ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Публіцистика
Про чергові низини безкультур'я
"Письменниця Енн Епплбаум, авторка книги "ГУЛАГ", про те, як американське суспільство помітно охопила нова хвиля пуританства, пов'язана з так званою "культурою" "скасування".
«Мені дали зрозуміти, що я не людина»:
як працює «культура скасування» у США
1. Що за «нові пуритани»
Епплбаум згадує історію Естер Прін, героїні відомого роману "Пурпурова буква" американського класика Натаніеля Готорна. Естер народжує позашлюбну дитину і відмовляється назвати ім'я батька. За це вона має все життя носити пришиту до сукні букву «А», знак адюльтеру. Жителі Бостона засуджують Естер, навіть якщо самі в перелюбстві.
Зараз в Америці живуть оті, які втратили все, формально не порушивши жодних законів. На думку Епплбаум, ці американці — науковці, журналісти, письменники багато в чому виявилися жертвами «нового пуританства». Вони начебто порушили норми спілкування, пов'язані з расою, статтю, поведінкою або допустимим гумором. При цьому характер інцидентів міг бути спірним, їхня інтерпретація — різною, обвинуваченим не повідомляли у чому їх звинувачують, тим не менше всіх піддали жорсткому остракізму.
3. Публічна онлайн-сфера – місце надто швидких висновків
Наприклад, журналістку Алексі Маккаммонд призначили головним редактором Teen Vogue, але користувачі знайшли та повторно розмістили її старі антиазіатські та гомофобні твіти. Вона писала їх десять років тому ще підлітком. Маккаммонд не встигла приступити до роботи, як їй довелося залишити посаду.
4. Мовчання, звільнення, вибачення, плітки: етапи «відлучення» жертви від суспільства
Перше, що відбувається з особою, яку звинувачують у порушенні правил спілкування, — з нею всі перестають розмовляти, включаючи колег та друзів. «У моєму відділі десятки службовців – думаю, за останній рік я не розмовляв ні з ким із них, – розповів Епплбаум один учений. — Мій колега, з яким я обідав не рідше одного разу на тиждень більше десяти років просто відмовився зі мною розмовляти, не ставлячи запитань».
Друге: навіть якщо особистість не усунули, не покарали чи не визнали винною у чомусь, вона втрачає можливість працювати за професією. Викладачі залишаються без студентів та цитованості («Аспіранти дали мені зрозуміти, що я не людина і терпіти мене ніхто не буде»), журналісти без видань.
Третє, що відбувається з особою, яку в чомусь звинувачують, її зобов'язують вибачитися, але вибачення не приймають. (!)
Один з тих, з ким розмовляла Епплбаум, не порушив жодних правил. «Я запитав: „За що мені вибачатися?“ А мені відповіли: „Ну, їхні почуття зачеплені“. Так що я сформулював своє вибачення навколо цього: "Можливо, я і сказав щось таке, що вас засмутило, але в мої наміри це не входило"». Але на цьому проблеми не скінчилися.
На четвертому етапі оточуючі починають збирати відомості про обвинуваченого. Наприклад, роботодавець не бажає платити вихідну допомогу та шукає додаткові причини обґрунтувати звільнення. А в інших звільнення через суперечку щодо використаної у приватній розмові лексики порушило б профспілковий договір.
5. Надто товариські та «важкі»: хто з найбільшою ймовірністю виявиться жертвою.
Розмови між особами різного статусу (роботодавець – співробітник, професор – студент) тепер можуть бути зосереджені лише на професійних питаннях чи строго нейтральних темах. Влаштовувати збори студентів удома у викладача стало ризиковано. Допомагати з особистими проблемами теж. Тому товариські та кокетливі персони опинилися в небезпеці.
Іншим — зарозумілим, нетерплячим, агресивним та перфекціоністам — не легше. Будь-хто, хто випадково створює дискомфорт — своїми методами навчання, робочими вимогами, думкою чи характером, може раптово опинитися в опозиції не лише до студента чи колеги, а й до бюрократичної машини, створеної для відсіювання незручних.
«На мою думку, толерантність до дискомфорту — толерантність до дисонансу, готовність чути не тільки те, що хочеться, — тепер впала до нуля, — сказала мені одна особа. - Раніше слово "дискомфорт" було хвалебним у педагогіці - я маю на увазі, що, скажімо, Сократ був великим джерелом дискомфорту для всіх ».
6. Навіть консерватори критикують лібералів за «культуру скасування»
Наприклад, принстонський професор Роберт Джордж, філософ-консерватор, критикував ліберальних учених за релятивізм і віру в те, що всі ідеї заслуговують на рівну увагу. Однак тепер ліберали «здаються йому такими ж архаїчними, як і консерватори». Він не очікував, що дух терпимості та цікавості виявиться заміщений «зашореним» світоглядом.
7. Все прийде до того, що представники творчих професій боятимуться «нового пуританства», а самі «пуритани» уважно стежитимуть за всіма.
Письменники та журналісти боятимуться публікувати написане. Університети почнуть займатися виключно підвищенням комфорту студентів та запобіганням нападів у соціальних мережах.
Фонди з фінансуванням таємно вивчатимуть факти з минулого потенційних отримувачів грантів, щоб переконатися, що претенденти не робили дій, здатних призвести до непорозумінь у майбутньому. Долі стануть визначати анонімні кампаніх в Twitter.
Мистецтво, гуманітарні науки і ЗМІ стануть закостенілими, передбачуваними і вкрай сіро-посередніми."
Оригінальний текст читайте на сайті mel.fm
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про чергові низини безкультур'я
« І на місце сірих приходять чорні» © Борис і Аркадій Стругацькі
І це вже усталений загальний курс зла на торжество сірості і пітьми в головах населення наших реальних і віртуальних територій. Не одним ж бо лгбт і блм зносити людство...
"Письменниця Енн Епплбаум, авторка книги "ГУЛАГ", про те, як американське суспільство помітно охопила нова хвиля пуританства, пов'язана з так званою "культурою" "скасування".
«Мені дали зрозуміти, що я не людина»:
як працює «культура скасування» у США
1. Що за «нові пуритани»
Епплбаум згадує історію Естер Прін, героїні відомого роману "Пурпурова буква" американського класика Натаніеля Готорна. Естер народжує позашлюбну дитину і відмовляється назвати ім'я батька. За це вона має все життя носити пришиту до сукні букву «А», знак адюльтеру. Жителі Бостона засуджують Естер, навіть якщо самі в перелюбстві.
Зараз в Америці живуть оті, які втратили все, формально не порушивши жодних законів. На думку Епплбаум, ці американці — науковці, журналісти, письменники багато в чому виявилися жертвами «нового пуританства». Вони начебто порушили норми спілкування, пов'язані з расою, статтю, поведінкою або допустимим гумором. При цьому характер інцидентів міг бути спірним, їхня інтерпретація — різною, обвинуваченим не повідомляли у чому їх звинувачують, тим не менше всіх піддали жорсткому остракізму.
3. Публічна онлайн-сфера – місце надто швидких висновків
Наприклад, журналістку Алексі Маккаммонд призначили головним редактором Teen Vogue, але користувачі знайшли та повторно розмістили її старі антиазіатські та гомофобні твіти. Вона писала їх десять років тому ще підлітком. Маккаммонд не встигла приступити до роботи, як їй довелося залишити посаду.
4. Мовчання, звільнення, вибачення, плітки: етапи «відлучення» жертви від суспільства
Перше, що відбувається з особою, яку звинувачують у порушенні правил спілкування, — з нею всі перестають розмовляти, включаючи колег та друзів. «У моєму відділі десятки службовців – думаю, за останній рік я не розмовляв ні з ким із них, – розповів Епплбаум один учений. — Мій колега, з яким я обідав не рідше одного разу на тиждень більше десяти років просто відмовився зі мною розмовляти, не ставлячи запитань».
Друге: навіть якщо особистість не усунули, не покарали чи не визнали винною у чомусь, вона втрачає можливість працювати за професією. Викладачі залишаються без студентів та цитованості («Аспіранти дали мені зрозуміти, що я не людина і терпіти мене ніхто не буде»), журналісти без видань.
Третє, що відбувається з особою, яку в чомусь звинувачують, її зобов'язують вибачитися, але вибачення не приймають. (!)
Один з тих, з ким розмовляла Епплбаум, не порушив жодних правил. «Я запитав: „За що мені вибачатися?“ А мені відповіли: „Ну, їхні почуття зачеплені“. Так що я сформулював своє вибачення навколо цього: "Можливо, я і сказав щось таке, що вас засмутило, але в мої наміри це не входило"». Але на цьому проблеми не скінчилися.
На четвертому етапі оточуючі починають збирати відомості про обвинуваченого. Наприклад, роботодавець не бажає платити вихідну допомогу та шукає додаткові причини обґрунтувати звільнення. А в інших звільнення через суперечку щодо використаної у приватній розмові лексики порушило б профспілковий договір.
5. Надто товариські та «важкі»: хто з найбільшою ймовірністю виявиться жертвою.
Розмови між особами різного статусу (роботодавець – співробітник, професор – студент) тепер можуть бути зосереджені лише на професійних питаннях чи строго нейтральних темах. Влаштовувати збори студентів удома у викладача стало ризиковано. Допомагати з особистими проблемами теж. Тому товариські та кокетливі персони опинилися в небезпеці.
Іншим — зарозумілим, нетерплячим, агресивним та перфекціоністам — не легше. Будь-хто, хто випадково створює дискомфорт — своїми методами навчання, робочими вимогами, думкою чи характером, може раптово опинитися в опозиції не лише до студента чи колеги, а й до бюрократичної машини, створеної для відсіювання незручних.
«На мою думку, толерантність до дискомфорту — толерантність до дисонансу, готовність чути не тільки те, що хочеться, — тепер впала до нуля, — сказала мені одна особа. - Раніше слово "дискомфорт" було хвалебним у педагогіці - я маю на увазі, що, скажімо, Сократ був великим джерелом дискомфорту для всіх ».
6. Навіть консерватори критикують лібералів за «культуру скасування»
Наприклад, принстонський професор Роберт Джордж, філософ-консерватор, критикував ліберальних учених за релятивізм і віру в те, що всі ідеї заслуговують на рівну увагу. Однак тепер ліберали «здаються йому такими ж архаїчними, як і консерватори». Він не очікував, що дух терпимості та цікавості виявиться заміщений «зашореним» світоглядом.
7. Все прийде до того, що представники творчих професій боятимуться «нового пуританства», а самі «пуритани» уважно стежитимуть за всіма.
Письменники та журналісти боятимуться публікувати написане. Університети почнуть займатися виключно підвищенням комфорту студентів та запобіганням нападів у соціальних мережах.
Фонди з фінансуванням таємно вивчатимуть факти з минулого потенційних отримувачів грантів, щоб переконатися, що претенденти не робили дій, здатних призвести до непорозумінь у майбутньому. Долі стануть визначати анонімні кампаніх в Twitter.
Мистецтво, гуманітарні науки і ЗМІ стануть закостенілими, передбачуваними і вкрай сіро-посередніми."
Оригінальний текст читайте на сайті mel.fm
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Добровільні внески для підтримки «Поетичних Майстерень»"
• Перейти на сторінку •
"Зауваги не стороннього. 3. Поезія і критика. Академізм."
• Перейти на сторінку •
"Зауваги не стороннього. 3. Поезія і критика. Академізм."
Про публікацію