У попередньому випуску ми вже розпочали оповідь про життєвий і творчий шлях письменника Сливка Липкого, в миру - Олексія Сушняка. Стисло нагадаємо віхи цієї непересічної біографіїї. Сушняк, людина вже не дуже молода і нібито малоперспективна, напрочуд вдало реалізував пікантну ідею власної дружини щодо еротичного роману. Але настільки вдало, що був рішучо виставлений на вулицю разом із романом і валізою самою авторкою ідеї….
Так Олексій Сушняк, а нині Сливко Липкий, опинився в маленькій господарській кімнатці навіть без туалету на вакантній, на щастя, посаді прибиральниці для виконання поставленого головним редактором завдання - написання чергового еротичного бестселера.
Варто зауважити, що Липкий, крім певних літературних здібностей, які він щоденною каторжною працею довів до апогею, і якоїсь садомазохістської самодисципліни, мав ще таку унікальну чесноту - він був романтик. І протягом свого насиченого будь-яким буденним мотлохом життя ретельно документував власні романтичні відчуття. Так, понад тридцять років він у невеличкий подряпаний зошит записував олівцем чутливі, але такі цнотливі рядки, присвячені своїй однокласниці, яка мала неповторне ім‘я - Сергійя… Він так і озаглавив цей записничок, змінивши для конспірації пару літерок - «Сергію». Дружина, яка вчилася у тій самій школі класом нижче і знала назубок всю цю «історію кохання», коли раптом бачила, як чоловік миттєво ховає таємний зошит, лише беззвучно промовляла чи то «мустанг», чи то «мудак»…
Ось і зараз із ним був блокнотик. Але вже інший! Адже якось несерйозно тітці, якій давно вже перевалило за п‘ятдесят, писати любовні віршики… Тепер його зошит мав зовсім іншу спрямованість і, відповідно, іншу назву - «Гра в бісер». Так, він не претендував на якусь оригінальність стосовно назви - це була саме його творча лабораторія. Його і більше нікого! Крилаті слова Германа Гессе цілком відображали його надідею - гра у слова, у найдрібніші відтінки слів. Справді, гра в бісер! Причому, він складав цей своєрідний тлумачний словничок, як і покинуту «Сергійю», виключно олівцем, ніби у ті часи, коли, як то кажуть, дерева були великими…
Якось Сливко прочитав, що хтось із поважних французів, здається, Руссо, ні, перепрошую, Вольтер - працював у кабінеті, переходячи від одного стола до іншого і таким чином відпочиваючи. Стіл поезіїї, стіл філософіїї, стіл обідній…
Зараз він теж, як Вольтер чи Руссо, перейшов від, умовно кажучи, стола еротичного роману, вимкнувши перегрітий айпад, до блокнота з тлумачним словничком.
Гру в бісер Сливко, як правило, починав зі свого рідного прізвища, якому він зраджував, обравши нове літературне ім‘я. Він високими друкованими літерами виводив: «СУШНЯК», стовпчиком такими самими буквами писав похідні слова, а праворуч робив невеличкі не зовсім, на його погляд, затаскані, пояснення.
Давайте простежимо за цим творчим процесом.
Ось він кілька хвилин дивиться у змарніле вікно, покусуючи і без того обкусаний олівець.
Нарешті…
«СУШКОМ - сухий коментар.
СУШНЯК - місячна алкогольна пауза після розмови з дружиною, що супроводжувалася биттям посуду.
СУШІ-КУШІ - обід нашвидкуруч…»
Тепер олівець переходить до прізвища його літературного побратима, майстра швидких віршів Микити Тополя (до речі, йому вже давно пропонували змінити «Тополь» на «Дуб», але Микита ще вагається).
«ТОП-ТОП - постійне перебування у топах, рейтингах, вибраному.
ТОПОЛІТА - значно старша за віком і досвідом Лоліта.
ТОПЛЕС - творчий екстаз, коли хочеться зірвати із себе геть усе…»

Як же швидко сутеніє у жовтні! Сливко відкладає блокнотик. На сьогодні гра в бісер припиняється.
Він натискає на сіру пупочку айпада, і на блакитне небо екрана, наче птахи з фільму Хічкока, випливають чорні літери: «… він стромив свій ніс у…» Сливко довго дивиться у наразі зовсім темне вікно, намагаючись згадати, куди ще не стромляв носа головний герой роману своїй коханій?

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік