"Ми говоримо різними мовами, хоч слова і лунають одні." - це цитата із моїх "Пацьорок", з яких розвочинається моя "Інша поезія". Та всупереч наступному "Щоб настрій вам не зіпсувати остаточно, я краще красномовно промовчу." (там же), спробую відповісти по суті. Я не знаю, як у Вас, але справжніх друзів у людини, зазвичай, буває небагато (особисто у мене їх кількість не перевищує пальців однієї здорової руки). Чому? Друг, на мій погляд, це дар Бога, а він дарами не розкидається. Окрім того, аби таких, як Ви говорите "прісних" друзів до вашого оточення не просочилося, оту піну і потрібно фільтрувати)))
Дякую за Ваші роздуми!

Все вірно, але ж спочатку мова була про інше... Суть твору зводиться до силогізму: "Хочеш мати справжніх друзів - став відповідний рівень вимог до свого розуміння "справжній друг" і неухильно дотрумуся його при "відборі") Я ж не намагаюся спростувати те, що справднім другом може бути людина, яка має якісь негативні риси характеру чи недоліки поведінки (я за життя ідеальних у цьому сенсі людей взагалі не зустрічав і, скоріш за все, якби зустрів, то ними б виявилися оті, яких Ви назвала "прісними"). Тому дружіть на здоров'я з усіма людьми, які Вам подобаються і дружба з якими доставляє Вам позитивні емоції, як це роблю і я)))

Дякую! Хоча по суті нічого нового, може дещо в іншій формі...)