Не Миколі Соболю

Так, ці нотатки присвячую на цей раз не Миколі Соболю, а Олександру Сушку.
Із Соболем для мене в принципі все ясно: діапазон «дощики-борщики», якщо скрута - «паскуда-ідійот». Слово своє, слово не зовсім своє, точніше, зовсім не своє - ось така нехитра, але п‘ятизіркова поезія…
Помітив таку цікаву закономірність: якщо пишу про Соболя, мої рейтинги злітають угору. А от варто лише зачепити Сушка, кардіограма стрімко падає вниз.
Спробую розібратися. Відверто кажучи, творів Соболя я жодного разу не бачив у Вибраних віршах чи прозі. Мабуть, після моїх польових плагіатних досліджень вже й не побачу…
А от вірші й оповідання Сушка буквально окуповують по вісім із дванадцяти позицій - і це зазвичай! Наче немає інших літераторів. Так є ж - чимало справді обдарованих авторів, тексти яких НІКОЛИ не з‘являються у Вибраному! Мені у цьому плані ще й як пощастило - кілька разів на хвильку з‘явилися «Кульбабка» і ще пару віршів та однесеньке оповідання. Розумію, це стався якийсь технічний збій…
Подумки я уявив: ось в одному пісочнику опиняються мої діти «Білий птах з чорною ознакою» чи «Страта», а поруч, скажімо, - «Ощаслив!» Сушка…
Ось лише кілька цитат з «Ощаслив!» та інших творінь цього, за його ж словами, корононосця («Корона - у Сушка!»):
Що ж, - цілую цяцю там де треба,
Вусиками ловко лоскочу….
Можу всяк: сторчма або ізбоку…
У розкаряку, конику, ставай
і підніми хвоста…
Із живота коняки чути шум,
Лозиною іззаду ворушу…
Непритома від оргазму в леді,
Від цілунків дяки аж липкий…
Після таких справді «липких» рядків хочеться стрімголов бігти під душ і довго-довго відмиватися…
Від поезіїї Сушка не дуже відстає і його проза, про яку я написав так:
Сушкова проза - завжди свято,
неначе «Перець» шістдесятих…
Завершити ці нотатки хотілося б словами самого Олександра Сушка:
Я народився чистим. Без гріха…
Тож побажаю йому відкинути все це те «липке» і повернутися до чистоти.
Доки не пізно…

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік