ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Інша поезія
П’єра Маттеї. Вибрані вірші
Якщо дивишся з п’ятого поверху готелю
на дерева, вони мають артритні пальці,
молитовно складені руки
старих, які були б не проти
повернутися у весняну пору.
Нижче золото листя
кружляє в безладному танці,
молекули прикидатимуться нерухомими
до свята Великодня,
поки не просотаються вологою.
Ви, Дерева,
слухняні порам року,
безмовно пустили коріння,
підкоряючись Прозерпіні, богині підземного царства,
тоді як ми скеровуємо стопи по землі
в єдиному напрямку,
самі того не бажаючи.
Ночами під шепотіння тиші нас мучить
Усвідомлення власного вибору.
Про недостатність
Не серцева недостатність
лякає,
а сердечна рана;
що ти вирішив, коханий?
ти захистиш мене
од відбиття останньої години
у зіницях?
тільця під мікроскопом
які плавають у червоному,
наче жертви
вибуху в акваріумі.
Вікно Сіменона
Ухваливши рішення,
вона замкнула невелику валізу
і покинула помешкання –
свої Помпеї,
квіти в горщиках, одяг, папери.
У Парижі вона цілі дні проводить біля вікна,
знаючи час надвечір, коли
відшліфовані до блиску птахи
перетинають небо по діагоналі.
Вона називає своє вікно вікном Сіменона,
який кочує з одного твору
до іншого, схожим на автора.
Уява малює
злочини, які відбуваються на її очах.
Простори
Весняна юрма, виходжу з автобуса.
Сліпий зміряв простір тростиною.
Звичні рухи дозволяли
не натикатися на людей довкола,
забезпечуючи те, що в ліжку зветься свободою
одного тіла від другого під незлагоджені зітхання.
Лише прикордонного баобаба бракувало в пустелі.
З оглядового майданчика простір
здається театром.
Вихрасті крони дерев
змінюють уявлення про відстань.
Бані хмар із крицевими облямівками
запалюють відсвіти в кожному
дворі, не минаючи жодного,
де у тривимірних білих будівлях
зі скляними стільниками вікон
мешкають непримиренні люди.
Раніше я не вміла читати, нині навчилася.
А письмо засвоїла давно –
так дитина спершу вчиться говорити,
а тоді вже думати, і врешті
слово і думка гальмують одне одного,
наче близнюки, коли гарячкують,
щось не можуть подіти між собою.
Кожен сам по собі за межею порожнього простору.
Вузол краватки
Смужка шовку, шерсті, шовку з шерстю,
найтонші кольорові малюнки –
ритмічно повторювані вишукані птахи,
дрібні гризуни, пальми, лілії, троянди,
геометричні фантазії,
у тім числі набивані на однокольоровій тканині
(мода останнього десятиріччя).
Призначення – пов’язати на шию,
аби ніжити груди,
ніби шарф, від якого краватка бере початок
і од якого відрізняється
бездоганною строгістю
вузла.
Сьогоднішні квіти присвячують
перші сторінки гучному відкриттю:
кембриджські фізики вивели математичну формулу всіх можливих
краваткових вузлів. Цікаво, від чого залежить
таємниця кожного руху? Від кмітливості?
Від покори рук, пальців
задумові?
А що, коли вчені, увійшовши в раж,
не зупиняться на цьому і відкриють
формулу бездумно кинутого м’яча,
замку на піску, печива, розмоченого в ранковому чаї,
бездоганної гри на фортепіано, на скрипці,
на інших інструментах, слухняних
чутливим пальцям і смичкові, або дадуть
наукове пояснення тому, що я бачу і відчуваю,
водячи у щасливому усамітненні
пензлем по полотну або пером по паперу.
Грейфери
я невидима
сиджу, відвернувшись до вікна
і дивлюся долу
з двадцятого поверху
непохитними рейками ковзає трамвай
а все навкруги нерухоме,
незмінне,
недоступне досвідові, усталені
подвійні рами –
пов’язка на роті
вуличного руху
жовті грейфери
дбайливо підіймають
утомлені повіки
до жовтневого неба
чи можливо, що комусь нагорі
ввижається дружній перегук
у вуличному потоці, і цей хтось особисто
повертає його назад, на землю?
Трощі
не встигши переступити порога
готельного номера, я сказала:
якщо ти хочеш, я готова!
номер прибере покоївка це не наша робота
вимкни світло і комп’ютер
а я поділилася з тобою планом перебратися до іншої країни
я запропонувала тобі поїхати зі мною
але ти послався на зірки
мовляв вони проти
так чи інакше
тобі пощастило:
потяг зійшов з рейок
і я попленталася шпалами
сама
ти відмовився їхати
сказав що не можеш
виходить зіркам видніше
я отримала доказ
опинившись у хвилину трощі сама
запевняю тебе я зберегла
свою гідність
навіть знану тобі усмішку
яка трішки відкриває ясна
зберегла в той час
коли сирени
виттям яке віддаляється
гарантували цілість
моїх кісток
Підводні подруги
на суші – на шершавій земній корі –
ми жили, пам’ятаєш?
задля жарту договірні зобов’язання –
дім, робота, кохання –
вибирати було найпростіше
нас коли ми хотіли несла річка
а не хотіли то плили проти течії
сьогодні всі ми з різних річищ
ми мешкаємо
у підводному місті невдоволені
товщею моря яка змушує нас
жити серед інших потонулих
неначе ми живі
ось бачиш ми зберегли легкість
одягнені у веселкову луску
пливемо на великій глибині й дно
шле в пітьму наші світлі відбиття
Наданий час
Поєднаймо в одному ряду хвилини
дорожні години й дні
і запахи й погляди
марні розмови суперечки
боязливі при переході вулиць
овечка білий кролик
на пішохідній зебрі
трясуться мов суб’єкт який
збирає на зупинці
недопалки очікувань
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
П’єра Маттеї. Вибрані вірші
Переклав Василь Буколмк
Полудень
Якщо дивишся з п’ятого поверху готелю
на дерева, вони мають артритні пальці,
молитовно складені руки
старих, які були б не проти
повернутися у весняну пору.
Нижче золото листя
кружляє в безладному танці,
молекули прикидатимуться нерухомими
до свята Великодня,
поки не просотаються вологою.
Ви, Дерева,
слухняні порам року,
безмовно пустили коріння,
підкоряючись Прозерпіні, богині підземного царства,
тоді як ми скеровуємо стопи по землі
в єдиному напрямку,
самі того не бажаючи.
Ночами під шепотіння тиші нас мучить
Усвідомлення власного вибору.
Про недостатність
Не серцева недостатність
лякає,
а сердечна рана;
що ти вирішив, коханий?
ти захистиш мене
од відбиття останньої години
у зіницях?
тільця під мікроскопом
які плавають у червоному,
наче жертви
вибуху в акваріумі.
Вікно Сіменона
Ухваливши рішення,
вона замкнула невелику валізу
і покинула помешкання –
свої Помпеї,
квіти в горщиках, одяг, папери.
У Парижі вона цілі дні проводить біля вікна,
знаючи час надвечір, коли
відшліфовані до блиску птахи
перетинають небо по діагоналі.
Вона називає своє вікно вікном Сіменона,
який кочує з одного твору
до іншого, схожим на автора.
Уява малює
злочини, які відбуваються на її очах.
Простори
Весняна юрма, виходжу з автобуса.
Сліпий зміряв простір тростиною.
Звичні рухи дозволяли
не натикатися на людей довкола,
забезпечуючи те, що в ліжку зветься свободою
одного тіла від другого під незлагоджені зітхання.
Лише прикордонного баобаба бракувало в пустелі.
З оглядового майданчика простір
здається театром.
Вихрасті крони дерев
змінюють уявлення про відстань.
Бані хмар із крицевими облямівками
запалюють відсвіти в кожному
дворі, не минаючи жодного,
де у тривимірних білих будівлях
зі скляними стільниками вікон
мешкають непримиренні люди.
Раніше я не вміла читати, нині навчилася.
А письмо засвоїла давно –
так дитина спершу вчиться говорити,
а тоді вже думати, і врешті
слово і думка гальмують одне одного,
наче близнюки, коли гарячкують,
щось не можуть подіти між собою.
Кожен сам по собі за межею порожнього простору.
Вузол краватки
Смужка шовку, шерсті, шовку з шерстю,
найтонші кольорові малюнки –
ритмічно повторювані вишукані птахи,
дрібні гризуни, пальми, лілії, троянди,
геометричні фантазії,
у тім числі набивані на однокольоровій тканині
(мода останнього десятиріччя).
Призначення – пов’язати на шию,
аби ніжити груди,
ніби шарф, від якого краватка бере початок
і од якого відрізняється
бездоганною строгістю
вузла.
Сьогоднішні квіти присвячують
перші сторінки гучному відкриттю:
кембриджські фізики вивели математичну формулу всіх можливих
краваткових вузлів. Цікаво, від чого залежить
таємниця кожного руху? Від кмітливості?
Від покори рук, пальців
задумові?
А що, коли вчені, увійшовши в раж,
не зупиняться на цьому і відкриють
формулу бездумно кинутого м’яча,
замку на піску, печива, розмоченого в ранковому чаї,
бездоганної гри на фортепіано, на скрипці,
на інших інструментах, слухняних
чутливим пальцям і смичкові, або дадуть
наукове пояснення тому, що я бачу і відчуваю,
водячи у щасливому усамітненні
пензлем по полотну або пером по паперу.
Грейфери
я невидима
сиджу, відвернувшись до вікна
і дивлюся долу
з двадцятого поверху
непохитними рейками ковзає трамвай
а все навкруги нерухоме,
незмінне,
недоступне досвідові, усталені
подвійні рами –
пов’язка на роті
вуличного руху
жовті грейфери
дбайливо підіймають
утомлені повіки
до жовтневого неба
чи можливо, що комусь нагорі
ввижається дружній перегук
у вуличному потоці, і цей хтось особисто
повертає його назад, на землю?
Трощі
не встигши переступити порога
готельного номера, я сказала:
якщо ти хочеш, я готова!
номер прибере покоївка це не наша робота
вимкни світло і комп’ютер
а я поділилася з тобою планом перебратися до іншої країни
я запропонувала тобі поїхати зі мною
але ти послався на зірки
мовляв вони проти
так чи інакше
тобі пощастило:
потяг зійшов з рейок
і я попленталася шпалами
сама
ти відмовився їхати
сказав що не можеш
виходить зіркам видніше
я отримала доказ
опинившись у хвилину трощі сама
запевняю тебе я зберегла
свою гідність
навіть знану тобі усмішку
яка трішки відкриває ясна
зберегла в той час
коли сирени
виттям яке віддаляється
гарантували цілість
моїх кісток
Підводні подруги
на суші – на шершавій земній корі –
ми жили, пам’ятаєш?
задля жарту договірні зобов’язання –
дім, робота, кохання –
вибирати було найпростіше
нас коли ми хотіли несла річка
а не хотіли то плили проти течії
сьогодні всі ми з різних річищ
ми мешкаємо
у підводному місті невдоволені
товщею моря яка змушує нас
жити серед інших потонулих
неначе ми живі
ось бачиш ми зберегли легкість
одягнені у веселкову луску
пливемо на великій глибині й дно
шле в пітьму наші світлі відбиття
Наданий час
Поєднаймо в одному ряду хвилини
дорожні години й дні
і запахи й погляди
марні розмови суперечки
боязливі при переході вулиць
овечка білий кролик
на пішохідній зебрі
трясуться мов суб’єкт який
збирає на зупинці
недопалки очікувань
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Наполеон Бонапарт. Максими й думки в’язня Святої Олени."
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. «Севільський цирульник»"
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. «Севільський цирульник»"
Про публікацію