ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Гундарєв (1955) /
Проза
Геркулес и другие
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Геркулес и другие
Старику снились львы…
Он с юности помнил эти хемингуэевские слова. А вот ему никогда не снились львы. Никогда. Хотя всю жизнь прожил по соседству со львами - окна его однокомнатной квартиры на последнем, пятом, этаже обшарпанной хрущёвки выходили на сначала маленькую клетку со старым полулысым львом, а теперь -
на просторный двухъярусный вольер, скромно имитирующий дебри Африки, в котором проживали молодой гривастый самец Геркулес и три его подруги - Кристина, Дарина и Вилья. Раньше они с супругой по субботам ходили в зоопарк. Да что там ходить - каких-то несколько шагов! А сейчас, когда супруги не стало и у него напрочь отказали ноги, все новости, так сказать, из мира животных ему приносила соседка Настя, тоненькая белобрысая, похожая на мальчика, барышня, студентка-вечерница биологического факультета университета, которая подрабатывала в зоопарке, как она говорила, мастером на все руки. Приносила Настя, слава Богу, не только новости, но и продукты, чётко и вовремя проплачивала коммунальные услуги, раз в неделю убирала квартиру, весело дёргая за шланг старенький пылесос. Что и говорить - мастер на все руки!
Вот и всё, что у него осталось - львы и Настя. Настя и львы.
Правда, был у него ещё сын. Будто вчера он спускал на руках - все пять этажей! - коляску, а следом с маленьким комочком, закутанным в одеяло, шла ещё совсем юная жена. Его женщина. Единственная… И как-то вдруг сын - уже совсем взрослый лысеющий плотный мужчина, до кончины супруги где-то раз в месяц привозящий на огромной чёрной машине многочисленные пакеты с продуктами. А как супруги не стало, сын появлялся всё реже и реже. И потом как-то под вечер позвонил и сказал ему, что, мол, прости, батя, но мне нужно срочно валить отсюда. Что-то случилось? - спросил он. Случилось-случилось - подтвердил сын, и тут же связь оборвалась. Хотя он и не думал ему больше звонить: что тут непонятно - никто ведь не ответит…
Ему нравилось лежать по ночам и слушать крик львов. Нет, даже не крик - рёв!
Сначала раздавался самый высокий голос. Потом, почти на терцию ниже, вступал более глубокий тембр… А под конец - просто бас-профундо! Это были настоящие баховские фуги. Представляете: окно, разукрашенное крупными, как слёзы, звёздами, и львиное многоголосие… В эти минуты он был всё тот же мальчик, разучивающий этюды Черни и фуги Баха и с каким-то невероятным, таким одиноким упоением переносящийся в миры Майн-Рида и Жюля Верна…
А потом с музыкой как-то не сложилось. Всю жизнь пришлось просидеть в маленькой комнатке планового отдела одной скромной, хронически уходящей под воду конторы, с такой же маленькой зарплатой… А вот жюль-верновские львы всё же вернулись. И он благодарил судьбу за этот дар…
Проснулся он в полном смятении. Впервые в жизни ему приснились львы - огромные белые грациозные тени носились по бездонному фиалетовому небу.
Он с трудом приподнялся на локтях и почувствовал, что по щекам струятся слёзы. Слёзы вроде как беспричинной радости, умиления, благодарности.
И это впервые - со дня ухода жены.
Он даже рассмеялся каким-то чужим гортанным смехом. И вдруг левую часть груди пронзило будто раскалённой спицей. Он попытался дотянуться до телефона, который всегда верно лежал на тумбочке рядом. Но рука не слушалась его… А потом просто повисла в воздухе.
Над ним летали большие белые львы - Геркулес, Кристина, Дарина и Вилья.
Автор: Юрий Гундарев
2023 год
Он с юности помнил эти хемингуэевские слова. А вот ему никогда не снились львы. Никогда. Хотя всю жизнь прожил по соседству со львами - окна его однокомнатной квартиры на последнем, пятом, этаже обшарпанной хрущёвки выходили на сначала маленькую клетку со старым полулысым львом, а теперь -
на просторный двухъярусный вольер, скромно имитирующий дебри Африки, в котором проживали молодой гривастый самец Геркулес и три его подруги - Кристина, Дарина и Вилья. Раньше они с супругой по субботам ходили в зоопарк. Да что там ходить - каких-то несколько шагов! А сейчас, когда супруги не стало и у него напрочь отказали ноги, все новости, так сказать, из мира животных ему приносила соседка Настя, тоненькая белобрысая, похожая на мальчика, барышня, студентка-вечерница биологического факультета университета, которая подрабатывала в зоопарке, как она говорила, мастером на все руки. Приносила Настя, слава Богу, не только новости, но и продукты, чётко и вовремя проплачивала коммунальные услуги, раз в неделю убирала квартиру, весело дёргая за шланг старенький пылесос. Что и говорить - мастер на все руки!
Вот и всё, что у него осталось - львы и Настя. Настя и львы.
Правда, был у него ещё сын. Будто вчера он спускал на руках - все пять этажей! - коляску, а следом с маленьким комочком, закутанным в одеяло, шла ещё совсем юная жена. Его женщина. Единственная… И как-то вдруг сын - уже совсем взрослый лысеющий плотный мужчина, до кончины супруги где-то раз в месяц привозящий на огромной чёрной машине многочисленные пакеты с продуктами. А как супруги не стало, сын появлялся всё реже и реже. И потом как-то под вечер позвонил и сказал ему, что, мол, прости, батя, но мне нужно срочно валить отсюда. Что-то случилось? - спросил он. Случилось-случилось - подтвердил сын, и тут же связь оборвалась. Хотя он и не думал ему больше звонить: что тут непонятно - никто ведь не ответит…
Ему нравилось лежать по ночам и слушать крик львов. Нет, даже не крик - рёв!
Сначала раздавался самый высокий голос. Потом, почти на терцию ниже, вступал более глубокий тембр… А под конец - просто бас-профундо! Это были настоящие баховские фуги. Представляете: окно, разукрашенное крупными, как слёзы, звёздами, и львиное многоголосие… В эти минуты он был всё тот же мальчик, разучивающий этюды Черни и фуги Баха и с каким-то невероятным, таким одиноким упоением переносящийся в миры Майн-Рида и Жюля Верна…
А потом с музыкой как-то не сложилось. Всю жизнь пришлось просидеть в маленькой комнатке планового отдела одной скромной, хронически уходящей под воду конторы, с такой же маленькой зарплатой… А вот жюль-верновские львы всё же вернулись. И он благодарил судьбу за этот дар…
Проснулся он в полном смятении. Впервые в жизни ему приснились львы - огромные белые грациозные тени носились по бездонному фиалетовому небу.
Он с трудом приподнялся на локтях и почувствовал, что по щекам струятся слёзы. Слёзы вроде как беспричинной радости, умиления, благодарности.
И это впервые - со дня ухода жены.
Он даже рассмеялся каким-то чужим гортанным смехом. И вдруг левую часть груди пронзило будто раскалённой спицей. Он попытался дотянуться до телефона, который всегда верно лежал на тумбочке рядом. Но рука не слушалась его… А потом просто повисла в воздухе.
Над ним летали большие белые львы - Геркулес, Кристина, Дарина и Вилья.
Автор: Юрий Гундарев
2023 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію