й підстаркуваті музи із намальованими бровами, і суворі чоловіки у камуфляжі на милицях - лише вчора з війни, і молоді дівулі з найновішими гаджетами у обвішаних золотом руках - наче й немає війни, і навіть кілька іноземців з наплічниками.
" Мадам Батерфляй" - так називалося оперне дійство, куди мене занесла доля. В оперний театр. Соромно зізнаватися - вдруге у житті.
Вперше там я дивилася балет "Бембі" - у далекому дитинстві, на гальорці під стелею. Стеля мене тоді зацікавила більше - золота й розмальована.
Тому перший раз не рахується)
Всередині оперний театр був таким же величним і переконливим, як і зовні. Мармурові сходи, високі дзеркала, ліпнина й золото, амури та різноманітні боги музик, драм та комедій, які насмішкувато поглядали з картин на публіку.
О, як велично подала мені нумерок працівниця гардеробу, о, як вишукано походжали коридорами знавці та критики, о, як багатообіцяюче видавав різні музичні звуки оркестр, налаштовуючи інструменти десь у нетрях...
Нарешті - дзвінок!
Моє місце збоку в останньому ряду - селяві! - і перед моїми очима розгортається барвиста картина. Публіка найрізноманітніших штибів, форм і фасонів займає місця. Зблискують ефектні декольте, пікселить військова форма, мерехтять буденні картаті сорочки...
Потрошку стає зрозуміло, що ряд попереду - повністю арендований для представниць клубу поважного віку. Вони - наче зграйка школярок -
старанно займають місця згідно якогось списку.
- Ольга Матвіївна - тут? - хрипко запитує ділова жіночка, пофарбована у фіолетовий.
- Ні, ще немає, а от Галина Семенівна вже підходить! - деренчить мадам у жовтому капелюшку й затісних оксамитових штанях.
- Так... Алевтина Олександрівна...
- Є!
- Мирослава Павлівна?
- Є.
Фіолетова Мадам відмічає щось маленькому блокнотику, уважно оглядає зал.
- Персефона Вальдемарівна де?
- Ой, немає... Зараз задзвоню! - поскрипує вставною щелепою якась підстаркувата герцогиня у мереживі на зморщених руцях.
Другий дзвінок. Зал вирує і вібрує.
Герцогиня дістає із складок мережива стареньку кнопочну моторолу і тисне до вуха.
- Персефоно Вальдемарівна, Ви де? - Це я, Стефанія Леонтіївна! Алло!.. Алло!.. Персефоно Вальдемарівно, як забули? Негайно викликайте таксі!
Маєте бути! Мають бути всі! Алло... Алло! Не знаєте як викликать таксі?
Третій дзвінок.
Світло поволі гасне. Занавіс підіймається. Оркестр виводить перші ноти.
- Персефоно Вальдемарівно, набирайте 749
Набрали? Набирайте! Алло! Алло!.. - шипить десь попереду-збоку герцогиня.
На сцені пурхає закохана Батерфляй. Пінкертон молодечо притримує тісненький військовий френч - щоб не тріснули й не повідлітали гудзики на найвищих нотах. В текст італійського лібретто органічно вписується громоподібний шепіт збоку.
- Передайте будь-ласка отій пані, що Персефона Вальдемарівна вже їде... Скоро буде!
Пінкертон і Батерфляй щойно на сцені стали подружжям, коли по проходу між кріслами посунуло в мій бік щось велике у великому дамському капелюсі.
І цей капелюх усівся просто поперед мене. Затуливши капелюхом той шматочок сцени, який з мого місця було видно.
Персефона Вальдемарівна - прибула!
Наступні дві дії - й до кінця - вона успішно прохропіла, час від часу прокидаючись і скрикуючи " Браво!"
Чи люблю я оперу й Пуччіні?
Я досі не зрозуміла, якщо чесно)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію