ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Жінка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жінка
Жінка - вічна спокуса для чоловіка. Вже й сил немає ногу підняти з ліжка, блохи доїдають кузьку в ширінці, а око сканує з голови до п'ят струнку фігуру невідомої красуні і.
Я теж у цій справі задніх не пасу, особливо, коли жінка відвернеться в іншу сторону.
А чому? А тому що дуже люблю жінок. І якщо гриизу одне солодке яблучко, але хочеться вкусити незвіданого.
Хай молоде ябко буде кислим, хай терпким, хай доведеться його потім сплюнути, мов гіркий євшан,, але...хочеться! Аж п'яти сверблять!
Ось, їду електричкою, а навпроти сидить звабниця зі смартфоном в руках. Навушники запхано куди треба. Щось слухає, бідолашна. А на мене навіть не дивиться
Бо я - старий. Нецікавий. Ніхто. І майбутнього у стосунках нуль. Бо вона керується здоровим ґлуздом і генетичною програмою, яка відціджує, мов лайно на цідилці, неповноцінних чоловіків. І правильно робить. Духм'яні циці повинні вигодувати дитинку того чоловіка, який буде забезпечувати достаток і душевний спокій до глибокої старості а не до до першого інфаркту чоловіка. Чи інсульту....
Коли упала перша бомба - жінка не зрозуміла, що це війна. Просто гучний звук. Але коли хата вдесяте підплигнула на фундаменті - побіліла. І сказала:
- Чоловіче, неси воду в бутлях в погреб і матрац. Я в хаті спати не буду.
Приніс дружині матрац, постелив між відсіками з бульбою та консервацією, дві ковдри, ліхтарик, свічки, каструлю з борщем і ще дещо. І почалапав до сільради за автоматом. Власними руками перетворив комфортний побут жінки на життя у холодній ямі...
Чи міг я цьому запобігти? Міг. Міг, друзі. Бо, свого часу, кинув активне політичне життя, перестав гавкати на владу, перестав вчитися та працювати з закордонням. А колись гавкав - о-го-го! Але нині це не рахується. Давно це було. Хоча останні кілька років просто бив у набат і кричав: "Готуйтесь до війни!".
Гриз команду "Зе!", гриз Порошенка, показував помилки. Про Кучми не кажу - там мені вистачало сил
А нині руки опускаються, коли уранці бачу очі дружини. Щоденні вибухи її доконують, хоча я вже звик. Добре, що її минулого вівторка не було у столиці поруч зі мною.
А що буде завтра? Як я їй поясню, що у мене з'явилися борги перед банком? Хто мені їх спише і за що? Це не просто позика, друзі, це багатий позичає в скруті бідному, через банк. Так зручніше. Але віддавати треба! А можливості немає, бо війна розвалила усе, чим я жив.
Минулого місяця тільки одна людина купила книжку...
Я боюся за жінку.
Лягаю з тривогою і устаю. Бачу, як вона мучається . Сам варю їсти, сам працюю на городі, їжджу на працю. І книжки, які вже готові до видання - непідйомний тягар для сім'ї. От і перетворився митець на робочого воляку. Доки витримаю. А виною всьому ... війна.
20.05.2023р.
Я теж у цій справі задніх не пасу, особливо, коли жінка відвернеться в іншу сторону.
А чому? А тому що дуже люблю жінок. І якщо гриизу одне солодке яблучко, але хочеться вкусити незвіданого.
Хай молоде ябко буде кислим, хай терпким, хай доведеться його потім сплюнути, мов гіркий євшан,, але...хочеться! Аж п'яти сверблять!
Ось, їду електричкою, а навпроти сидить звабниця зі смартфоном в руках. Навушники запхано куди треба. Щось слухає, бідолашна. А на мене навіть не дивиться
Бо я - старий. Нецікавий. Ніхто. І майбутнього у стосунках нуль. Бо вона керується здоровим ґлуздом і генетичною програмою, яка відціджує, мов лайно на цідилці, неповноцінних чоловіків. І правильно робить. Духм'яні циці повинні вигодувати дитинку того чоловіка, який буде забезпечувати достаток і душевний спокій до глибокої старості а не до до першого інфаркту чоловіка. Чи інсульту....
Коли упала перша бомба - жінка не зрозуміла, що це війна. Просто гучний звук. Але коли хата вдесяте підплигнула на фундаменті - побіліла. І сказала:
- Чоловіче, неси воду в бутлях в погреб і матрац. Я в хаті спати не буду.
Приніс дружині матрац, постелив між відсіками з бульбою та консервацією, дві ковдри, ліхтарик, свічки, каструлю з борщем і ще дещо. І почалапав до сільради за автоматом. Власними руками перетворив комфортний побут жінки на життя у холодній ямі...
Чи міг я цьому запобігти? Міг. Міг, друзі. Бо, свого часу, кинув активне політичне життя, перестав гавкати на владу, перестав вчитися та працювати з закордонням. А колись гавкав - о-го-го! Але нині це не рахується. Давно це було. Хоча останні кілька років просто бив у набат і кричав: "Готуйтесь до війни!".
Гриз команду "Зе!", гриз Порошенка, показував помилки. Про Кучми не кажу - там мені вистачало сил
А нині руки опускаються, коли уранці бачу очі дружини. Щоденні вибухи її доконують, хоча я вже звик. Добре, що її минулого вівторка не було у столиці поруч зі мною.
А що буде завтра? Як я їй поясню, що у мене з'явилися борги перед банком? Хто мені їх спише і за що? Це не просто позика, друзі, це багатий позичає в скруті бідному, через банк. Так зручніше. Але віддавати треба! А можливості немає, бо війна розвалила усе, чим я жив.
Минулого місяця тільки одна людина купила книжку...
Я боюся за жінку.
Лягаю з тривогою і устаю. Бачу, як вона мучається . Сам варю їсти, сам працюю на городі, їжджу на працю. І книжки, які вже готові до видання - непідйомний тягар для сім'ї. От і перетворився митець на робочого воляку. Доки витримаю. А виною всьому ... війна.
20.05.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію