Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
ХУДОЖНЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ МІФОЛОГІЧНОГО ОБРАЗУ ПРОМЕТЕЯ В ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО
Мета дослідження – розкрити особливості творчої інтерпретації образу Прометея в ліриці І. Низового.
Прометей – міфологічний герой-титан, син титана і німфи, двоюрідний брат самого Зевса, проти тиранії якого сміливо та непримиримо бореться до останнього подиху. Верховний бог велів прикувати титана до скелі, піддавши його неймовірним тортурам. Через це образ Прометея є особливим в античній міфології, бо є прикладом самовідданої боротьби за благо людей, а вислів „факел Прометея” символізує прагнення досягти високих цілей, боротьбу добра зі злом [1, с. 271 – 273].
Ю. Коробейникова у своєму дослідженні вказує на два вихідні напрямки інтерпретації образу Прометея: І-й – обробка стародавнього міфу Гесіодом у його „Теогонії”, де Прометей постає як джерело біди, нещастя, „приклад хитрості, брехун” [2, с. 126]; ІІ-й – обробка стародавнього міфу Есхілом у його трилогії про Прометея, де в другій уцілілій частині „Прометей закутий” автор зображує свого героя як хороброго борця проти тиранії, морального переможця над нею: „Спочатку він допомагає Зевсові отримати владу над світом і богами, розділяє з ним цю владу, але потім добровільно жертвує користю заради простих смертних. Разом із вогнем дарує людям найважливіші знання і мистецтва. Прометей із людьми ділиться таємницями, невідомими Зевсові. Отже, Есхіл трактує діяльність Прометея як початок культурного життя” [2, с. 126].
І. Низовий використовує образ Прометея в кращих традиціях Есхіла. В образі цього античного героя поет вбачає перш за все героя національного – талановитого митця художнього слова та живопису, одвічного борця з кривдою та національним гнобленням Т. Шевченка (поезія „Дамоклів меч постійно нависав…”) [11, с. 44].
І. Низовий неодноразово зауважував, що вважає Шевченка одним зі своїх найкращих учителів, якого він загалом і намагався наслідувати у своєму житті, що відображено в його життєвій позиції, відданій громадській діяльності та гострих, викривальних поезіях, сповнених публіцистичного струменю й закликів до боротьби за свою Батьківщину, за свій народ. Саме тому поет проводить паралель між постаттю Т. Шевченка та образом Прометея: „Дамоклів меч постійно нависав / Над ним, а він і далі все писав, / Писав, не позирав через плече / На того, хто з піднесеним мечем / Стояв позаду нього, і не знав / Того, хто меч караючий підняв, / Не відав, що той меч тримав пігмей. / Писав Тарас Шевченко – Прометей!” [11, с. 44].
У поезії „Самоспалення Олекси Гірника на Чернечій горі” автор знову зображує в образі Прометея Т. Шевченка, додаючи, крім того, відомі постаті всіх постраждалих за свою землю, але нескорених морально людей, яких автор теж „вводить у ранг” прометеїв: „Всіх прометеїв часів минулих, / Що перейшли у легенди, – / На рівні / Непроминальної слави Тараса – / Сина і Батька безсмертного роду!” [10, с. 31].
Часто у своїх поезіях лірик вдається до самоіронії, при цьому прирівнюючи себе (й збірний образ поетів загалом) до Прометея: „В кожному римованім рядку / Уподібнююся Прометею. / Хай нужда знесилено клює / Вчасно проспиртовану печінку, / … / Завидки мій скарб не дожеруть – / Виламає зуби їм оскома, / Я ж топчу в майбутнє світлу путь, / Довжина якої невідома” („Світ глобалізується…”) [4, с. 141]; „Гіркота похмільна роз’їда / Заздрістю закльовану печінку… / Прометей тим часом без спочинку / І за них, затьмарених, стражда” („П’ють горілку зрадники мої…”) [3, с. 128]. В інших же – навпаки, поет заперечує приналежність поетичного бомонду до нащадків Прометея, відводячи їм місце серед геростратів: „Прометеї? Та що ви! / Скоріш – Герострати: / Скільки диводурниць на землі натворили!” („Поети”) [5, с. 49].
Сумну паралель між собою та образом античного мученика І. Низовий проводить у вірші „В Луганську тісно й тоскно до нестями…”, коли ділиться переживаннями з приводу перебування в нелюбому місті: „Я тут живу, всіма давно забутий, / Не жду вістей хороших з далини – / Не Прометей, / Але ж навік прикутий / Нуждою / До чужої / Сторони!” [8, с. 7].
Віру у своїх співвітчизників, рідний край продемонстровано в поезії „Пригас Донбас, хоч териконів прах…”: „Але ж ударить громовержний дзвін, / І наш Донбас підніметься з колін, / З лиця землі вороже все змете / Й зірками копровими зацвіте, / І в чаші намозолених долонь / Запалить прометеївський вогонь! / Я вірю в це…” [6, с. 47]. Помітно, що образ шахтарів і загалом усіх жителів цього історико-географічного краю прирівнюється до тих, у кому ще жевріє прометеєва іскра, яка чекає свого часу, аби яскраво запалати. Митець переконаний, що цей промисловий край ще зможе розквітнути й на повну силу працювати на благо свого народу.
Іншого забарвлення набувають прометеївські мотиви в поезії „Імена”, де автор із сумом зазначає, що в теперішній авторській дійсності (поезія датована 2009 р. – через 8 років після написання попереднього більш оптимістичного за своїми світоглядними переконаннями вірша), на жаль, у нашій країні немає Прометея: „Все минає, пропадом щезає, / сходить сивим паром задарма – / Прометея ж справжнього немає / і пророка власного нема!” [9, с. 79]. Поезія, як і більшість віршованих творів автора, є актуальною й на сьогоднішній день.
„Факел Прометея” окрім поезії „Пригас Донбас, хоч териконів прах…” згадується у вірші „Скажу – це нащадкам згодиться…”, де І. Низовий вкотре виступає проти антинародної політики державної влади: „Стираються межі й кордони, / Змінилася й істини суть: / Вогонь Прометеї крадуть, / Та ним володіють… Нерони!” [7, с. 35].
У поетичному творі „...І по всіх несусвітніх світах…” І. Низовий використовує ще один символічний, невіддільний від Прометея, образ – птаха, що клював плоть античного титана: „...І по всіх несусвітніх світах / загубив свої гнізда цей птах, / куроптах інкубаторський – страх. / ...І так довго-предовго літав, / печінки прометеям клював, / найсвятішим усім гендлював. / ...І нарешті на наших грунтах, / на гілках, на кістках, на дротах / на колючих сидить недоптах. / ...І сидить, і гугнить, і дуднить / на могилі, де Січ наша спить, / і чого він, зануда, сидить, / отака птахогадь – птахогидь?! / ...І на цьому, здавалось би, все. / Але ссе мою душу і ссе: / що ж цей “птах” нам позавтра знесе?” [7, с. 48]. В образі птаха цієї поезії, як і у Шевченковому „Кавказі”, простежується алюзія на сусідню державу, у розумінні поета – імперію зла, що спрадавна намагається розширити свою могутність за рахунок інших держав.
Отже, І. Низовий використовує образ Прометея для надання власній ліриці більшої виразності, символічності. У прецедентному образі героя автор втілює образ мученика або образ поета чи іншого культурно-історичного діяча, який здатен підняти національний дух. Також у двох своїх поезіях автор перефразовано послуговується висловом „факел Прометея”.
Література
1. Агбунов М. Античные мифы и легенды. Мифологический словарь / М. Агбунов. – М.: МИКИС, 1994. – 368 с. 2. Коробейникова Ю. А. Интерпретация образа Прометея в мировой литературе / Ю. А. Коробейникова // Проблемы анализа и интерпретации текста : сб. науч. тр. – Курган : Изд-во Курганского гос. ун-та, 2016. – С. 126. 3. Низовий І. Д. В раю, скраєчку / І. Д. Низовий. – Луганськ: Укрроспроммаш, 2001. – 180 с. 4. Низовий І. Д. Живу за юліанськими календами / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В. І., 2010. – 220 с. 5. Низовий І. Д. Запрягайте, хлопці, коней / І. Д. Низовий. – Луганськ, 1993. – 64 с. 6. Низовий І. Д. Значить більше, ніж просто пісня / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2002. – 80 с. 7. Низовий І. Д. Кураїна / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луга-принт, 2004. – 116 с. 8. Низовий І. Д. Передсвітень / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Котова О. В., 2003. – 76 с. 9. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В.Р, 2010. – 120 с. 10. Низовий І. Д. По промінчику доброти / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 80 с. 11. Низовий І. Д. Прозріле літо з голосом Олени / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В. І. – 2008. – 60 с.
Манько А. М. Художня трансформація міфологічного образу Прометея в ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Луганщина: краєзнавчі розвідки: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 24 квіт. 2018 р., Старобільськ, Україна / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка» [та ін.]. – Старобільськ, 2018. – С. 166 – 170.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"ХУДОЖНЯ ДЕМОНСТРАЦІЯ МОВНОГО КОЛАПСУ В ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО"