ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Всесвіт, космос, вічність, світ, Земля (роздуми, цитати)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всесвіт, космос, вічність, світ, Земля (роздуми, цитати)
* * *
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.
* * *
Космос промовляє нотами Баха.
* * *
Космос шаленіє бурями.
Дощами йдуть комети й астероїди.
На Сонці вітер підіймає куряви.
* * *
Краєм ока космос не буває.
* * *
Чумацький Шлях далекий…
Як багато зірок поєднав в одну –
в одну доро́гу той титан стоокий.
* * *
Легкі зірки лишилися на небі,
а важкі – попадали.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність,
обробити інформацію, яка є родовим і минулим,
що сконцентровано йде в Космос із тієї планети
чи субстанції, де проходить нарощення розуму.
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
Великий мозок – Космос живиться завдяки нашим
еволюціонізуючим мізкам, які борються.
Тому легко сказати, що є марними ці земні радощі,
досягнення й кар’єри, що ми робимо тут, на Землі,
переступаючи подекуди через нашу мораль,
яка стримує нас від зайвої витрати часу.
* * *
Розум, який закодований у дусі, що пливе після смерті
в Космос, є вічним, тим, що розвивається.
* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.
* * *
Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека –
до глибини багатотриліярдного болю – далечина.
Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета.
І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається
натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький
космос. Космічний простір, серед якого розкинулася
вибаглива мара, схожа на якесь існування…
А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність.
* * *
Вічносте, даних про людство бракує.
* * *
Кожен камінь кричить,
особливо камінь спотикання.
* * *
Істина – в тіні,
а тінь – від стіни суті.
* * *
Не зводь дві істини в одно.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше
я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину в колисці часу.
* * *
Мов піліґрими, ста́ріють віки
і йдуть за обрій з вивченими віршами.
* * *
Світ нам цей потрібен.
Людям усієї землі Земля потрібна.
* * *
Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм.
* * *
Розгойдують Землю кліматичні шторми:
і в жилах – дрижання.
* * *
Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
* * *
Як добре, що є Земля,
і на Землі тій – ти і я.
* * *
Світ тісний, як квадрат покою.
* * *
Як дивно світ улаштований…
Я думаю – він хворий.
Собою залишитися вільний.
* * *
Світ осягни-обніми від душі.
* * *
Світ – не журнал і не ефір,
а живий величезний світ.
* * *
Гігантський світ,
і вистачить всього нам на весь наш вік.
* * *
Покохайте світ і помилу́йте.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок.
ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Космічні тенденції:
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
* * *
Усе тече і змінюється,
адже обертається Земля.
* * *
Земля летить…
шукає більшого,
шукає виходу.
* * *
Старішає світ.
От-от – і мине неоліт.
* * *
О світе мій, в руках моїх ти!
Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити,
бо помолиться перед сном.
* * *
Світ (я певен) – повний нуль,
що застряг між круглих дуг.
* * *
Неміряно ідей!
Війна – на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи!
* * *
Наш світ великий – в нім стежок багато.
Одні ведуть до пекла, інші – в рай.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Людина в цьому світі – гість,
чогось чекає.
* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Дива на світі відбуваються.
* * *
Цей такий скупий на легковажність світ.
* * *
Світ у віках перевтілений, вийди назустріч мені.
* * *
О, світе мій, ти був моєю тінню,
бо я руками сонце пеленав.
* * *
О світе мій!
Я блукав твоєю тінню.
Дякую тобі за сумніви...
без сумніву.
* * *
Світ сповнений барв, поезій і мелодій.
* * *
Коли в мене будуть власні ключі
від цього сонця, від цього неба,
від цього світу,
коли?
* * *
Між нами і світом – трепетний гіпноз.
* * *
Усе примелькалось, усе горить вогнями
вночі, вранці, ввечері та днями.
* * *
До межі Небес – метушня і маячня земна.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Щодня він ходив на край світу і щодня запізнювався.
?
Щодня на 12:00 він поспішав на край світу
і щоразу не встигав.
Учора він вийшов з дому о пів на дванадцяту –
і запізнився! Сьогодні він вийшов без однієї хвилини
дванадцять годин – і встиг!
Просто край світу з кожним днем – наближався.
* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.
* * *
Мабуть, те, що належить перу,
та любов, що складає літопис,
залишивши печеру стару,
спише Землю, покинувши глобус.
* * *
Цей світ майне коротким манівцем,
затисненим скарба́ми між галактик.
* * *
Подаруй світу енергію любові.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.
* * *
Космос промовляє нотами Баха.
* * *
Космос шаленіє бурями.
Дощами йдуть комети й астероїди.
На Сонці вітер підіймає куряви.
* * *
Краєм ока космос не буває.
* * *
Чумацький Шлях далекий…
Як багато зірок поєднав в одну –
в одну доро́гу той титан стоокий.
* * *
Легкі зірки лишилися на небі,
а важкі – попадали.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність,
обробити інформацію, яка є родовим і минулим,
що сконцентровано йде в Космос із тієї планети
чи субстанції, де проходить нарощення розуму.
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
Великий мозок – Космос живиться завдяки нашим
еволюціонізуючим мізкам, які борються.
Тому легко сказати, що є марними ці земні радощі,
досягнення й кар’єри, що ми робимо тут, на Землі,
переступаючи подекуди через нашу мораль,
яка стримує нас від зайвої витрати часу.
* * *
Розум, який закодований у дусі, що пливе після смерті
в Космос, є вічним, тим, що розвивається.
* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.
* * *
Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека –
до глибини багатотриліярдного болю – далечина.
Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета.
І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається
натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький
космос. Космічний простір, серед якого розкинулася
вибаглива мара, схожа на якесь існування…
А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність.
* * *
Вічносте, даних про людство бракує.
* * *
Кожен камінь кричить,
особливо камінь спотикання.
* * *
Істина – в тіні,
а тінь – від стіни суті.
* * *
Не зводь дві істини в одно.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше
я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину в колисці часу.
* * *
Мов піліґрими, ста́ріють віки
і йдуть за обрій з вивченими віршами.
* * *
Світ нам цей потрібен.
Людям усієї землі Земля потрібна.
* * *
Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм.
* * *
Розгойдують Землю кліматичні шторми:
і в жилах – дрижання.
* * *
Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
* * *
Як добре, що є Земля,
і на Землі тій – ти і я.
* * *
Світ тісний, як квадрат покою.
* * *
Як дивно світ улаштований…
Я думаю – він хворий.
Собою залишитися вільний.
* * *
Світ осягни-обніми від душі.
* * *
Світ – не журнал і не ефір,
а живий величезний світ.
* * *
Гігантський світ,
і вистачить всього нам на весь наш вік.
* * *
Покохайте світ і помилу́йте.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок.
ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Космічні тенденції:
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
* * *
Усе тече і змінюється,
адже обертається Земля.
* * *
Земля летить…
шукає більшого,
шукає виходу.
* * *
Старішає світ.
От-от – і мине неоліт.
* * *
О світе мій, в руках моїх ти!
Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити,
бо помолиться перед сном.
* * *
Світ (я певен) – повний нуль,
що застряг між круглих дуг.
* * *
Неміряно ідей!
Війна – на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи!
* * *
Наш світ великий – в нім стежок багато.
Одні ведуть до пекла, інші – в рай.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Людина в цьому світі – гість,
чогось чекає.
* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Дива на світі відбуваються.
* * *
Цей такий скупий на легковажність світ.
* * *
Світ у віках перевтілений, вийди назустріч мені.
* * *
О, світе мій, ти був моєю тінню,
бо я руками сонце пеленав.
* * *
О світе мій!
Я блукав твоєю тінню.
Дякую тобі за сумніви...
без сумніву.
* * *
Світ сповнений барв, поезій і мелодій.
* * *
Коли в мене будуть власні ключі
від цього сонця, від цього неба,
від цього світу,
коли?
* * *
Між нами і світом – трепетний гіпноз.
* * *
Усе примелькалось, усе горить вогнями
вночі, вранці, ввечері та днями.
* * *
До межі Небес – метушня і маячня земна.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Щодня він ходив на край світу і щодня запізнювався.
?
Щодня на 12:00 він поспішав на край світу
і щоразу не встигав.
Учора він вийшов з дому о пів на дванадцяту –
і запізнився! Сьогодні він вийшов без однієї хвилини
дванадцять годин – і встиг!
Просто край світу з кожним днем – наближався.
* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.
* * *
Мабуть, те, що належить перу,
та любов, що складає літопис,
залишивши печеру стару,
спише Землю, покинувши глобус.
* * *
Цей світ майне коротким манівцем,
затисненим скарба́ми між галактик.
* * *
Подаруй світу енергію любові.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-всесвіт-космос-вічність-світ-земля-роздуми-цитати-вислови-вірші.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 20–26Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію