ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.05.01 12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.

Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду

Іван Потьомкін
2024.05.01 10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна

Світлана Пирогова
2024.05.01 08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.

Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,

Микола Соболь
2024.05.01 05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.

Віктор Кучерук
2024.05.01 05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.

Артур Курдіновський
2024.05.01 05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.

Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...

Ярослав Чорногуз
2024.04.30 22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.

Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Гундарєв (1955) / Проза

 Ария Виолетты
Маме моей

В июльском вечернем окне вспыхнули первые звёзды.
Боже, жара-то какая…
Она с трудом подтягивает к животу обтянутую сине-белой простынёй ногу и лукаво улыбается.
— П….ц, — говорит она, — вот и сказке конец.
Завтра утром ей должны делать операцию. Сказали, операция будет длинная и сложная. И что никаких гарантий нет. И что надо чьё-то согласие. Имеется в виду, кого-то из близких…
Она и ответила, что ей в свои семьдесят восемь глубоко насрать на операцию, что она всем — молодым и здоровым — желает света, радости и добра, и что она Христом Богом просит не дёргать её единственного сына, который завтра должен делать доклад в Париже по поводу перевода последних томов «Утраченного времени» Пруста на украинский язык, с никому не нужным согласием на операцию, ибо такое согласие даёт она сама — Светлана Викторовна Шабанова.

Через две недели после начала войны ей исполнилось десять лет.
Кто в Пятигорске, удивительно живописном городке, воспетом Лермонтовым, не знал черноглазую девочку на вечно приплясывающих ножках, казалось, с огромаднейшим трудом несущую на тоненькой шейке улыбающуюся  рожицу, обрамлённую дикорастущими кудрявыми барашками? Да-да, это была знаменитость, это была местная Дина Дурбин! Ни один вечер — будь-то больница, будь-то педагогический институт, будь-то грязелечебница — не обходился без магических слов: «А сейчас, уважаемые зрители, кульминация программы — звезда Пятигорска Светлана Шабанова».
И под тихий рокот млеющей публики величественно выплывала тоненькая фигурка звезды в самодельном ситцевом платьице. Публика замирала в предвкушении чуда. И чудо само грудным женским голосом объявляло:
— Ария Виолетты из оперы Верди «Травиата».
Зал замирал. И звенящую тишину прорезал бархатистый, мощный, явно недетский голос:

                Уж ношу я смерти жало!
                Жить недолго, жить так мало…

Началась война.
Теперь голос маленькой певицы звучал в переполненных палатах госпиталя.
Благодарные зрители, кто на костылях, кто лёжа на койке, кто с забинтованной головой, кто без руки, — благоговейно внимали чудному голосу, заглушавшему грохот рвущихся снарядов, разрывающий по ночам барабанные перепонки.
Потом была эвакуация…

— Светлана Викторовна, пить будете? — нянечка с круглым добродушным лицом протягивает бутылочку с водой.
— Пить, так пить, Егоровна, — задорно отвечает пациентка, с трудом приподнимая голову, обрамлённую всё ещё густыми, но уже совершенно белыми кудрями.
Глоток. Чуть позже — ещё один.
— А любить, так любить, — она мягко отводит руку няни с бутылкой.
— Хорошо-хорошо, Светланочка Викторовна, отдыхайте. Утро вечера мудренее.
— Не боись, Егоровна, всё будет тип-топ!

Она закрывает глаза и слышит голос мамы:
— Светик, давай быстро сюда, наша подвода уже отправляется!
— Ма, я только пи-пи сделаю и бегом обратно.
Она стремглав бежит к ближайшим кустам и цепенеет от ужаса, заслышав надвигающийся металлический стрекот прямо над головой. И… видит страшное лицо в огромных очках прямо перед собой.
— Боженька, помоги, Боженька, помоги, Боженька, помоги, — шепчет она пересохшими губами.
Немецкий лётчик смеётся и машет рукой в чёрной перчатке…
Она потом целую неделю не сможет ходить по-маленькому.

Вся жизнь кусочками проносится в голове. Причём, одни фрагменты постоянно повторяются, а иные — целые годы, даже десятилетия — вообще стёрлись из памяти, будто их и вовсе не было.
Киевская консерватория. Первое замужество. Рождение сына. Развод. Второе замужество. Пробы в оперный. Куда там! Тётки, все народные и заслуженные, стопудовые Виолетты и Розины, сиськами сцепились — стена. И с таким голосом — учитель пения в общеобразовательной школе. Ха-ха-ха!

Она смеётся долго и зло, пока не закашливается.
— Светланочка Викторовна, — Егоровна прямо из-под земли вырастает с бутылочкой, — может, ещё пить?
— Нет, Егоровна, не пить будем. Петь будем!
На бледном, будто тающем на белой подушке, лице угольками вспыхивают по-прежнему молодые глаза — карие, как киевские каштаны.
И тут в душном больничном воздухе, пропитанном едкими запахами лекарств и хлорки, плывёт к далёким звёздам, мерцающим в открытом окне, то нарастая, то затихая, хрустальный, ангельской чистоты голос:

                Уж ношу я смерти жало!
                Жить недолго, жить так мало…
                Где ж, скажите, взять мне силы
                Бросить всё, что сердцу мило?

Мольба Виолетты заканчивается. После минутной паузы в распахнутое окно доносится из соседних палат гром аплодисментов.
Егоровна, незаметно примостившаяся на стульчике, украдкой вытирает нежданную слезинку и тихонько выходит из палаты, своим житейским умом понимая, как важно её подопечной побыть сейчас одной — наедине со своими воспоминаниями, думами, грёзами.

Она смотрит на звёзды и улыбается. Сейчас она счастлива. Ведь так долго ждала этих аплодисментов.
«Боже, как хорошо, Боже, как хорошо», — повторяет она, чувствуя, как по всему телу растекается студёная, как вода в проруби, живительная сила.
Да, она счастлива. Она очень счастлива! И она за всё благодарна Богу! За всё…

Она ещё не знает, что её завтра не станет.
И что её сын не простится с нею, опоздав на похороны на целых три дня.



Автор: Юрий Гундарев
2018 год




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-07-08 11:53:56
Переглядів сторінки твору 187
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.860 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.827 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Дамський клуб, проза
Автор востаннє на сайті 2024.04.30 09:49
Автор у цю хвилину відсутній