Приводом для написання цих нотаток стали останні рецензії Миколи Соболя-Погорєлова і постійне домінування у Вибраному творів Олександра Сушка.

Отже, Микола Соболь весь час намагається щось коментувати, зокрема відносно тих імен, які він уперше чує: Джон Леннон, Ігор РЕмарук (як він сам пише), Роман Кофман… Звичайно, можна почати пізнавати світ й у п‘ятдесят років, це, як то кажуть, ніколи не пізно. А от коментувати там, де ти, м‘яко кажучи, по нулях, а потім жалітися, що над тобою вже «сміються всі нормальні люди»… Так навіщо ж підставлятися?
Ось свіжі приклади. «Краще писав би за гроші некрологи» (це щодо моєї присвяти геніальному українському, слава Богу живому, художнику Іванові Марчуку).
«Класнюча протекція, у мене ерекція» (стосовно вірша, присвяченого всесвітньо відомому українському диригентові Романові Кофману).
Що тут можна сказати? Блюзнірство і відверта дурість…
На моє глибоке переконання, Соболю варто не рецензії писати, а продовжувати полум‘яну (на превеликий жаль, лише на словах) боротьбу з клятими зросійщеними (помітили, дещо кумедно звучить: Погорєлов - проти зросійщених?) і штампувати свій 1230-й чи 1240-й вірш.

Тепер кілька слів на адресу Олександра Сушка.
Щодня у Вибраних віршах і Вибраній прозі бачу близько десяти текстів цього автора. Я, як людина, що все життя працювала провідним редактором у найкращих київських видавництвах починаючи від Політвидаву України і понад двадцять років очолювала редакційне управління апарату Верховної Ради України, художні твори якої й донині публікуються у фахових виданнях як в Україні, так і за кордоном, здається, можу стверджувати, що творам Сушка - не місце у Вибраному. Чому? Художня якість Сушкових текстів не витримує жодної критики: постійна тавтологія, затаскані епітети, «бородаті» порівняння. Не кажу вже про відверті пошлятизми: «роздерті дупи», «ануси», «розхристані ширінки». Те, що цей автор написав про Діву Марію, навіть і згадувати соромно - хочеться стримголов бігти під холодний душ… До того ж тексти ці елементарно не вичитані й просто рясніють численними помилками…
Може, й взагалі слід назвати ці рубрики точніше: скажімо, «Вибрані вірші Сушка» чи «Вибрана проза Сушка», адже «вибирають» постійно саме його. У той час як справді талановиті автори (і про них я зараз готую цілу низку сторінок свого «Читацького щоденника»), на жаль, залишаються «поза грою»…

Переконаний, після цих моїх нотаток абсолютно нічого не змінеться. Микола Соболь впевнено писатиме рецензії про Антона Брукнера і Ларса фон Трієра й наполегливо штампуватиме другу тисячу клонів на кшталт «бубку-голубку». Тексти Олександра Сушка звично прикрашатимуть Вибрані твори… Як писав класик, «На Західному фронті без змін» (цікаво, чи знає Соболь його ім‘я?).
Але…
Але, гадаю, після цих моїх роздумів услух може трішки змінитися громадська думка. А для мене саме це є чи не найважливішим.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік