ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Великдень
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Великдень
Писати усілякі дурниці, аби вони виглядали імпозантно ой як непросто. А щось розумне - устократ важче. Особливо в такий святий день як сьогодні.
Православні коти обступили мене з усіх сторін і нявчать так, що аж сусіди у вікна зазирають. А чому? А тому що голодні. А я їм кажу:
- Постустейся і не нарікайте на голоднечу, бо такі у нас церковні традиції. От як піп у церкві службу відслужить - тоді розговієтеся: буде вам і наливка, і сушені боровики, і консервовані помідори, і салат з капусти та цибулі.
А вони нявчать та нявчать, окаянні. Не вірують ні в Божі закони, ні в Святе письмо, ні в користь постування.
Пропонував злидням піти ловити миші - не хочуть. Напучував поцупити сусідську курку – бояться, бо у Мотрі двором бігає бультер’єр без намордника та ланцюга. От він славний песик: всіх щурів загриз на вулиці, всіх п’яниць переколошматив, а з лісу вертається неодмінно з зайцем. Навіть голові селищному колеса прокусив, коли той впаяв Мотрі штраф за невчасно вивезене сміття. Та й до церкви разом з хазяйкою трюхикає регулярно: стає поруч з нею на задні лапи і тихо підвиває псалми в унісон з попом та вірянами. Справжній православний цюцько. Стопроцентний.
А я, тим часом, слухаю проповідь Онуфрія по телевізору. Особливо мені подобаються його сліпучозолоті ризи і корона з рубінами. Одразу видно: людина поважна, багата і розумна. Це вам не апостоли-безштаньки чи побиті до напівсмерті святі, у яких окрім слова нічого за пазухою немає. І ходили вини пішки або їздили на віслюках. А нинішні очільники святої церкви їздять на мерседесах.
А православні, тим часом, ревно моляться, кладуть хрести на пупи та просять прощенння у всемогутнього бога. Хоча й не здогадуються, що їхній бог - оцей осипаний золотом та коштовностями дядя, який любить попоїсти. Та й до Москви Онуфрій небайдужий: молиться за свого господаря Кіріла Гундяєва, за Путіна, за російську армію. Виключно російською мовою. А за Україну - ні. Бо йому не Україна потрібна, а душі людські, на які він все життя накидав налигачі віри. Так само як і чорт. А, можливо, він і є чортом у людській подобі, як гадаєте?
Моя берегиня випікає коровай, а потім посипле його пшоном. Згодом встромить в нього воскову свічу та покладе гілочку свяченої верби.
Уранці на Великдень перед сходом сонця ми відчили усі віконниці, усунули все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння, яке приносить у дім щастя і добробут. Своїм невидимим чарівним співом тисячоліть життєдайне сонце поєднує душу людини з душами далеких пращурів та з майбутніми нащадками подальших поколінь.
В ніч перед приходом і зустріччю Великого дня на пагорбах розкладемо та запалимо вогонь, аби палало цілу Великодню ніч, єднаючи людські душі з великою душею зоряного неба предків. Для цих вогнів у селі "позичають" в господаря, щоб він не бачив, старі колеса, драбини з воза, діжки, ворота, старі двері... Але за цю "позичку" ніхто не сердився, бо це вважалося жертвою на святий очисний вогонь. Високо в небо здіймається полум'я вогню Великодньої ночі!
У перший день Великодня ми сядемо за стіл ще досвіту, навіть немовлят і тих візьмемо на руки, щоб разом сидіти за свяченим. Перед тим, як сідати за стіл, вся родина «вмиється» крашанками. Мати наллє у велику череп'яну миску холодної води, покладе на дно три червоні крашанки. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Всім, хто «вмивається» крашанками, Дажбог дарує здоров'я, а дівчатам ще й рум'яна, щоб були, як крашанки, червоні та багаті. Дівчина на виданні вірить, що коли першою вмиється, то скоро по Великодню вийде заміж, буде здорова й щаслива.
Я теж буду вмиватися, бо здоров’я, останнім часом, трохи того. І молитву обов’язково прочитаю:
«О, Земле Рідная, Твоє воскресіння осяяне Сонцем, твоє воскресіння вище всіх умираючих і воскресаючих богів! Твоє воскресіння – Свято Любови і Життєвої Вічности!».
Правильно думали наші пращури: про людей треба дбати, про землю, як про себе самих. А то прийдуть нехороші люди в золотих ризах з діамантами і будуть чавити десятину з роботяг. А то й усе відберуть: розум, майно, честь…
З Великоднем Світла Дажбожого вас, шановні українці!
15.04.2023р.
Православні коти обступили мене з усіх сторін і нявчать так, що аж сусіди у вікна зазирають. А чому? А тому що голодні. А я їм кажу:
- Постустейся і не нарікайте на голоднечу, бо такі у нас церковні традиції. От як піп у церкві службу відслужить - тоді розговієтеся: буде вам і наливка, і сушені боровики, і консервовані помідори, і салат з капусти та цибулі.
А вони нявчать та нявчать, окаянні. Не вірують ні в Божі закони, ні в Святе письмо, ні в користь постування.
Пропонував злидням піти ловити миші - не хочуть. Напучував поцупити сусідську курку – бояться, бо у Мотрі двором бігає бультер’єр без намордника та ланцюга. От він славний песик: всіх щурів загриз на вулиці, всіх п’яниць переколошматив, а з лісу вертається неодмінно з зайцем. Навіть голові селищному колеса прокусив, коли той впаяв Мотрі штраф за невчасно вивезене сміття. Та й до церкви разом з хазяйкою трюхикає регулярно: стає поруч з нею на задні лапи і тихо підвиває псалми в унісон з попом та вірянами. Справжній православний цюцько. Стопроцентний.
А я, тим часом, слухаю проповідь Онуфрія по телевізору. Особливо мені подобаються його сліпучозолоті ризи і корона з рубінами. Одразу видно: людина поважна, багата і розумна. Це вам не апостоли-безштаньки чи побиті до напівсмерті святі, у яких окрім слова нічого за пазухою немає. І ходили вини пішки або їздили на віслюках. А нинішні очільники святої церкви їздять на мерседесах.
А православні, тим часом, ревно моляться, кладуть хрести на пупи та просять прощенння у всемогутнього бога. Хоча й не здогадуються, що їхній бог - оцей осипаний золотом та коштовностями дядя, який любить попоїсти. Та й до Москви Онуфрій небайдужий: молиться за свого господаря Кіріла Гундяєва, за Путіна, за російську армію. Виключно російською мовою. А за Україну - ні. Бо йому не Україна потрібна, а душі людські, на які він все життя накидав налигачі віри. Так само як і чорт. А, можливо, він і є чортом у людській подобі, як гадаєте?
Моя берегиня випікає коровай, а потім посипле його пшоном. Згодом встромить в нього воскову свічу та покладе гілочку свяченої верби.
Уранці на Великдень перед сходом сонця ми відчили усі віконниці, усунули все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння, яке приносить у дім щастя і добробут. Своїм невидимим чарівним співом тисячоліть життєдайне сонце поєднує душу людини з душами далеких пращурів та з майбутніми нащадками подальших поколінь.
В ніч перед приходом і зустріччю Великого дня на пагорбах розкладемо та запалимо вогонь, аби палало цілу Великодню ніч, єднаючи людські душі з великою душею зоряного неба предків. Для цих вогнів у селі "позичають" в господаря, щоб він не бачив, старі колеса, драбини з воза, діжки, ворота, старі двері... Але за цю "позичку" ніхто не сердився, бо це вважалося жертвою на святий очисний вогонь. Високо в небо здіймається полум'я вогню Великодньої ночі!
У перший день Великодня ми сядемо за стіл ще досвіту, навіть немовлят і тих візьмемо на руки, щоб разом сидіти за свяченим. Перед тим, як сідати за стіл, вся родина «вмиється» крашанками. Мати наллє у велику череп'яну миску холодної води, покладе на дно три червоні крашанки. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Всім, хто «вмивається» крашанками, Дажбог дарує здоров'я, а дівчатам ще й рум'яна, щоб були, як крашанки, червоні та багаті. Дівчина на виданні вірить, що коли першою вмиється, то скоро по Великодню вийде заміж, буде здорова й щаслива.
Я теж буду вмиватися, бо здоров’я, останнім часом, трохи того. І молитву обов’язково прочитаю:
«О, Земле Рідная, Твоє воскресіння осяяне Сонцем, твоє воскресіння вище всіх умираючих і воскресаючих богів! Твоє воскресіння – Свято Любови і Життєвої Вічности!».
Правильно думали наші пращури: про людей треба дбати, про землю, як про себе самих. А то прийдуть нехороші люди в золотих ризах з діамантами і будуть чавити десятину з роботяг. А то й усе відберуть: розум, майно, честь…
З Великоднем Світла Дажбожого вас, шановні українці!
15.04.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію